За статистикою, після 50 років 50% чоловіків мають урологічні проблеми того чи іншого характеру. Автор цих рядків потрапив у ту небезпроблемну частину. Тож, здавши усі необхідні аналізи та готуючись до майбутньої неминучої операції, не міг не скористатися нагодою — попросив доктора меднаук, завідувача відділу відновної урології та новітніх технологій Інституту урології імені академіка Олександра Возіанова, професора В’ячеслава Григоренка розповісти читачам «України молодої» про підступні несподіванки для кожного у цій царині, піклування про власне здоров’я, рутинну роботу медперсоналу інституту з оздоровлення наших співвітчизників.
До слова, київському Інституту урології імені академіка Олександра Возіанова виповнилося 60 років. Заклад спочатку називався «Київський науково-дослідний інститут захворювань нирок та сечовивідних шляхів (урології)». У грудні 2001-го за розпорядженням КМУ, висловлюючись образно, відбулися суттєвий «ребрендинг» й організаційне переналаштування. Відтоді й донині лікують пацієнтів за новітніми передовими технологіями.
Щоб не мати каменів у нирках, треба пити воду
— В’ячеславе Миколайовичу, кому поправити своє здоров’я допомагають в Інституті урології імені академіка Олександра Возіанова?
— У нашому закладі надається весь спектр урологічної допомоги. Це, зокрема, лікування сечокам’яної хвороби (вона, до речі, стоїть на першому місці), запальні хвороби сечовидільної системи, онкологічні питання в урології, сексологія. Це основні напрями. Кожна з перерахованих хвороб чи напрямів мають ще цілий спектр відгалужень.
— Чи могла би частина хворих уникнути проблем, якби вони раніше змінили свої звички?
— Чому сечокам’яна хвороба зараз є в лідерах? Тому що дуже багато людей мало п’ють рідини, але багато їдять продуктів, шкідливі речовини з яких треба виводити. Недостатнє вживання рідини сприяє тому, що порушується обмін речовин та виникають проблеми з каменеутворенням.
— Які ще захворювання лідирують?
— Дуже багато в нас онкологічних пацієнтів. Насамперед це рак передміхурової залози, нирок, сечового міхура, це лідери серед онкологічної патології.
— Чи вплинула повномасштабна війна на лікування пацієнтів?
— Все ми стараємося лікувати в межах стандартів, які є в протоколах, затверджених Міністерством охорони здоров’я.
В цілому я вважаю, що якщо зберігати такий потужний потенціал, то можна отримати і відповідний позитивний результат. Але, на превеликий жаль, у зв’язку з війною та змінами в медицині дещо неправильно формується організація самої допомоги і, як наслідок, мало що хорошого відбувається на сьогоднішній день.
— Чи відчуваєте брак коштів на допомогу пацієнтам?
— Фінансування від держави, як у радянські часи, так і за 34 роки Незалежності, стоїть на останньому місці в державному бюджеті. У зв’язку з чим була, я вважаю, не зовсім правильна реформа медицини: зараз зовсім по-іншому трактується допомога.
Міністерство охорони здоров’я через Національну службу здоров’я фінансує витрати на медицину, але вони катастрофічно недостатні. Пацієнтам цієї допомоги не вистачає.
А лікар — як посередник між Національною службою здоров’я і пацієнтом — перебуває в невигідному становищі, тому що запити пацієнта не завжди можуть бути відтворені. В таких ситуаціях так само складно як пацієнту, так і лікарю вирішити питання. А вимоги щодо лікування не зменшуються!
При тому всьому фінансування неадекватне. Витратні моменти із забезпечення лікування — лише на рівні 30-40% від потреби. Тому, на превеликий жаль, я не можу сказати, що та система, яка зараз в охороні здоров’я, відповідає нашим потребам.
Малоінвазивні технології — точкові операції
— Як роки впливають на розвиток урологічних захворювань?
— Є вікові хвороби, які виникають з плином часу. Дуже важливо розуміти, що з віком у пацієнтів можуть розпочатися доброякісні і злоякісні процеси передміхурової залози, тому це треба все відстежувати. Плюс до того всього, як я вже наголошував, є сечокам’яна хвороба. Це проблема сьогодення у зв’язку насамперед з неправильним харчуванням та обмеженою кількістю рідини в організмі людини. Є, безумовно, і спадкові моменти. Все це сприяє тому, що на сьогоднішній день — підкреслюю вкотре — сечокам’яна хвороба стоїть на першому місці серед урологічних проблем.
— Чи з усім «камінням» у людському організмі можна справитись?
— Варто зазначити, що все-таки це питання досить непогано вирішується. Бо на сьогоднішній день для видалення каменів задіяні малоінвазивні технології, їх дуже багато. Тож можна сказати, що пацієнтам повезло в деякій мірі.
Коли людина звертається вчасно, має невеликі незадавнені проблеми, то вони швидко й вирішуються. Навіть якщо в пацієнта є каміння досить значних розмірів, усе це поетапно можна вирішити.
Ми в Інституті урології імені академіка Олександра Возіанова займаємося всім спектром як первинних випадків, так і давно хворих пацієнтів. Це те, що ми мусимо робити як фахівці в цій галузі.
Ще раз хочу зазначити, що дуже багато онкологічної патології. Вона на другому місці серед тих патологій, які ми лікуємо в стінах цього інституту.
— Розкажіть детальніше про малоінвазивні технології — сучасні методи оперативних втручань, що виконуються через точкові проколи (до 1 см) або природні отвори замість великих розрізів.
— У нас дуже потужно розвиваються малоінвазивні технології, ендоскопічні, лапароскопічні методи видалення пухлини та лікування різних органів і систем. Причому не тільки пухлин. Спеціалісти роблять пластичні операції на нирках, що також проводяться за методиками лікування, які дозволяють пацієнту розраховувати на швидку реабілітацію і повноцінне одужання. Тому я вважаю, що за цим майбутнє. Цей напрям і надалі розвиватиметься — він себе однозначно позитивно показав.
Малоінвазивні технології потребують досить невеликих затрат. Однак вони зараз на поганому, неналежному рівні забезпечення. Тому, як правило, виникає конфлікт інтересів між Національною службою здоров’я і пацієнтом, якому треба надати таку допомогу.
Така ж ситуація стосовно високих технологій. Наприклад, у травматології це заміна суглобів — найчастіше плечового або ж колінного. Вони зараз на першому місці в травматології, тому що війна й треба забезпечувати контингент військових.
На жаль, держава не може впоратись із цими витратами, адже багато коштів витрачаємо на війну. А страждають насамперед пацієнти!
Про стреси і секс
— Чи впливають стреси на виникнення і розвиток урологічних захворювань?
— Стрес — це тло, на якому формується багато різних захворювань, не лише урологічних. Хронічний стрес у деякій мірі стимулює іноді й до хорошого, але він занадто впливає на наше життя. Це може сприяти тому, що розвиваються важкі онкологічні хвороби. Потім люди приходять лікуватися в стінах нашої клініки.
— Які рекомендації молодим чоловікам 20-40 років, аби убезпечитися від можливих проблем зі здоров’ям у майбутньому?
— На жаль, молоді чоловіки не думають про своє здоров’я: всі вважають, що «завтра» не настане, сьогодні добре — й слава Богу! Насправді про здоров’я треба дбати вже сьогодні, незважаючи на те, що молодий, і займатися елементарною профілактикою. Щодо урології, то треба як мінімум щодня пити достатньо рідини та обмежити вживання фаст-фуду.
Ця проблема — не лише у нас, а загалом в усьому сучасному світі. Люди хочуть швидко поїсти — і далі працювати. До того ж, часто люди «заїдають» стрес. І ці два процеси часто перетворюють людей на пацієнтів відділень урології, яким необхідно лікувати сечокам’яну хворобу чи онкологію.
— Які найбільші урологічні небезпеки для військових у період війни?
— Зараз війна, дуже багато молодих чоловіків перебувають на передовій, і переохолодження відіграє далеко не останню роль щодо погіршення здоров’я, зокрема в плані урології.
Не варто забувати про сексуальну сферу та запальні захворювання сечостатевої системи. Невчасне звернення таких пацієнтів до лікаря, звичайно, ні до чого хорошого не приведе. У майбутньому проявлятимуться хронічні процеси.
Тож треба про це думати і в госпіталях. Вважаю, на це мають звертати увагу лікарі інших спеціалізацій, до яких уже звертаються ті, хто був на фронті. Загалом треба проводити роз’яснювальні бесіди і щодо поведінки, і щодо харчування, і щодо вживання рідини.
— Що рекомендуєте чоловікам щодо профілактики, — мир же колись настане? Як часто варто звертатись до лікаря?
— Молодим, які не мають симптоматики, — нічого не рекомендую. Якщо є «нехороші» симптоми, пов’язані з нижніми сечовими шляхами (часте, утруднене чи болісне сечовипускання), — не варто займатися самолікуванням, — треба одразу звертатись до фахівців. Це і буде профілактика тих ускладнень, які можуть виникнути.
Урологічні захворювання формуються не просто так. Причинами можуть бути чинники, на які людина раніше просто не звертала увагу: переохолодження чи затримка сечовипускання у зв’язку з нюансами в роботі. А коли пригнічуються рефлекси, це згодом призводить до неадекватних сечовипускань. Тому треба утримувати баланс між раціональним випитим об’ємом рідини і необхідністю вчасно від нього звільнитися.
— Ще на здоров’я може впливати тривале сексуальне стримування. Це особливе питання у період війни.
— За визначенням, здоров’я — це гармонія соціального, фізичного і сексуального станів. Тому не можна одне від іншого від’єднувати.
Безумовно, статеве життя — це фізіологічні моменти, які також потребують вирішення. Регулярність залежить від типу чоловіка й жінки: їхні темпераменти повинні збігатися, щоб формувати нормальні відносини. Хоча вони ніколи не можуть бути ідеальними... Бажано мати постійного статевого партнера, з яким можна вільно обговорити питання, які виникають. На жаль, це не завжди вдається, особливо в наш час.
Щодо конкретно військових, то проблема конгестії, тобто застою, у них сильно відчувається: люди тривалий час — без партнера, не живуть статевим життям. На жаль, ми не можемо впливати на деякі речі, особливо стосовно дій чоловіків, які воюють. По мірі можливості, однак, усе ж таки треба не забувати про це питання.
— Як війна вплинула на кількість пацієнтів Інституту урології?
— Помітно зменшилася кількість пацієнтів. Бо, по-перше, — війна; а по-друге, дуже потужно працюють лікарі на периферії. У зв’язку з тим, що НСЗУ трошки змінила правила гри, багато пацієнтів «затримуються» на місцях. Якщо раніше пацієнти повинні були приїздити в Київ і отримувати фахово-консультативну та лікувальну допомогу, то нині все це є на місці. Адже вже зросли фахові медкадри, змінилося в кращий бік оснащення лікарень. Тому значна частина пацієнтів перебуває зараз на лікуванні на «периферії».
Тим часом фахова медицина, котра надає високотехнологічну допомогу, зараз продовжує функціонувати у трохи незрозумілому стані й конче потребує державної підтримки.
