Михайло Міщенко: «У нас немає іншого виходу, ніж Перемога»

Які спільні знаменники стосовно питань демократії та міжнародного партнерства має наше суспільство в періоді за лічені дні до чотирьох років після початку повномасштабної російсько-української війни? Підказкою є відповіді, отримані при проведенні нещодавно соціологічного опитування Центром Разумкова спільно з Київським безпековим форумом.

Результати коментує заступник директора Соціологічної служби Центру Разумкова Михайло Міщенко. 

— Михайле Дмитровичу, давайте поговоримо про те, що відрізняє українців від росіян.

— Російський письменник і за сумісництвом радикально-націоналістичний ідеолог Олександр Проханов на запитання російського журналіста: «А зачем русскому человеку воевать?» — відповів: «От скуки, русскому человеку не удается не воевать, это закон русской судьбы».

Власне, нудьга — не якесь специфічне російське почуття, але лише в росії «велику нудьгу» підняли до рангу ідеологічної мотивації агресивної війни. За допомогою війни «русский человек» намагається втекти від російської повсякденності, яку він вже не в силах витримати.

Тут можна додати, що війна використовується правлячим режимом росії для укріплення власної влади. Метою путінського режиму є не стільки перемога, скільки війна сама по собі. Якщо закінчиться війна з Україною, але збережеться путінський режим, росія намагатиметься воювати ще і ще, і ще.

Свого часу окупація Криму (те, що російські пропагандисти назвали «кримським консенсусом») та війна в Сирії виконали свою соціальну функцію в плані консолідації російської правлячої еліти і суспільства. Тепер цю функцію має виконувати повномасштабна війна в Україні.

Ідеологічно правляча верхівка рф не може запропонувати жодної іншої мети, крім розширення територій, завоювань.

— То в чому головна ментальна відмінність між українцями та росіянами?

— Традиційно сформувалося століттями, що поняття свободи суперечило соціально-політичному ладу московської, потім російської держави, єдиним способом забезпечити свободу була втеча (наприклад, втікали на Дон).

Політична міфологія, як і політична ідеологія, має велике значення. Існуючий політичний міф в Україні — це козацький міф, ідеалізація козацького минулого з його демократичними традиціями. А політичний міф росії традиційно будується на самодержавстві. Будь-яка влада в росії тяжіє до реалізації ідеалів самодержавства, це збереглося і по сьогоднішній день.

— Давайте перейдемо до результатів соціологічного опитування. Розглянемо питання демократії, чужої для російського суспільства. Із судженням «демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України» погодилися 66% українців. «За певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний» — цю відповідь обрали 13%. «Не має значення, демократичний режим в Україні чи ні» –14%, «важко відповісти» — 6%. Запитання: чому за демократію виступають не 80-90% опитаних?

— Тут іще потрібно подивитися на динаміку цього показника. Якщо візьмемо довоєнний період, то у червні 2021 року 54% опитаних вважали, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. А зараз — 66%. Максимуму цей показник досягав у травні 2023 року — 73%. Не враховуючи сплеску, ми бачимо загальний тренд на підвищення цього показника.

Це дуже високий показник. При тому, що лише 13% вважають, що за певних обставин авторитарний режим може бути кращим, ніж демократичний. А перед початком війни, у червні 2021 року, так вважали 24%.

— Цікавими є відповіді на запитання, чи є Україна демократичною державою. Ствердно відповідають 24% респондентів. Вважають, що Україна не є повністю демократичною державою, але рухається у напрямку демократії, — 49% опитаних. Ще дві позиції: переконані, що Україна не є демократичною державою і не рухається у напрямку демократії, — 19%; «важко сказати» — 9%.

— Теж важливо подивитися на динаміку цього показника. У червні 2010 року (це початок правління Януковича) Україну вважали цілком демократичною країною 12,5% опитаних, у червні 2021 року — 18%, зараз — 24%.

Тобто ми бачимо, що, незважаючи на те, що війна накладає обмеження на реалізацію демократичних процедур, цей показник зростає. Але відносна більшість вважають, що хоча Україна не є цілком демократичною державою, але все ж рухається у напрямку демократії. 

А число тих, хто вважає, що Україна не є демократичною державою, є практично стабільним, крім 2023 року: тоді таких було менше, нині їх 19%.

Ситуація, коли якась частина громадян вважає, що устрій країни є недемократичним, спостерігається в усіх демократичних країнах (що є одним із проявів демократії).

— Відповідаючи на пряме запитання, як змінився стан демократії після початку повномасштабної війни, 41% опитаних відповіли, що, на їхню думку, рівень демократії в Україні зараз є нижчим, ніж до 2022 року. З чим це пов’язано?

— Відразу зауважимо, що частка тих, хто вважає, що він такий же, як до війни, або навіть вищий, ніж до війни, становить 42%. Тобто десь половина опитаних вважають, що рівень демократії такий самий або вищий, а половина — що ні.

Сама ситуація воєнного стану накладає обмеження на демократію. Причому вони можуть бути закріплені законодавчо, а можуть бути і неформальні.

— В опитуванні ви визначали, наскільки хороші для нашої країни різні типи політичних систем. Систему, де є сильний лідер, незалежний від парламенту і виборів, назвали хорошою 62% опитаних (вважають її поганою 37%). Показники ситуації, коли правлять військові або військовий режим, — відповідно 33% і 66%. Демократична політична система — це відповідно 90% і 9%. Тобто є люди, які одночасно хочуть і демократії, і авторитаризму?

— Якщо порівнювати з 2017 роком, то збільшилася частка тих, хто вважає, що хорошою є політична система, де правлять військові або військовий режим. У 2017 році їх було 12%, зараз — 33%. Однак більшість вважає таку систему поганою.

До того ж серед тих, хто вважає, що хорошою є система, де правлять військові або військовий режим, — 87%, тобто переважна більшість, також вважають хорошою демократичну політичну систему. І лише 13% вважають її поганою. Отже, в умовах війни влада військових переважно сприймається як засіб захистити демократичний устрій, а не як альтернатива йому.

Так само і щодо сильного лідера, незалежного від парламенту і виборів. Серед тих, хто вважає хорошою таку систему, 90% також вважають хорошою демократичну політичну систему. Тобто призначення сильного лідера під час війни — це означає «забезпечити перемогу демократії».

— В опитуванні було запитання: «Яку з умов ви вважаєте мінімально необхідною для укладання мирної угоди з росією?». За звільнення України від російських військ у кордонах 1991 року — 28% респондентів, звільнення України від російських військ у межах на 24 лютого 2022 року — 32%. Чому маємо такі цифри?

— У відповіді на це запитання малися на увазі не умови, на яких мала би бути укладена мирна угода, а саме умови для початку мирних переговорів. Якщо порівняти з 2024 роком, то 51,5% вважали, що мінімальною умовою, тобто точкою для початку проведення переговорів, має бути звільнення України до кордонів 1991 року. А тепер — 28%. Це пов’язано з позицією влади, що переговори треба починати зараз. Відносна більшість вважає, що початковою точкою переговорів повинно бути звільнення по лінії 2022 року.

— Ще запитали: «Чи вважаєте ви можливою військову перемогу України у війні з росією? Чи вірите ви в неї?». Вважають можливою 59%, ні –18%.

— З одного боку, є запитання: «Чи вірите ви в перемогу?». Відповідають 74%, що так. А 16% не вірять. Але у відповіді на запитання, чи вважаєте ви можливою військову перемогу, таких менше — 59%.

Вочевидь, частина тих, хто вірить у перемогу, покладаються на якісь інші (не суто військові) методи досягнення перемоги: чи то економічна блокада, чи розвал правлячого режиму росії.

— Цікавими є відповіді на запитання: «Якби це залежало від вас, чим би ви були готові поступитися під час переговорів з росією?». Українськими територіями — 8%, прозахідним вектором вільного розвитку України — 10%. Проте нічим не готові поступатися 62%; важко відповісти — 19%.

— Не готові поступитися нічим з наведеного — 62%. Ця цифра практично не змінюється з червня 2024 року: тоді було 61%.

Готові були поступитися прозахідним вектором вільного розвитку України у червні 2024 року — 14%, зараз таких — 10%. Поступитися українськими територіями у червні 2024 року були готові 8%, зараз — теж 8%.

— «Після перемоги України або припинення бойових дій чи підтримаєте ви повний розрив усіх стосунків з російською федерацією аж до цілковитої заборони на в’їзд громадян росії в Україну?» — «так» відповіли 55% опитаних, «скоріше, так» — 23%.

— Тобто загалом 78% громадян підтримують, а 14% — ні. Це пов’язано із загальним ставленням до росії та її громадян.

Ми також проводили дослідження, під час якого запитували громадян України, як вони оцінюють, наскільки близькими є для них громадяни сусідніх країн за характером, звичаями, традиціями. Оцінка здійснювалася за шкалою від 0 до 10, де «0» означає, що громадяни цієї країни не мають нічого спільного з респондентом у характері, звичаях, традиціях; «10», що вони максимально схожі за характером, звичаями, традиціями на респондента. Так от, близькість із громадянами росії громадяни України оцінювали за цією шкалою в середньому лише в 1,4 бала.

— Ще одне запитання: «Що ви вважаєте найкращим способом забезпечення безпеки України?». Членство в НАТО назвали 42% громадян, нейтральний статус — 14%, двосторонні та багатосторонні угоди з країнами-партнерами — 29%.

— Якщо порівнювати з 2023 роком, то позиція «членство в НАТО як найкращий спосіб забезпечення безпеки» помітно знизилась. Тоді так вважали 65%, а зараз — 42%. Натомість зросла частка тих, хто вважає найкращим способом забезпечення безпеки двосторонні та багатосторонні угоди з країнами-партнерами — із 14% до 29%.

— «Яка держава чи об’єднання держав має бути лідером підтримки України у війні з росією?».

— Називають переважно Європейський Союз у цілому 41% опитаних. Другими за частотою називань є Сполучені Штати Америки — 26%.

— «Гарантії безпеки від яких країн ви вважаєте надійними, а яких ненадійними?».

— Найчастіше відповідають, що найнадійнішими є гарантії безпеки від ЄС у цілому. Відповіли 62%, що Європейський Союз дотримуватиметься гарантій і зможе захистити Україну. На другому місці НАТО — 55%; на третьому місці Велика Британія — 49%, а США — 44%.

— Респондентам ставили й таке запитання: «Як ви вважаєте, чи збирається росія напасти на одну з країн, які входять до НАТО?». Вважають, що точно збирається, — 26%, можливо, збирається — 43%, не збирається –13%, важко відповісти — 17,5%.

— Переважна більшість — 69% — припускають, що росія може напасти на одну з країн, яка входить до НАТО, і лише 13% відкидають таку можливість. При цьому припускають таку можливість більшість як тих, хто позитивно ставиться до НАТО, так і тих, хто негативно ставиться до НАТО (але серед тих, хто ставиться до НАТО цілком позитивно, таких значно більше, ніж тих, хто ставиться цілком негативно).

Серед тих, хто ставиться до НАТО цілком позитивно, припускають таку можливість 75%; а серед тих, хто ставиться цілком негативно, — 54%.

— Чи присутній в українців оптимізм щодо нашого сьогодення та майбутнього?

— У нас немає іншого виходу, ніж Перемога. Тому що люди не вірять, що якимось іншим способом можна здобути мир.