З 1 березня 10 мільйонам українців проіндексували пенсії: деталі

Індексація — це автоматичне підвищення пенсії з урахуванням зростання зарплат і цін, але надбавка не буде однаковою для всіх. 

 

Ейфорії у соцмережах не спостерігаємо, бо максимальну добавку в 2 тис. 595 грн. отримає дуже обмежена кількість пенсіонерів, а мінімальний розмір доплати у 100 грн — це ні про що.

 

Бо 7 мільйонів пенсіонерів в Україні отримують пенсію, нижчу за фактичний прожитковий мінімум, що становить 6 тис. 874 гривні.

 

А мінімальна пенсія — 2 тис. 595 гривень — це взагалі у 2,6 раза менше, ніж порахований профільним міністерством мінімум, на який фактично можна прожити. 

 

«Якщо й робити індексацію, то диференційовано: найбільший відсоток людям з найменшими пенсіями — і далі до певної суми, коли вже індексації немає (наприклад, 10-15 тис. грн)», — вважають фахівці Центру економічної стратегії. 

 

Але більш за все експертів дратують маніпуляції, до яких вдається влада. Чергова роздача грошей обійдеться бюджету в 141,5 млрд грн додаткових витрат, завдяки сплаті ЄСВ українськими працівниками та ФОПами. 

 

Так, саме додаткових витрат, але влада продовжує вдавати, що гроші беруться чи не з повітря, і проблема тільки в тому, що система їх розподілу недосконала. Тож завдяки цій брехливій маніпуляції й досі тримається солідарна пенсійна система. 

 

Данило Гетманцев, голова фінансового комітету ВРУ, вбачає розв’язання проблем пенсійної системи в скасуванні кланових прокурорських спецпенсій, що, безумовно, важливо, і парламент має нарешті розглянути в другому читанні відповідний законопроєкт №12278.

 

Але ж загальні витрати на загальнообов’язкове пенсійне страхування у 2026 році становлять 1,002 трлн грн. З них на прокурорські пенсії буде витрачено 1 млрд 751 млн 470 тис. грн. Тобто усі прокурорські пенсії — це 0,1748% від загальних витрат на всі пенсії.

 

Микола Малуха, директор з комунікацій CASE Україна (ГО, що проводить економічні дослідження. — Ред.) зауважує: «Пане Даниле, перестаньте, будь ласка, займатися популізмом. Ключ до розв’язання проблеми з низькими пенсіями полягає в самій сутності солідарної пенсійної системи, а не якихось там прокурорських кланах». 

 

Немає сенсу вчергове писати, що пенсійній системі України потрібна реформа — перехід від збанкрутілої солідарки до накопичувальної, — а не чергова роздача грошей.

 

Збанкрутіла солідарна пенсійна система висмоктує ресурси з освіти, науки, медицини.

 

Чого лише варта заява на сайті Кабміну: «Уряд затвердив бездефіцитний бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік».

 

Із загальних витрат у розмірі 1,263 трлн грн доплатами з бюджету є: 197,573 млрд — на забезпечення деяких соціальних виплат (переважно субсидії) та 251,311 млрд грн на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, пенсійне забезпечення та на фінансування адміністративних витрат.

 

Тобто 35,5% витрат ПФУ покривають з Держбюджету, а не з власних «доходів» (зібраних ЄСВ + спеціально вигаданих податків, як-от перша реєстрація авто та за мобільний зв’язок). 

 

В Україні кожна восьма гривня з валового внутрішнього продукту йде на пенсійні виплати, у порівнянні з країнами Західної Європи це досить пристойно, якби не катастрофічна демографічна ситуація, що складається в нашій воюючій державі. 

 

«Для того, аби продовжувати в 2050 році виплачувати пенсії за тією ж логікою, що й зараз, країна буде змушена нести витрати в розмірі приблизно 21% всього ВВП. Це абсолютно непідйомний тягар для будь-якої економіки», — пише Сергій Будкін, партнер-засновник інвестиційно-банківської компанії Finpoint. 

 

Надії на повоєнний бум народжуваності немає, адже для того, аби в 2050 році картинка виглядала інакше, треба, аби кожна жінка почала народжувати не менше п’яти дітей, щоб просто втримати населення України від подальшого скорочення.

 

Спитайте 30-річних, чи покладаються вони на державну пенсію? Ні. Звісно, ситуацію можна спробувати змінити комплексом заходів, зокрема: суттєвим підвищенням пенсійного віку, обмеженням розміру пенсій «згори» і законодавчим обмеженням частки відрахувань на покриття дефіциту бюджету з поступовим зменшенням цієї частки, грамотною міграційною політикою для покращення людського капіталу в країні, таргетованим заохоченням українців, які виїхали, повернутися назад, повним та чесним аудитом, починаючи з перепису населення на контрольованих територіях, витрат пенсійного фонду та інших соціальних витрат.

 

Будь-що з перерахованого — це самогубство для будь-якого політика, але якщо ми крокуємо в Європу — цього не уникнути. (До речі, нинішній міністр соціальної політики не симпатизує накопичувальній пенсійній системі і вважає, що із солідаркою все добре, достатньо, мовляв, зробити лише деякий косметичний ремонт. — Ред.).