Часи, коли популярність тієї чи іншої команди визначалася винятково присутністю її композицій у базарно-палаточному репертуарі, яким звеселяється середньостатистичний суб’єкт малого бізнесу, давно минули. І хоча до цивілізованого існування нашому шоубізу ще три дні лісом-два дні полем, успіхи деяких його представників очевидні навіть за таких умов розвитку. Так, чергову переможно-тріумфальну хвилю тримає нині Славко Вакарчук разом зі своїм «Океаном Ельзи». Перший привід для аплодисментів на адресу хлопців — «океаноельзівський» альбом «Суперсиметрія» розійшовся накладом у 200 тисяч примірників і став двічі платиновим. Цифра в 200 тисяч вважається солідною навіть на розвинених музичних ринках Великобританії та Франції, урочистості ж з нагоди вручення «Океану Ельзи» відзнак двічі платинового альбому відбудуться в грудні.
Друга причина, яка змушує пишатися «океанами» — після російського кінаматографу (фільм «Брат-2», наприклад) їхню музику нарешті визнав і кінематограф вітчизняний. Хіт «Для тебе» з двічі платинової «Суперсиметрії» вже не один тиждень звучить щовечора на Новому каналі, у серіалі «Завтра буде завтра». «Відверто скажу, — зізнався якось Вакарчук, — можливо, я б деякі кадри з цього серіалу замінив на інші. Але, гадаю, пісня «Для тебе» в «Завтра буде завтра» гратиме власну роль». Зрештою, як усі ми переконуємося щовечора, так воно й сталося.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
