Лель і Квітка замість Грицька та Одарки

На Полтавщині, у селі Леляки під Пирятином, глядачі цілодобового стріму нарешті зітхнули з полегшенням. Тривала невизначеність навколо мешканців знаменитого гнізда завершилася 2 квітня о 19:04:58, коли камера зафіксувала приліт самки. До цього моменту ніхто не міг з упевненістю сказати, хто саме оселився в ньому 24 березня.

Інтрига у лелечому гнізді тривала, аж доки птахи не спарувались. 

Перший птах, якого учасники чату охрестили «умовним Грициком», поводився вкрай обережно. Протягом чотирьох днів він лише навідувався до гнізда на кілька хвилин, поправляв гілочки й летів обідати на річку Удай, не наважуючись залишитися на ніч.

Учасники чату припускали, що йому сподобалося гніздо, але, розуміючи, що до нього можуть прилетіти попередні господарі, чекав із заселенням... 

Лише 28 березня лелека вперше заночував «удома», попередньо замаскувавши сіном синю дренажну трубку, яка його насторожувала. Після цього він розпочав грандіозну підготовку до зустрічі із самкою. Глядачі стріму підрахували, що 30 березня птах аж 14 разів приносив будматеріали: гілки, листя, сіно.

Волонтерка каналу «Лелека Грицько» Ірина Саражинська на своїй сторінці у фейсбуці спеціально зібрала найдотепніші висловлювання з цього приводу. Процитуємо деякі з них. 

«Він стільки сіна натягав, що скоро торгувати ним буде».

«Хтось хвилювався за синю дренажну трубу, що стирчала в гнізді. Лелеченька вже замаскував її сантиметрів на 10. Тут точно калюжі не буде в дощ, навіть якби дренажну трубку не поставили».

«Потім яєць у тому сіні не знайдуть».

Глядачі, звісно, не менше за «умовного Грицика» чекали повернення з вирію його подруги. 

І коли вона таки пригніздилась, просили: «Тільки не відлітай!». Вона лишилася.

Приліт самки викликав справжній фурор. Усе стало зрозуміло вже через 11 хвилин після зустрічі — птахи почали спарюватися. Ірина Саражинська зазначила, що за наступні 3,5 години пара «любилася» десять разів. Спочатку перерви тривали по 9–11 хвилин, а згодом збільшилися до пів години. Тепер за тиждень очікується перше яйце.

А глядачі затамували подих: чи стане ця пригода початком нової історії і нового потомства? Надія точно є! 

Тож цей сезон обіцяє багато чого нового.

Нагадаємо, науковий співробітник Національного природного парку «Пирятинський» Анатолій Подобайло установив відеокамеру на лелечому гнізді біля власного будинку, щоб вести наукове спостереження за гніздовим життям птахів у режимі онлайн, чотири роки тому. Перші два роки в гнізді жили Грицько й Одарка, як їх назвали підписники каналу «Лелека Грицько». Минулого року «старожил» Леляків (він гніздився у селі з 2019 року) додому не повернувся. Ймовірно, загинув під час важкої міграції до Африки або назад дорогою додому чи під час зимівлі. А тепер, судячи з усього, його долю повторила Одарка, з якою вони прожили щонайменше років три. Не повернувся і Грицик, який пристав до неї минулого сезону. 

Анатолій Подобайло закликає не драматизувати події.

«Трагедії в дикій природі не слід сприймати надто близько до серця. Природа сама регулює чисельність фауни», — наголошує вчений.

Науковець говорить, що лелеча вірність — міф. Ці птахи не створюють пар на все життя. Вони можуть жити разом лише один сезон у конкретному гнізді. І тримаються один одного не через якесь там кохання чи емоції, а через банальний гніздовий консерватизм. Адже гніздо — це їхній головний ресурс. Вони обоє вкладають у його будівництво дуже багато зусиль. Старі гнізда, які постійно добудовуються, скажімо, можуть важити понад 300 кілограмів! І просто взяти й залишити його нераціонально. Тому обоє, якщо нічого не стається, повертаються в одне і те саме гніздо рік в рік. 

У природі так заведено, що самці повертаються першими, щоб оновити оселю до прильоту самки. Але цьогорічна поведінка нового господаря вказувала, що це не Грицик. Може, Одарка? Адже минулого року вона першою повернулась з вирію, і лише через два дні, коли віддалась молодому залицяльнику, стало зрозуміло, хто є хто в гнізді. Молодого обранця Одарки учасники чату назвали Грициком. І аж до появи у гнізді самки цьогоріч називали незнайомця «умовним Грициком». 

У самців дзьоб товщий, ніж у самок, але візуально це визначити складно

— А чому ви, маючи трирічний досвід спостереження за лелеками, не можете одразу розпізнати «своїх» і «чужих» у гнізді? Навіть самку від самця не можете відрізнити? – запитала «УМ» Анатолія Подобайла.

— Річ у тім, що статевий деформізм, тобто відмінність між самцями і самками, у моногамних птахів практично відсутній. Статеві залози у них розвиваються лише в той момент, коли вони розмножуються. Тоді у самців сіменники (вони заховані всередині черевної порожнини) збільшуються у вазі у сотню разів, з горошини до розміру приблизно половини середньої картоплини. У самки активно починає працювати єдиний яєчник. Але цей період триває всього з тиждень. І як тільки він закінчується, статеві залози вимикаються, зменшуючись у десятки разів. А якщо статеві залози вимкнені, то й усі ознаки анатомічних відмінностей згладжуються. Це така еволюційна перевага птахів. 90 відсотків своєї енергії вони витрачають на можливість літати.

 

Хоча відомо, що у самців дзьоб товщий, ніж у самок, але візуально це визначити складно. Щоб упевнитись у цьо­му, треба виміряти дзьоби у 10 самців і 10 самок та порівняти дані, щоб побачити різницю.

Окрім того, лелеки змінюють пера, тому по малюнку на крилах теж неможливо достовірно визначити, «наш» птах чи «чужий». 

Лише Грицько мав унікальну особливість — він не боявся людей. І завжди, повертаючись з дороги, навідувався на обійстя до одного нашого співробітника, який пригощав його карасиками. 

Загалом, говорить Анатолій Подобайло, найдостовірнішу інформацію можна отримати лише завдяки кільцюванню. Однак кільцювання лелек-підлітків у парку «Пирятинський» почали лише три роки тому, і то лишень у «зірковому» гнізді. Зазвичай молоді лелеки повертаються у рідні краї через 3-4 роки, коли досягнуть статевої зрілості. Теоретично окільцьовані діти Одарки й Грицька цьогоріч можуть повернутись. 

— Чому перші лелеки повертаються в Україну у другій-третій декаді березня, коли ще тут буває холодно й навіть випадає сніг? 

— Повертатися додому їх змушує фотоперіодизм, тобто реакція живих організмів на співвідношення тривалості дня і ночі. Як тільки день стає довшим, а ніч коротшою, у перелітних птахів виникає потяг до перельоту. 

— Як вони орієнтуються, куди їм летіти?

— Спрацьовує вроджений інстинкт, магнітний компас у мозку. Орієнтуються за сонцем, зірками і ландшафтом. Вони мають здатність розпізнавати річкові басейни. Спочатку просто летять зграями (до сотні й більше особин) на північ, потім — уздовж узбережжя Середземного моря, через Ліван, Сирію, далі — вздовж узбережжя Чорного моря, через Балкани. Діставшись України, зграї «розпорошуються» по великих річкових басейнах. 

За словами вченого, сезонна міграція триває до двох місяців, оскільки птахи періодично приземляються на відпочинок і продовжують політ, коли з’являється попутний вітер. Під час перельоту пролітають тисячі кілометрів.

Оскільки стало очевидно, що з’явилася нова пара, учасники чату почали активно підбирати їм імена. 

Хтось пропонував назвати Василем і Марічкою. Хтось — Тарасом і Лесею, на честь видатних українських поетів. «Бузьки у гнізді Грицька та Одарки, тому не треба нічого придумувати», — була й така пропозиція. 

Зрештою, крапку в цій дискусії поставив науковець Анатолій Подобайло: Лель і Квітка. Лель у давньоукраїнській міфології — юний бог кохання, палкої пристрасті, весни та краси. Є версія, що від нього пішла назва села Леляки. А Квітка, бо повернулася у квітні... Та й теличок, народжених цьому місяці, селяни зазвичай називають Квітками. 

Незважаючи на зміну «акторів», «серіал» з життя лелечого гнізда триває. 

Утім попередні господарі — Грицик та Одарка — ще можуть повернутися. Через погодні умови цього року лелеки затрималися на Балканах довше, ніж зазвичай. У разі їхнього повернення, прогнозують науковці, можлива боротьба за гніздо.