Легiонери на колінах

      «Шахтар» укотре зупиняється в першому раунді Кубка УЄФА. І найголовніше — вкотре програє ганебно, коли за останніми хвилинами спостерігають майже порожні трибуни. А це ніби найвідданіший уболівальник в Україні.

      Зауважмо, що під час телетрансляції на «Інтері» проводилося опитування на предмет кращого тренера в новітній історії «Шахтаря». У кілька разів більше за колег набрав балів Віктор Прокопенко. Він вийшов iз командою у Лігу чемпіонів, але насамперед запам'яталося, як грала його команда, з яким вогником в очах. Одесит свого часу завершував кар'єру гравця в Донецьку і тому, певно, зберіг традиційний шахтарський характер. А чи можуть перейнятися традиціями клубу, навіть за добрі гроші, легіонери з п'яти-шести країн? Чи не байдужий їм рейтинг усього українського футболу? Чи може через перекладача «завести» команду Бернд Шустер?

      У колективній грі немає дрібниць. Якщо патріотів команди — Тимощука, Воробея, Гая — не зупиняв залізобетонний захист бухарестського «Динамо» і ці хлопці билися за кожен м'яч, то дорогий серб Вукич просто зупинився. І це був крах тактики Шустера. Бог із тим, що тренер грав з одним форвардом — Агахова боровся і свою справу зробив добре. Але не після розіграних комбінацій. Чому? Бо після того, як опорні хавбеки Тимощук і Левандовський перекривали кисень (на початку — вдало) потенційним контратакам швидких гостей, повинна була починатися творча стадія. А як це можна було зробити, якщо плеймейкера із Сербії залишили без м'яча, а він не надто ліз у «пекло», щоб самому заволодіти «снарядом»? Важко зрозуміти, як можна перемагати з необхідною різницею у три м'ячі, якщо без тривалого розіграшу «поперек-назад» атака «Шахти» не розпочиналася. Підозрюю, що тренер гірників занадто акцентував увагу своїх гравців на контролі м'яча, довівши підопічних до хворобливого побоювання його втратити. І тому найбільше боляче не те, що програли, а як програли...

Йоан Андоне, тренер «Динамо» (Бухарест):

      — Жеребкування дало нам у суперники «Шахтар», який сильніший за нас і мав більше шансів на успіх. Проте ми добре підготувалися до матчів із донеччанами, знали силу кожного гравця, розташування на полі. І сьогоднішня гра показала, що ми зіграли гідно, і ми перемогли, попри те, що в нас дев'ятеро гравців «молодіжки», і з них п'ятеро були задіяні в Донецьку. У перерві ми замінили голкіпера (Дельварт сам собі «привіз» другий гол, влучивши при «виносі» у високо підняту ногу Агахови. — Авт.) і поставили завдання не відсижуватися у захисті, а прагнути забити ще один гол.

Бернд Шустер, тренер «Шахтаря»:

      — На жаль, визнаю, що сьогодні «Шахтар» не готовий грати в Європі, для нас Європа — велике поняття. І на цей момент не можемо виправити ті помилки, які в Європі не пробачають. Аналогічні вади були і в Москві, і в Бухаресті — це наслідок нашої легковажності. Шкода, що ми не змогли виправити їх, хоча це було можливо. Під час двох голів помилився досвідчений Попов.

      Ми чинили тиск, добре грали, але перший же м'яч, який опинився у нашому штрафному майданчику, перетворився на гол. Заміни я зробив пізно, бо до цього гра проходила добре (що явно суперечить побаченому. — Авт.). Після другого голу ми були близькими, щоб забити третій, тому я відправив розминатися Зубова і Брандау. Оцінювати дії Вукича і Агахови немає сенсу, якщо програла команда...

      Наставник «Гамбурга» Курт Яра вже у Дніпропетровську пообіцяв, що не буде грати суворо від оборони. І слово своє стримав завдяки... Дмитрові Михайленку, який забив потрібний нам один «сухий» м'яч уже на 5-й хвилині. Як часто бувало в кар'єрі у капітана «Дніпра», він виявився розважливішим у «купі-малій» у штрафному майданчику, відігравши у такий спосіб «свій» пенальті в Гамбурзі (на виїзді Дмитро необачно зіграв рукою). Це був нокдаун для суперника, і той же Михайленко на 25-й хвилині міг відправити гостей у нокаут, але його блискучий удар не менш віртуозно відбив голкіпер Пікенхаген.

      Проте підопічні Євгена Кучеревського у цей вечір були справді єдиним цілим, демонструючи колективну та індивідуальну швидкості, самовіддану роботу у відборі і, визнаємо, — майстерне володіння м'ячем. Хай хтось скаже, що Руслан Ротань, Олег Шелаєв чи Олег Венглинський поступаються в індивідуальній майстерності та тактичній грамотності донецьким легіонерам Вукичу чи Агахові. А у відданості командним завданням українці значно їх переважають. «Дніпро» після забитого голу віддав (звичайно, не відверто) м'яч «Гамбургу». Але так добре підготувався до подібного сценарію, що німці не могли створити жодного гольового моменту — уперше молодий голкіпер дніпрян Артем Куслій, дублер травмованого Медіна, вступив у гру аж на 42-й (!) хвилині. А шанс зрівняти рахунок гості мали лише на 61-й хвилині, коли іранець Мехді Махдавікія ударом головою ледь не відправив м'яч у ціль. А вже за 8 хвилин Олександр Рикун подвоїв рахунок, майстерним ударом відправивши м'яч у верхній кут. А втретє пробив переляканого Пікенхагена Олег Венглинський, коли після довгого пасу лівою ногою «вистрілив» щосили з гострого кута над головою стража воріт.

      3:0 — це більше ніж переконлива перемога «Дніпра» над сильним представником бундесліги. Це свідчення того, що потенціал в українському футболі є, і його треба вміти використати, а не заганяти на лаву запасних. І це стосується не лише гравців, а й тренерів.

Курт Яра, тренер «Гамбурга»:

      — «Дніпро» сьогодні показав усе те, чого не показали ми. Особливо господарі були сконцентровані в обороні і діяли безкомпромісно. Дніпропетровці на основі доброї гри в захисті і самовідданості заслужено перемогли. Я дуже розчарований, але вітаю суперника з чудовою грою. За всю мою кар'єру як гравця, так і тренера, мені ще ніколи не було так погано. Думаю, що причина такої гри — у швидкому і необов'язковому пропущеному м'ячі, після чого Венглинський одержав більше простору для атак. Те, що ми сьогодні показали, не гідно єврокубків.

Євген Кучеревський, тренер «Дніпра»:

      — Я хочу привітати Курта Яру з днем народження, а такі дні теж бувають сумними. Я це також пройшов, тому бажаю панові Ярі мужності, волі, витримки і здоров'я. Що стосується гри, то ми зробили висновки з матчу в Гамбурзі. Сьогодні команда налаштувалася, нам вдалося зняти психологічний тягар, ту невпевненість, яка була присутня у першому поєдинку. Була не лише боротьба, а й дуже добрий динамічний футбол. У тактичному плані нам вдалося переграти суперника і досягти бажаного результату. Велике спасибі хлопцям — вони молодці й заслуговують похвали, хоча я дуже рідко хвалю своїх гравців. Але сьогодні я справді їх ціную, поважаю і люблю.

      Коли протистояння складається з двох матчів, треба думати не лише про тактику, а й стратегію. Тому, якщо ви звернули увагу, ми підготували кілька сюрпризів. Ми не поставили звичайний склад, бо суперники його неодноразово бачили. Тому внесли деякі корективи і грали практично без флангових півзахисників. Знали, що «Гамбург» буде робити довгі передачі на боротьбу, і тому ризикнули поставити навіть Матюхіна, який не грав три тижні. До цього всього підібрали півзахисників, які швидко підхоплювали м'яч, швидко ж виконували передачі і проходили центр поля, організовуючи контратаки. Я не зменшую принад Костишина, але він сьогодні не вийшов на поле в «основі», бо ми прагнули приготувати сюрпризи.

      Були й недоліки. З боку могло здатися, що Венглинського треба міняти, але кровопивця є кровопивця. Пив мою кров усю гру, але свою справу зробив. Це дуже важливо, коли людина вміє забивати.

      Ви, мабуть, звернули увагу на ту роль, яку відводить психології у «Дніпрі» Євген Кучеревський. Натомість і другий донецький тренер-легіонер — з «Металурга» — Вільям Фреш теж програв не лише на футбольному полі. Здавалося б, чудово проведений «МД» перший тайм у домашньому матчі проти «Парми» додав оптимізму. Так, італійцям можна програти, але слід змусити їх при цьому задіяти усі свої ресурси. Однак голландський фахівець, який раніше працював лише з дітьми та юнаками, не зміг підтримати гарячий порив донецьких хлопців — грати проти іменитого суперника у свою гру. Та й, знову-таки, який контакт у психологічному аспекті може бути між гравцем і тренером, які спілкуються через перекладача?

      У «молочній столиці» Італії з перших хвилин на полі «Енніо Тардіні» точилася боротьба суперечностей. Десь до 20-ї хвилини гостям вдавалося знаходити єдиного форварда Деметрадзе, але точного удару в нього не виходило. Пробив штрафний з 20 метрів Джамараулі. Загалом усе це були епізоди, які виникали завдяки індивідуальній майстерності грузинських легіонерів. Згідно, вочевидь, із настановою тренера в контратаку переходило максимум чотири гравці донеччан. Фреш побоювався поразки з великим рахунком (згадаймо минулорічні 0:8 донеччан у Бремені з «Вердером» при тому, що вдома тоді було 2:2), але таки одержав 0:3.

      Пам'ятаєте у Кучеревського у «післямові» — «ми пішли на ризик». Наставник «металургів» не ризикнув. Шкода, адже швидкий гол у гостях не виглядав нереальним. Скажімо, перший удар по воротах Нікітіна бразильський унікум господарів Андріано завдав лише на 16-й хвилині. І надалі суто візуально, всупереч прогнозам, гра виглядала рівною. Проте було помітно, що «Парма» дала грати супернику, аби одержати простір у своїх атаках. У будь-який момент пармезанці могли застосувати пресинг, і все б стало на свої місця. Так воно і трапилося наприкінці тайму — перший же небезпечний «стандарт» завершився влучним ударом Джилардіно. Після цього «Пармі» залишалося контролювати нечисленні спроби гостей перейти в атаку і покарати за помилки у захисті. Після того ж, як Джилардіно оформив дубль уже на першій хвилині другого тайму, розраховувати на те, що вдасться повторити бодай рахунок донецького матчу, не доводилося.