Чи побачимо лелеку, чи почуєм солов’я

Найкраще можуть оцінити ситуацію, звичайно, фахівці. Тож процитую думки кількох, якими вони ділилися останнім часом в інформаційному просторі. Орнітолог, співробітник Інституту зоології НАН України Геннадій Фесенко: «Бойові дії тривають переважно в степовій зоні: Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області, частково в лісостепу — північ Харківської та схід Сумської областей. У степах давно було закладено полезахисні лісосмуги, які сприяли поширенню лісових птахів. Нині у цих лісосмугах супротивникам легко сховатися. Тож через бойові дії ці насадження часто випалюються з обох боків — як московитськими, так і українськими військами. Разом із лісосмугами зникають і види птахів, як-от вівчарики, дрозди, сорокопуди, кропив’янки тощо. Це дрібні комахоїдні птахи, які потребують належних умов для розмноження. Біотопні (пов’язані із звичним природним середовищем. — Авт.) втрати для цих видів можна буде оцінити лише з часом». Він же розповів в інтерв’ю «Главкому» про факт з обліку лелек поблизу Бородянки на Київщині. Якщо раніше у тій місцевості було 12 гнізд, заселених на 90 відсотків, то в рік активних бойових дій птахи зайняли там лише два гнізда, та й то невідомо, чи змогли вони залишитись і вивести пташенят.

Орнітолог, керівник регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса» Костянтин Редінов: «Найбільш масштабний вплив на орнітофауну — в Чорноморському біосферному заповіднику, Національних природних парках «Білобережжя Святослава», «Нижньодніпровський», «Азово-Сиваський», «Джарилгач», «Нижньодніпровський», Регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса», де відбуваються активні бойові дії або мають місце масштабні пошкодження екосистем загалом... На території Кінбурнської коси за перші півтора року війни лише в межах Миколаївської області було зафіксовано 323 пожежі, які загалом вразили 7 тисяч 214 гектарів, що становить десь 59 відсотків загальної площі коси (підраховано за допомогою розшифровки космічних знімків. — Авт.). На херсонській частині, де розташований Чорноморський заповідник, ситуація практично така сама. Там все, по суті, згоріло. Траплялося, одні й ті самі ділянки горіли по кілька разів, і найруйнівніший вплив на птахів мали саме пожежі, які знищили місця гніздування майже 100 видів пернатих. Чимало пожеж сталося в гніздовий період, у тому числі в очеретах, у лісі. Тож птахи, які там гніздилися, або загинули, або було знищене їхнє потомство».

Орнітолог, старший науковий співробітник заповідника «Дніпровсько-Орільський», доцент кафедри біорізноманіття та екології Дніпровського національного університету Олександр Пономаренко: «Є група птахів (синантропні), які добре пристосувались до життя поруч з людиною, такі, як ластівки, горобці. Вони живуть навіть на лінії фронту. Нещодавно в орнітологічному журналі «Беркут» була стаття-спостереження бійця ЗСУ за птахами з окопів на Донеччині. Там відзначено, що синантропні птахи гарно адаптуються до воєнних умов. Навіть у розбитих хатах ластівки вивели пташенят. Але птахи, на яких полюють люди: качки, кулики, чаплі, коли чують постріли чи вибухи, йдуть з цих районів. Найбільше шкоди від війни для рідкісних птахів. Наприклад, червонокнижних видів водно-болотних птахів, які мали масові колонії на деяких островах у заповідниках на півдні України. Раніше сталість цих видів підтримували працівники заповідників та національних природних парків за допомогою біотехнії (галузі, що розробляє технології та біозахист. — Авт.). Наприклад, крячок малий потребує голого піщаного острова. Як тільки з’явиться хоч якась травичка, він гніздуватися там не буде. До війни співробітники заповідника виривали траву на острівцях, щоб птах там лишився. І це не єдиний приклад біотехнії на об’єктах природно-заповідного фонду. На територіях, які зараз під окупацією, росіяни явно не дотримуються заповідного режиму. Тож цілком вірогідно, що гніздування цих видів ми там можемо втратити». 

Перелік фактів, про які говорять орнітологи, можна продовжувати і продовжувати. Так, одним з останніх масових ударів по птаству з довготривалими наслідками став розлив великої кількості рослинної олії біля порту «Південний» в грудні 2025-го, спричинений обстрілом росіян. Це порушило кисневий режим прибережних вод з відповідним впливом на флору і фауну, а також призвело до загибелі тисяч птахів. І все-таки, попри чотирирічний нищівний вплив війни, фіксують фахівці і позитивні зміни. Приміром, суттєве збільшення окремих популяцій птахів — насамперед диких гусей — на певних територіях. Це зумовлено тим, що вони залишають небезпечні місця і оселяються у більш спокійних, приєднуючись до «аборигенів». Збільшенню популяцій птахів, на яких зазвичай полюють мисливці, посприяла тривала заборона на полювання. Для інших сприятливою стала відсутність людей на замінованих територіях. Як бачите, ми для них часом навіть гірші за війну...

 

Про різні факти щодо адаптації птахів (як і тварин) до життя саме у прифронтових зонах нерідко розповідають наші військові. Минулого літа на сторінці у фейсбуці та в офіційному Telegram-каналі бригади «Азов» з’явилося цікаве фото гнізда, звитого не лише з гілок, а й із залишків оптоволокна, яке бійці знайшли неподалік лінії фронту на Торецькому напрямку. «Адаптація природи до війни. Птахи змішали природний і штучний матеріали. Це лише один з десятків проявів того, як природа виживає у полум’ї війни. Між сотнями дронів, штурмів, обстрілів і кілометрів випаленої землі», — написали азовці.

До речі, від війни потерпають не лише українські птахи. Адже завдяки своєму географічному розташуванню Україна займає особливе місце в орнітологічному світі. Над нею перетинаються три важливих міграційних коридори: Дніпровський, Поліський та Азовсько-Чорноморський. Тож саме нашим повітряним простором щовесни пролітають мільйони птахів, що прямують з теплих країв зимівлі до місць гніздування у більш прохолодних краях, зокрема, у центральній та північній Європі. А плавні наших великих річок, особливо Дніпра, слугують їм своєрідними транзитними базами, без відпочинку і підгодівлі на яких багато видів просто не зможуть подолати свій довгий шлях. 

В Україні за весь час спостережень зареєстровано 454 види птахів, при тому, що загалом у Європі — 550. Постійно спостерігаються, щоправда, трохи більше, ніж 400, але все одно на різноманіття крилатих ми багаті. А останнім часом отримали навіть дуже екзотичне поповнення. Як відомо, у парках Чернівців вже кілька років успішно проживають і навіть розмножуються індійські кільчасті папуги (папуги Крамера), яких ще називають азійськими воронами. Їхня батьківщина — південно-східна Азія, та, будучи досить невибагливими до клімату і їжі, вони поступово розширюють свій ареал на північ і захід. На думку фахівців, на Буковину вони потрапили з Європи, де їх утримували в клітках, а потім з якихось причин випустили на волю, або ж вони втекли самі. Щодо війни, то їм пощастило, бо Чернівецька область належить до найбезпечніших в цьому плані.

Нове гніздо на зруйнованій хаті.

 

А от іншим «українізованим» екзотам, що вперше з’явилися у нас передвоєнного року, не пощастило зовсім. «УМ» вже розповідала про рожевих фламінго, які оселилися на мілководних лиманах Одещини і яким так усі раділи. Тож зараз — лише про воєнний аспект. Як розповів на своїй сторінці у фейсбуці керівник науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани» Іван Русєв, фламінго дуже чутливі, тож постійно стресують від звуків війни. В 2022-му вони прилетіли, але загніздитися не змогли. 2023-й виявився для птахів сприятливішим, і на світ з’явилося 200 пташенят, але це було наразі єдине потомство на українській землі. Через обстріли фламінго стали дуже лякливими. Раніше вони близько підпускали до себе людей, їх можна було побачити за 150 метрів. Зараз, якщо вони бачать людину за кілометр, то відразу злітають та кружляють над лиманами. Тим часом над терторією нацпарку щодоби пролітає по 15-20 дронів, і птахи, почувши їх звук, теж відразу злітають. І якщо в цей час сидять на гніздах, то цим відразу користуються великі мартини — кидаються до гнізд і з’їдають яйця. Саме так було знищено минулого року аж 400 кладок. «Жити вони у нас будуть, а от чи почнуть гніздуватися — гарантії немає, тому що дрони їх лякають», — робить сумний висновок орнітолог. А страшні звуки — це ж ще далеко не найгірше...

Попри війну в Україні, мабуть, проводять сьогодні якісь заходи до Міжнародного дня птахів. Та допомагати їм виживати потрібно щодня. Адже птахи — це не просто краса і спів. Це одна з важливих ланок та індикатор стану всієї нашої екосистеми, від якої залежить і наше життя.