Знайди свій день. Харківський художник Гамлет Зіньківський представив у Києві проєкт 365 «Час не потрібен»

Проєкт 365 «Час не потрібен», який днями презентували у Музеї Ханенків у Києві, представляє новий цикл харківського митця Гамлета Зіньківського.

 

Український художник, який працює з графікою та стритартом, щодня із 1 січня до 31 грудня непростого для всіх українців 2025 року створював одне графічне зображення невеликого формату. 

 

Така мистецька дисциплінованість у період повномасштабної війни, безперечно, заслуговує на увагу та повагу. Хоча для митця вона не нова.

 

Гамлет Зінківський із 2013-го що два роки створює графічні щоденникові цикли. Нинішній — сьомий. 

 

У планах — створити всього 10 таких серій, і потім представити їх разом.

 

«Головне дожити», — коментує митець, який у 2013-му був учасником Венеційської бієнале (спільно з Миколою Рідним та Жанною Кадировою). 

 

Минулий рік для Гамлета Зінківського був насиченим. Зокрема, створив стритарт на будівлі Міністерства закордонних справ у Брюсселі (Бельгія).

 

Написав дату початку повномасштабного вторгнення — 24.02.2022 — і фразу «How many times» («Скільки разів»).

 

По обидва боки від входу до брюссельської будівлі надав 16 продовжень до цієї фрази на синьо-жовтому тлі:

 

Вірив, що війна не прийде;

Думав, що арт комусь допоможе;

Міняв картини на дрони й теплові зори;

Мої друзі гинули на передовій;

Прокидався й засинав під звуки вибухів у рідному Харкові...

 

Відвідувачі київської виставки «Час не потрібен» огляд експозиції починають відразу на перших сходинах парадного входу у розкішній музейній будівлі. Розмір робіт спочатку дещо насторожує, проте довжина експозиції протяжністю 365 діб, в які вкладено багато сенсів, створює ніби стереоефект.

 

До того ж, кожне зображення має невеликий авторський текст: переважно філософський або й іронічний. Слова пояснюють задум зображення, іноді конкурують з ним.

 

У днях художника переплітаються особисті, соціальні, воєнні, політичні й економічні миті. Ось 26 жовтня «Торохтять генератори, а з ними і наша економіка» з геометричним зображенням чи то віконниць, чи частини дверей.

 

Наступного дня: «Добре, коли знаходишся у своєму вазоні», де центральним образом є кіт. Наступний — «Осінній тиск» із листком жовтня. І далі тріпочуть біль, повага і шана — «А на цвинтарі прапорів усе більше...»

 

У листопаді, п’ятого, — «Це явище зветься місячне гало»: із обрисами храму. А вже за пару днів: «Вертаємося у блекнути». Опісля: «Григорій Сковорода зникає зі стіни, але не з мого життя». А 11.11 поміж дерев стоїть силует: «Прогулянки садом з паном М. — традиційне задоволення».

 

Цей мистецький щоденник зображень і слів із кожним малюнком все міцніше розпалює цікавість: а що в наступній добі і чи запам’ятав я свої емоції цієї дати? 

 

Кураторка виставки Ольга Гончаренко. Партнери проєкту: ГО «Фундація Богдана та Варвари Ханенків», Агенція «Купол». Виставка у стінах Музею Ханенків — до 17 травня.