Як не «вбити» зимове взуття під час зберігання — поради досвідченого швеця

04.03.2026
Як не «вбити» зимове взуття під час зберігання — поради досвідченого швеця

Майстер Фокін. (Фото надані Миколою Фокіним та з відкритих джерел.)

«Перед морозами я придбав собі й синові биті валянки. Теплішого й дешевшого взуття нема, — усміхається досвідчений полтавський швець Микола Фокін, з яким «УМ» робила вже не одне інтерв’ю щодо якості взуття на українському ринку. — Коштують усього п’ятсот гривень. Стовідсоткова валяна вовна. Адаптуються до форми стопи, створюють приємне сухе тепло. Слугують дуже довго»...
 
На цей раз Микола Фокін дав поради щодо догляду за взуттям по завершенні зимового сезону, а також розповів про те, що вийшло з моди і яка взувачка нині на піку популярності.

Бруд не пристане, якщо замшу обробити спреєм

— Чому неправильно сушити мокре взуття біля гарячої батареї опалення або обігрівача?
 
— Надмірне тепло деформує матеріал. При цьому шкіра грубіє й може тріскатись, замша втрачає блиск, текстиль сідає, підошва відклеюється... Щоб чоботи служили довше, їх краще сушити в теплому приміщенні, подалі від джерел тепла. Здавна у цих випадках використовували газетний папір, яким набивали взуття, щоб він забрав зайву вологу, періодично змінюючи. Тепер частіше користуються спеціальними сушарками.
 
— Що робити, аби взуття не промокало?
 
— Регулярно обробляти чисту поверхню кремом чи будь-яким жиром. Перед виходом на вулицю наносити водовідштовхувальний спрей. Мати кілька пар і змінювати їх щодня. Правильно сушити в процесі носіння.
 
— У чому полягають особливості догляду за замшевим взуттям?
 
— Замша — це вивернута назовні шкіра високої якості, що пройшла відповідну обробку. Хороша замша має жирний, насичений блиск. На ній можна малювати пальцем візерунок просто по ворсу — він підіймається й опускається.
 
Взуття із замші я називаю парадним. Воно годиться лише для сухої чи морозної погоди. Його не можна мочити під дощем, бо підуть розводи. Найкращий засіб догляду за замшею — обробка водовідштовхувальним спреєм перед кожним виходом на вулицю, особливо у сніжну погоду. Тоді йому не страшні ні волога, ні бруд, ні пил, ні сіль.
 
За словами майстра, далеко не всі, по-перше, про це знають, а по-друге, не кожен готовий віддати за такий спрей понад пів тисячі гривень. Микола Фокін наголошує також на регулярній чистці взуття спеціальною щіткою (з гумовим чи латунним ворсом) або ластиком для видалення сухого бруду та підняття ворсу. Мокрі ганчірки чи мочалки для цього не годяться.
 
Щоб позбутися слідів солі, чоботи треба висушити подалі від джерел тепла, а потім нанести спеціальною щіткою засіб для видалення солі. Почекати, поки він вбереться, й вичистити. Для оновлення кольору замшу фарбують, і краще, коли це робить фахівець.
Дешеве взуття, без розпізнавальних знаків.
 
За спостереженнями Миколи Фокіна, більшість людей не вміють правильно носити замшеве взуття.
 
— А як зберігати взувачку по завершенні сезону?
 
— Краще всього випрати, висушити, обробити засобами, що підходять для конкретного типу шкіри, й надати взуттю форми. Її утримуватиме й напханий усередину папір, але можна придбати спеціальні формотримачі. Найліпші — з кедра. Це дерево має антибактеріальні властивості, тож не дозволяє розвиватись плісняві, грибкам. Окрім того, вбирає вологу.
 
Якщо взуття — з високими підборами, треба брати жіночі формотримачі. Вибір цих засобів догляду у продажу досить широкий, на різний гаманець. Після такої підготовки треба скласти взуття в коробку й залишити до наступного сезону. Якщо ж просто зняти мокрим і забути про нього до наступної зими, є ризик «убити» чоботи не в процесі носіння, а під час зберігання.

Добре чи погано, якщо підошва гнеться?

— Ми з вами багато говорили про те, як правильно вибирати якісне взуття, на що при цьому звертати увагу. А що ви не радили б купувати?
 
— Особисто я ніколи не придбав би зимових чобіт, які мають тканинну поверхню, типу болоньї. Бо якщо у них щось рветься, то їх треба просто викинути. Скажімо, відклеїлась у них підошва. Швець має зняти її повністю, щоб усе акуратно зачистити й приклеїти заново.
 
Але починаєш відривати, і виявляється, в якомусь місці підошва настільки міцно тримається матеріалу, що просто виривається разом з ним. Якщо туди капнути розчинник, на матеріалі може з’явитися пляма. Починаєш розігрівати клей — ризикуєш пропалити взуття. 
 
Нашита латка виглядає потворно. Та й машинка шевця призначена для шкіри, а не для тканини. Словом, для ремонту таке взуття не придатне. Я намагаюся не брати його в роботу. Хоча буває по-всякому. Знаю пенсіонера, який купив на ринку одразу дві пари літніх дешевих черевиків. Одна з них «вмерла» за перший місяць, а другу носить уже три роки.
— В яких випадках варто ремонтувати взуття? 
 
— У двох:
*якщо воно вам суперзручне; 
* якщо воно дороге і ви не готові віддати другий раз великі кошти, щоб придбати не гірші.
 
Але в будь-якому разі йдіть до перевіреного майстра. До мене, наприклад,часто приходять люди, які мають вальгусні кісточки на великих пальцях. Вони ремонтують взуття, до якого звикли, в якому їм зручно. Але якщо, припустимо, у кросівках вартістю 1 тис. 200 гривень розвалилась підошва, а заміна коштує 1 тисячу — 1 тис. 200, то виникає запитання: може, краще інше взуття купити?
 
Тобто, підошву поміняти можна, але не факт, що верх, зроблений зі штучної шкіри, до кінця сезону не лопне. До того ж, майстер не знає, з якої «хімії» зроблена підошва. Трапляється, одна замовлена партія виготовлена з якісного матеріалу, а іншу отримаєш з якимись добавками і вона вже не та. Тому тут не вгадаєш.
 
— Чому, буває, провалюються підошви?
 
— У гумових підошвах є осередки, які тримають форму. Але буває, коли матеріал неякісний або старий, вони руйнуються, і тоді підошва розходиться: подається в ширину, у довжину, п’ятка провалюється... Тоді треба міняти підошву.
 
— До речі, багато хто, обираючи взуття, визначає його якість по тому, легко гнеться підошва чи ні.
 
— Так, це одна з ознак хорошого взуття. Підошва повинна легко згинатися у місці згину стопи під час ходьби. Це забезпечує комфорт, запобігає втомі ніг та сприяє правильному розвитку стопи, особливо у дитячому взутті.
Є підошви, які гірше гнуться, скажімо, з поліуретану. Зате вони носяться гарно. Хоча їхній мінус у тому, що вони слизькі. Більше підходять на теплі пори року.

В чому українські виробники кращі за китайських і турецьких

— Ви як майстер з ремонту можете визначити виробника товару, що стоятиме на прилавку? Скажімо, Італію від Китаю чи Італію від України?
 
— Ні. Взагалі якість взуття за брендом чи ціною визначити важко. На жаль, тут багато підробок. Навіть якщо ви будете купувати собі щось на ноги в Італії, це ще не означає, що воно буде якісним. Іноді невеликі виробники виготовляють дуже гарне взуття й ціна при цьому в них прийнятна. 
 
— За якими параметрами ви оцінюєте якість китайських і турецьких товарів?
 
— За фурнітурою. Кілька років тому я мав (один з перших в Україні) інтернет-магазин матеріалів для ремонту взуття. Я закуповував недорогі гачки для «лінивих» пряжок у Китаї і трохи дорожчі — в Туреччині. Їх міцність перевіряв за допомогою плоскогубців. Китайський гачок ламався з третього разу, а турецький — з другого. Тож Китай — не завжди погано. Особисто я купую в інтернет-магазинах взуття під брендом Bona, виготовлене в Китаї.
 
— Китай і Туреччина далеко пішли вперед у своєму розвитку від українських виробників взуття?
 
— Дивлячись який сегмент брати. Вчитися у них шити дешеве масове взуття, яке цікавить невибагливих покупців, нам точно не треба. Ми самі це вміємо (усміхається). А часто можемо дати фору тамтешнім виробникам.
Взуття босо.
 
 
В Україні є приватні фірми, які вивели пошиття взуття на дуже високий рівень. Здебільшого виготовляють невеликі партії. Це не ширвжиток, а просто великі обсяги індивідуальних замовлень. Причому якщо пара за якимись параметрами (глибина, підйом) покупцеві не підійшла, то її можна обміняти. Тут, швидше, Китаю з Туреччиною треба б повчитися в українців. Ну а щодо кращих їхніх брендів, то ми навряд чи можемо з ними позмагатися.
 
До  того  ж, легка промис­ло­вість України зіткнулась з численними викликами, пов’я­за­ними з військовою агресією. Перебої з електроенергією, відтік робочої сили, зростання імпорту, падіння експорту стримують розвиток галузі. Але, попри це, вона демонструє потенціал для розвитку.

На піку популярності — босоноге взуття

— У 2022 році світовий ринок взуття оцінювався в 409,5 мільярда доларів, а за окремими прогнозами, до 2032 року він досягне аж 725 мільярдів. Цифри свідчать про великий глобальний попит на ці товари, без яких не обходиться жодна людина. До зростання обсягу світового ринку взуття призводить зростаючий попит на модне, але зручне взуття для всіх статево-вікових груп споживачів. Скажіть, що зараз у моді й що своє вже віджило?
 
— Ботфорти, які років десять тому були писком моди, не носять. Жінки практично перестали носити взуття на високих підборах. Тим паче відмовляються ставити металеві набійки, які колись були дуже популярними. Одиниці лише просять метал.
 
У моді — практичність і зручність. Зараз на піку популярності в Україні босо-взуття (його ще називають босоноге), яке максимально імітує відчуття ходіння босоніж, у розслабленому стані стопи. Це дуже комфортне взуття, яке сприяє зменшенню напруги на хребет, покращенню роботи суглобів, циркуляції крові, запобігає плоскостопості...
 
Воно просто знахідка для тих, хто має подагру чи будь-які інші захворювання ніг. І роблять його вітчизняні дрібні виробники. До речі, бренд БОСІ був створений у Києві на початку 2019 року. Ремонтувати його мені ще не доводилось. 
 
P. S. За результатами останніх досліджень, у світі в середньо­му щорічно викидають близько 300 мільйонів пар взуття.