Підошва репається у перший сезон

Є відомі взуттєві бренди. Такі, як Nike, Adidas, Puma, New Balance, Chanel, Louis Vuitton, Timberland... А є такі, як «Україна», «Харків», «Дніпропетровськ», «Західна Україна», «Туреччина», «Китай»...

— Дєвушка, а от яка вам разніца, де вони зроблені? Ви їх будете куплять? — невдоволено і надто голосно відповідає на моє запитання продавчиня взуття однієї з яток біля Центрального ринку в Полтаві.

— Нє, ну ясно, шо не купуватиму. Просто цікаво, де ж таке г... роблять? — верчу в руці легенький чорний жіночий чобіток з «мєхом» невідомого походження усередині й без будь-яких розпізнавальних знаків. За 400 (!) гривень. І навіть гадки не маю, з якого такого матеріалу вони зліплені. І скільки вони можуть коштувати в закупці, якщо готовий виріб реалізують за таку смішну ціну. А ще — скільки виходять ці чоботи і хто їх узагалі купує. 

— Ну так ото й не задавайте глупих ненужних вопросов! — перериває мої думки жінка по той бік барикади, викладеної на її прилавку з примітивного взуття.

У Полтаві дешевий ширвжиток давно винесений за межі ринку промислових товарів. Тут скуповуються бідні й невибагливі громадяни.

«Так а нашо мені платити більше? — здвигає плечами жіночка, приміряючи гумові калоші з хутром. — Головне, шоб у них харашо було ногу вставляти. По хазяйству поратись — те, шо треба. Не шкода заляпать, а як порвуться — викинуть. Якраз на сезон хватає — від осені до весни. Двісті гривень — оце їм красна ціна. І я взута!».

На ринку ж промислових товарів — взуття значно вищої якості й помітно дорожче.

— Можете уточнити, яка саме фабрика в Дніпропетровську шиє ці чобітки? — підходжу до іншої продавчині.

— А нашо воно вам? — одразу насторожується вона. — Беріть, якість тут хороша. І ціна прийнятна — дві тисячі. Ще й скидку зроблю.

Слово за слово, і досвідчена продавчиня вже дає мені інтерв’ю не під запис.

Дорожче в Олени турецьке, китайське, українське.

 

— Якщо порівнювати «Китай» і «Турцію» з «Україною», то ви самі бачите, що вітчизняне взуття грубіше, — дає характеристику своєму товару Олена. — Це із-за потовщеної підошви. Наші виробники закуповують підошви у Туреччині й Китаї, а верх шиють самі.

У мене все взуття шкіряне, в одну ціну. «Китай» і «Туреччина» — фабричне. Загалом усе розходиться непогано, є постійні покупці, які задоволені якістю. Я сама, бачите, ходжу в утеплених кросівках з Туреччини. Це відомий бренд. Ось вони на вітрині.

Хтозна, відколи цей бренд стоїть у пані Олени (та й не тільки в неї) на вітрині, але ще у вересні позаминулого року він змінив свою назву. І це не турецька, а українська торгова марка, яка існує на ринку вже понад два десятки років. Її виробничі потужності дійсно розміщені в Туреччині й КНР. Тамтешні фабрики виготовляють якісне взуття за українськими замовленнями та стандартами.

Микола оцінює якість виконаної роботи.

 

Думаю, більшість пересічних покупців цього не знають. Тому, звісно, їм легко навішати довгої локшини на вуха про всякі бренди, виробників і «натуральну шкіру». Це все маркетингові трюки. Певно, для багатьох досі принципово купити фабричну «Турцію», аніж «Україну», тож продавці цей прийом і використовують.

Розібратися у строкатому асортименті взуття «Україна молода» попросила полтавського шевця майже з двадцятирічним досвідом Миколу Фокіна.

— Сьогодні я точно не купив би взуття з етикеткою бренду, якого вже другий рік не існує, — каже він. — Бо підошва в ньому, якщо вона виготовлена з поліуретану, невдовзі може просто розвалитися, оскільки він має здатність саморуйнуватися приблизно впродовж трьох років з моменту виготовлення. Навіть якщо взуття не носити. А ми ж не знаємо, скільки він лежав на складі, поки його взяли у виробництво. Як і того, скільки пролежало взуття на прилавку до моменту продажу.

Отож люди часто купують те, у чого виходить термін придатності. За статистикою, підошва з цього матеріалу репається в перший сезон. І чим вона вища, тим швидше лопається.

Товста підошва не завжди рятує від холоду

Правильний варант підошви.

 

— Погода в Україні останнім часом дозволяє ходити в неутепленому взутті практично до Нового року. Але почалися морози, і люди кинулися терміново підбирати обновки. Як не помилитися й вибрати якісну пару, яка слугуватиме не один сезон?

— Якщо у вас немає хоча б 5-7 тисяч гривень на одні якісні чоботи, то краще купити дві-три пари дешевих. Можна однакових. Але головне — щодня, виходячи на вулицю, змінювати їх. Тоді вони прослужать вам значно довше. По-перше, взуття буде менше зношуватися. По-друге, ваші ноги залишатимуться сухими й не будуть мерзнути.

Загалом, на будь-який сезон, а тим паче мокрий і холодний, треба мати не менше двох пар взуття.

— За якими ж характеристиками вибирати саме зимове взуття? На що звернути увагу насамперед?

— Передусім дивимось на верх. Він має бути виготовлений не із синтетичних матеріалів, а з натуральної шкіри. Це гарантія того, що за умови гарного догляду взуття носитиметься довго.

Натуральну шкіру легко зіжмакати між пальців.

 

Обов’язково звертаємо увагу на підошву. Вона має бути з протектором товщиною хоча б 5-7 міліметрів, а в ідеалі — мати три шари: нижній — стійкий до стирання, для контакту з асфальтом; другий — м’якший, для амортизації; третій — у вигляді шкіряного ранту для підвищення зносостійкості й краси.

— Товщина підошви додає тепла ногам?

— Не факт. У товстої на вигляд підошви, якщо вона зроблена з пінополіуретану, насправді тоненькі стінки й такі ж перегородки всередині. Раптом ви наступите десь на гострий предмет, вона почне ще й втягувати вологу та холод.

Протертий верх

 

За словами майстра, для зимового взуття найкраще підходить гумова підошва. Це еластичний, міцний матеріал, який зберігає свої властивості при екстремальних температурах (і в мороз, і в спеку), добре амортизує, зносостійкий і забезпечує надійне зчеплення з поверхнею. Підошва з поліуретану для зими не годиться. Цей матеріал витримує велике тертя, але слизький. Хоча гарний для літніх сандалів. Звісно ж, на поверхні підошви мають бути виступи з насічками.

На хороше трекінгове взуття ставлять підошви з суміші поліуретану й гуми. Але його вартість — понад 7 тисяч гривень.

— На виробництві високоякісних підошов для взуття (особливо для трекінгового, військового та робочого), які славляться своєю довговічністю, зчепленням та захистом від вологи, спеціалізується всесвітньо відомий італійський бренд Вібрам (Vibram), — продовжує Микола Фокін. — До речі, гума радянського виробництва за якістю не поступалася італійським аналогам.

 

Дуже хороші матеріали робили в країнах Балтії, але вони зараз в Україну не надходять. Підошви з них узагалі не стирались і не втрачали еластичності. Втім сьогодні носкі підошви роблять й українські підприємці. Вони часто кращі, аніж, буває, турецькі чи китайські.

Хоча що треба визнати? У будь-якому матеріалі закладено псування і розкладення. Тому тут ніколи не вгадаєш. Підошва в будь-який момент може лопнути, відклеїтися, а верх почне розшаровуватися. Незалежно від ціни самого взуття. Просто ми не знаємо, скільки матеріал лежав на складі до того, як його взяли у виробництво, й скільки він простояв на прилавку.

Микола за роботою.

 

Загалом скажу так: у масмаркетах і на ринках продають взуття на один сезон. Якщо воно «виходжує» довше — вам пощастило.

— Цікаво, які температури витримує гума?

— Високоякісна — до мінус 40-60 градусів.

— А шкіряна поверхня?

— Вона теж не боїться морозів. Але рекомендується перед виходом на вулицю гарно змастити її кремом, воском, водовідштовхувальним спреєм чи бодай якимось жиром, хоч смальцем.

Натуральна шкіра легко зминається.

 

— Який спрей вибрати?

— Мені особисто подобаються «Сапфір» і «Тараго» із преміум-сегменту, виготовлені на основі силікону, що дозволяє шкірі «дихати». Захищають від бруду й вологи. А перед тим, як відправити взуття на зберігання до наступного сезону, раджу обробити його кремом, до складу якого входить натуральний віск — бджолиний або карнаубський.

— Пане Миколо, поділіться лайфхаками, як не помилитися при виборі взуття з натуральної шкіри.

— На дотик вона м’яка, гладенька, її можна затиснути пальцями в складку.

Штучну шкіру ви не затиснете між пальців, бо вона дубова.

Якщо є виступи на взутті, придивіться до них. На якість матеріалу вказує його товщина. А текстура швів — шорстка.

Огляньте пори, і ви побачите, що вони нерівномірно розташовані.

Можна капнути крапельку води. Зі штучної шкіри її легко витерти серветкою, бо вона не поглинається. Водночас натуральна вбирає в себе і воду, й жир. Хоча натуральна шкіра з поліуретановим покриттям крем не поглинає.

Не раджу застосовувати жир для випробування анілінової шкіри — найціннішої з натуральних. При потраплянні води вона темніє, проте за якийсь час пляма зникає, а ось жир неможливо буде змити.

Існує міф, що справжня шкіра не горить. Так, вона не спалахує яскравим вогнем і не плавиться, як штучна, але тліє, деформується, стає жорсткішою, виділяючи специфічний запах.

Та все ж найбезпечніший спосіб перевірки — прикласти до виробу теплу долоню. Шкіра нагріється, підробка лишиться холодною.

Якщо вам складно розібратися в цих нюансах, то можете покластися на чесне слово продавця.

Взуття з натуральної шкіри, якщо вона правильно була оброблена дубильними речовинами, носиться 10-20 років й підлягає ремонту.

— Чи має значення утеплення зсередини?

— В умовах наших зим, у принципі, неважливо, буде це синтетичний матеріал чи натуральне хутро. Хутро, звичайно, тепліше, але воно парить ноги.

Головне — носити взуття за призначенням. А в нас як зазвичай? Люди проводять на роботі цілий день у теплому приміщенні в зимових чоботях чи черевиках. Як наслідок — ноги перегріваються, пітніють, взуття стає вологим. Коли ж потім вони виходять на вулицю, відчувають, що ноги промерзли. Це пов’язано не з якістю взуття, а з перепадами температур. Вологе середовище миттєво охолоджується на морозі.

— Чи варто купувати взуття у секонд-хенді, якщо воно виглядає якісно?

— Якщо якісне, то чому б ні? У мене був один клієнт, який працював виконробом на будівництві й йому доводилось багато ходити. На чоловікові взуття, що називається, горіло: підошви протирались, верх зношувався. Він відавав немалі гроші за ремонти й повертався до мене знову. А то якось зустрічаю його на вулиці, і він каже, що знайшов вихід: «Тепер я у секонди на завози ходжу. Купую одразу 2-3 пари взуття, і це мені виходить дешевше, ніж ремонтувати». 

Для тих, хто готовий проводити в секонд-хендах і в стокових магазинах по кілька годин на тиждень, підбираючи взуття, — це варіант.

— Які у нього слабкі місця? 

— Найчастіше воно розклеюється, бо старий клей втрачає свої властивості.

— За якими ознаками можна розпізнати неякісний товар?

— Одна з них — люверси, тобто, вічка під шнурки. Зверніть увагу на те, щоб вони кріпилися до матеріалу зверху й знизу, інакше при зав’язуванні шнурків дуже швидко почнуть вискакувати. А надто широкі люверси роблять шнурівку ненадійною.

Окрім того, різкий хімічний запах, нерівномірне забарвлення, сліди клею, грубі шви, надто жорсткий задник. Усередині може бути деформована устілка, зморщена підкладка.

— Які види ремонтів найпоширеніші та чи вигідні вони економічно?

— Найчастіше ламаються бігунки на змійках і самі змійки.

Часто протираються так звані внутрішні кишені — м’які вставки в задній частині (задник), що захищають п’ятку від натирання.

Нерідко втрачають форму й задники. Особливо якщо прати взуття у гарячій воді (понад 60 градусів). Відреставрувати їх уже неможливо, треба лише замінювати.

Протираються поверхні на пальцях. У таких випадках треба або латки ставити, або перешивати, або замінювати весь носок.

Ремонт у цих випадках вигідний, якщо взуття якісне й підошва в хорошому стані.

 

З підошвами біда. Вони часто відклеюються або лопаються. Підклейка чи прошивка — це недорого, а заміна тягне на 800-1 тис. 200 гривень. Я завжди раджу своїм клієнтам подумати, перш ніж платити такі гроші. Майстер може нести відповідальність лише за свою роботу, але не за якість синтетичних матеріалів, які використовують у виробництві підошов і в які закладено саморуйнування. На жаль, буває, нова підошва розвалюється у перший же місяць носки. У кращому випадку — за один сезон.

Взуття, виготовлене із синтетичних матеріалів, я взагалі не беру в ремонт, бо мій високоякісний клей не компонується з ними. Його простіше викинути, аніж лагодити.

— Які українські бренди найвідоміші за якістю та надійністю взуття?

— Чесно, не знаю. Але іноді мені приносять репліки відомих брендів, виготовлені в Україні, і вони навіть кращі за оригінал. При цьому оригінал коштує 12 тисяч гривень, а копія — близько п’яти.

— Де в Україні виробляють натуральну сировину для шкіряних товарів?

— Є великі заводи в Києві та Київській області, на заході України, є багато дрібних виробників.

— Наскільки відомо, під гаслами збереження природи багато брендів перейшли на екоматеріали. Що ви можете про це сказати?

— Що таке екоматеріали? Це перероблений пластик на нафтовій основі, який використовують для виготовлення штучної шкіри. І хоч би що нам про неї розповідали, це шкідливий матеріал. Взуття з нього дешевше у виробництві, але воно швидше зношується, часто за один-два сезони. Зношене «ековзуття» розкладатиметься на звалищах сотні років, виділяючи мікропластик, сприяючи накопиченню токсичних речовин на планеті.

Багато відомих брендів дійсно роблять еколінійки із синтетики, щоб продавати більше дешевого товару й частіше.

Вибір, звісно, за покупцем.