Провал із ноткою надії. Українські біатлоністи не зберегли квоту на наступний сезон Кубка світу

Міжнародний біатлонний сезон 2025/2026, кульмінацією якого стали Олімпійські ігри в Італії, офіційно добігає кінця.

 

Як і в попередні роки, продовжують домінувати французи і норвежці — лише на Олімпіаді представники цих двох країн сумарно завоювали 24 медалі. 

 

Натомість результати вітчизняних стріляючих лижників, на жаль, вкотре підтвердили тенденцію до поступової деградації українського біатлону. Золоті часи із перемогою на Олімпіаді-2014 та регулярними медалями на КС і ЧС залишились далеко позаду — наші біатлоністи закінчили поточний сезон без нагород найвищого рівня. Та й загалом, за останні п’ять років збірна України має лише дві медалі рівня КС.

 

Тезу про провальність нинішнього року підтверджує і те, що українці навіть жодного разу не потрапили до квіткової церемонії — найкращим результатом в особистих перегонах стало сьоме місце Дмитра Підручного у гонці переслідування в Обергофі.

 

Чемпіон світу-2019 добре виглядав в окремих гонках, не раз рятуючи команду від повного провалу в естафетах, але загалом був нестабільним — заважали проблеми зі здоров’ям та хиби під час стрільби.

 

«Буду відвертим — не все вдалося реалізувати», — визнав одразу після ОІ Підручний. 

 

Тоді ж Дмитро, якому цьогоріч виповниться 35 років, натякнув на можливе завершення кар’єри у найближчому майбутньому.

 

«Я вже не настільки молодий, 34 роки, і чесно скажу, кожне тренування мені дається вже набагато важче, ніж те, коли мені було 25. І жити вже 15 років у цьому темпі, звичайно, що важко, але, можливо, я ще не все сказав. Буду приймати рішення після завершення сезону», — заявив біатлоніст. 

 

Проте повноцінно закрити сезон на КС у нього так і не вийшло — Дмитро був змушений достроково завершити виступити на Кубку світу через «збій організму».

 

Відверто провальний рік провів Антон Дудченко, який вперше за сім років жодного разу не фінішував у топ-40 КС.

 

Ще кілька років тому Антон заїжджав «у квіти» індивідуальних гонок КС та був стабільним третім номером естафетної четвірки, але втрата ним форми через хворобу суттєво позначилась і на загальнокомандних результатах — збірна втратила квоту у п’ять спортсменів на наступний рік.

 

«Звичайно, ми мали показувати на Олімпіаді свої найкращі результати. Але це спорт і людські можливості. Напевно, десь нерви не давали цієї легкості в стрільбі та бігу на трасі. На жаль, не вберегли спортсменів від хвороб і вірусів. Повний аналіз буде вже після сезону», — резюмувала тренерка чоловічої збірної Надія Бєлова.

 

Чи не єдиний позитив у дорослій чоловічій команді — прогрес Віталія Мандзина. Так, Віталій ще не може регулярно боротись за топ-10 (не вистачає стабільності у лижному ході та стрільбі), але постійно заїжджає в очки та може час від часу видавати хороші результати. Головний його успіх у сезоні — 10-те місце у масстарті на Олімпіаді та друге місце у заліку біатлоністів до 23 років на КС.

 

Справи у жіночої команди ще гірші. Від колишньої слави часів сестер Семеренок, Підгрушної та Джими не залишилось нічого — збірна вперше за 20 років втратила квоту у п’ять біатлоністок. Більше того, підопічні Миколи Зоца вперше в історії завершили сезон без участі у масстартах.

 

Після непоганого попереднього сезону великі сподівання покладались на Юлію Джиму, але її підготовку зіпсувала травма пальця та втрата форми. Як наслідок, до виступів на рівні КС олімпійська чемпіонка 2014 року повернулась лише в січні, але зовсім не готовою за лижним ходом — лише одна гонка у топ-40 та найгірше у кар’єрі 99-те місце у спринті в Отепя. 

 

Не вдалося спрогресувати і Христині Дмитренко. Після хорошого попереднього року із регулярними фінішами у топ-20 та топ-35 загального заліку Дмитренко-молодша через хвороби втратила у швидкості і закінчила сезон за межами топ-50 КС.

 

Невдалий рік вийшов і в Анастасії Меркушиної, яка не здобула жодного очка на рівні КС і, як наслідок, не поїхала на Олімпіаду. Слабка втіха — «золото» в індивідуалці на чемпіонаті Європи, але та гонка радше нагадувала етап Кубка IBU, адже всі найсильніші біатлоністки тоді готувались до ОІ.

 

Натомість позитивним вийшов рік у Меркушиної-молодшої — Олександри. 21-річна біатлоністка знову підтвердила статус однієї з найкращих юніорок світу, виборовши три медалі на юніорському ЧС в Арбері.

 

Набравши на цьому турнірі найбільшу кількість очок, вона отримала персональну квоту на останній дорослий етап КС у Голменколлені. Там Олександрі вдалось показати у спринті не лише найкращий результат кар’єри, а й загалом найкращий результат України в сезоні в особистих жіночих гонках (14-те місце).

 

Загалом можна констатувати, що на результати наших стріляючих лижників суттєво вплинули хвороби. Проте і тенденція до падіння результатів теж очевидна. Особливо сумно від деградації біатлону на тлі того, що цей вид спорту залишається головним з точки зору держфінансування (85,3 млн. грн цьогоріч). Тим не менш, перед Іграми-2030 у Французьких Альпах залишається надія на прогрес Віталія Мандзина та Олександри Меркушиної.