Дорога до максимуму. Дискваліфікація Владислава Гераскевича з Олімпіади дала можливість голосно говорити про Україну у світі

Олімпійські ігри — найбільш бажані, найбільш очікувані змагання в житті кожного спортсмена.

 

До них прикута максимальна увага всього світу.

 

Але Олімпіада — це не лише статистика виграних медалей, високих оцінок, швидких секунд та далеких метрів. 

 

Історія кожного олімпійця — це розповідь про особистий шлях, персональний успіх.

 

І, як підкреслює іменита 41-річна гірськолижниця зі США Ліндсі Вон, котра на Іграх у Мілані-Кортіні під час падіння отримала складний перелом великогомілкової кістки, у різний час успіх виглядає по-різному.

У перші дні зимових Ігор-2026 увагу спортивної спільноти майже повністю захопила історія з дискваліфікацією українського скелетоніста Владислава Гераскевича.

 

Міжнародний олімпійський комітет не дозволив йому вийти на старт змагань у шоломі з зображеннями вітчизняних спортсменів, які загинули через російську військову агресію, назвавши це політичною агітацією.

 

А Влад не погодився з позицією МОК і залишився стояти на своєму, відмовившись змінювати шолом пам’яті на нейтральну екіпіровку. «Є речі, важливіші за медалі. Відстоював те, у що я вірю», — наголосив Гераскевич.

 

Владислав визнав, що дії МОК дали змогу голосно говорити про українських спортсменів, які загинули, проте сам факт цього скандалу відвернув величезний масив уваги від самих змагань та від спортсменів, які в них беруть участь.

 

«Думаю, в ці божевільні часи, в тому, з чим я мав справу останніми днями, найяскравішою частиною було об’єднання навколо України, і я сподіваюся, що ми зможемо зберегти це якомога довше: єдність навколо України та пам’яті людей, які пожертвували життями», — сказав український скелетоніст.

 

Позиція Гераскевича та інших українських олімпійців, які висловили солідарність з ним, — це голос важливих суспільних питань. І в цьому питанні Україна знайшла масштабну підтримку. Вітчизняні олімпійці нагадали світу, що в їхній країні досі триває війна. І український народ веде боротьбу за свою незалежність.

 

«Хочу подякувати Владу Гераскевичу за його силу і за його позицію. Ми всі його підтримуємо, бажаю йому сил, щоб він це витримав. Це дуже важко, коли ти думаєш про те, що [змагання] пройшли і в тебе був шанс, а він не використаний, — через такі рішення та дискваліфікації», — зазначила титулована українська фехтувальниця Ольга Харлан.

 

А президент України Володимир Зеленський за принципову громадянську позицію вручив Гераскевичу державну нагороду — орден Свободи.

Навколо історії Гераскевича об’єдналося багато українців, які влаштували флешмоб «Пам’ять — це не порушення». З таким написом на рукавичці змагалася на олімпійській трасі санкарка Олена Смага.

 

А після завершення командної естафети, в якій українська команда посіла шосте місце, всі українські санкарі підняли вгору свої шоломи.

 

«Зробили це в межах дозволеного правилами — підняли шоломи на фініші. Це був наш спосіб висловити солідарність. Ми повністю підтримуємо його позицію і разом із ним вшановуємо пам’ять загиблих атлетів та Героїв України», — наголосили українські санкарі.

 

Фрістайлістка Катерина Коцар на камеру продемонструвала рукавичку з написом «Свобода пам’яті». «Якщо чесно, коли Владислава дискваліфікували, це дійсно стало дуже сумною для мене подією, дуже глибоко нею прониклась. Взагалі думала, що треба зробити щось таке дуже серйозне. Але врешті ці думки почали мене трошки вимотувати. Тому я зупинилася на думці, яка для мене звучала найбільш класною, гармонійною і зрозумілою. І от просто перед третьою спробою зробила цей напис», — пояснила своє рішення Коцар.

 

А в історію українського фрістайлу вона увійшла як перша представниця країни, яка виступила у фіналі дисципліни біг-ейр на Олімпійських іграх і посіла 10-те місце.

 

Катерина визнала, що запорукою добре виконаних усіх трьох стрибків у фіналі стало відчуття внутрішнього спокою: «Я сьогодні просто як поверхня гірського озера — дуже спокійна».

 

А от фігуристу Кирилу Марсаку на тлі цих подій утримати позитивний настрій після короткої програми, де він показав 11-й результат, було складно.

 

«Я думаю, це дуже круто — виступати на такому рівні. Але є й інший бік медалі: коли до тебе прикута надзвичайна увага, коли зростає тиск і всі очікують від тебе успіху. І сьогодні я не впорався. Фізично ми були готові дуже добре — насправді я зараз у найкращій формі за всю свою кар’єру. Але психологічно нам іще потрібно працювати», — зазначив спортсмен після довільного прокату, де було падіння та підсумкове 19-те місце.

 

Тренер Марсака, Аліна Маєр-Віртанен, розповіла, що спортсмен значною мірою чинив тиск сам на себе і в цьому компоненті їм надалі буде над чим працювати.

 

Про емоційні гойдалки, які виникли після історії з Гераскевичем, розповів і український гірськолижник Дмитро Шеп’юк. «Було дуже важко після інформації, що Владислава зняли зі змагань, через це було сумно. І через те, що було сумно, мене покидали сили. Мене зрозуміють спортсмени. Але Влад — красавчик, я його дуже поважаю. Бо коли тобі кажуть, що знімуть зі змагань, а ти все одно стоїш на своєму, — я його дуже поважаю за це. Нам треба у нього чогось повчитися», — сказав Шеп’юк.

Вочевидь рішення МОК дискваліфікувати Гераскевича вибило з колії частину українських олімпійців. «Багато запитів на інтерв’ю, іноземці цікавляться думкою щодо ситуації з Владом, щодо цієї несправедливості», — пояснив капітан чоловічої збірної з біатлону Дмитро Підручний.

 

Спортсмени казали, що було важко не тільки фізично, а й морально. При цьому деякі свої гонки українські біатлоністи та біатлоністки хочуть якнайшвидше забути.

 

Через непереконливі результати на Іграх у Мілані-Кортіні уперше в історії українських біатлоністок не буде в гонці з мас-стартом.

 

«Звичайно, це перша Олімпіада. І моє основне завдання — винести з неї якомога більше інформації, щоб, коли я їхатиму на наступну, знала, до чого готуватися і як працювати, щоб уже за рахунок досвіду показувати набагато кращі результати, ніж зараз», — пояснила Олександра Меркушина.

 

Неприємний досвід їй принесла гонка переслідування, де вона посіла лише 48-ме місце. Натомість в індивідуальній гонці вона показала свій найкращий результат, фінішувавши 17-ю.

 

Не надто результативно проходять Ігри для ветерана жіночої команди Юлії Джими. Через змазану травмою підготовку 24-те місце в спринті (з ідеальною стрільбою) — це наразі її найкращий здобуток.

 

Натомість у чоловічій команді лідерство на себе взяв Віталій Мандзин. Наразі саме йому належить найкращий результат серед українських біатлоністів в особистих гонках на XXV зимових Олімпійських іграх — а це 16-те місце за підсумками гонки переслідування.

 

Щодо своєї участі у мас-старті, то Мандзин каже: «Сюди не приїхав радіти відбору в масстарт. Якщо хочу в майбутньому бути на вершині, то не повинен звертати увагу на те, відібрався я чи ні, — це має бути звичайною справою. Хочу в кожній гонці показувати якнайкращий результат. Тому виходитиму на масстарт із таким самим настроєм і мотивацією боротися за найвищі місця».

 

Про важливість моральної складової говорять і в команді стрибунів з трампліна. За словами головного тренера Володимира Бощука, результат його підопічних на Олімпіаді не той, на який розраховували. «Хотіли боротися за вищі місця — як мінімум за топ-30, а можливо, й за топ-20. Хлопці неодноразово показували рівень, який дозволяв проходити до другої серії», — зазначив тренер. 

 

«Ми приїхали сюди в хорошій формі, бо стрибали непогано. І тут — у моменті щось не складається», — пояснив Євген Марусяк.

 

Але навіть у цих умовах спортсмени долають внутрішні бар’єри і рухаються до своїх вершин. Представнику вітчизняного шорт-треку Олегу Гандею на Іграх-2026 вдався історичний прорив.

 

Він став першим українцем в історії, який зумів пробитися до півфіналу, а згодом — узяти участь у фіналі Б на дистанції 1500 метрів і піднятися на 16-ту позицію.

 

«Звичайно, міг бути 13-м чи 14-м, але цей результат мене повністю задовольняє. Наразі це один з найкращих результатів за останні десятиліття», — відзначив Гандей.

 

Водночас поки на Олімпіаді-2026 українська збірна — без медалей. Натомість завдяки українським спортсменам про Україну активно говорить весь світ. «Нас згадують і нами цікавляться, про нас говорить увесь світ», — каже біатлоніст Мандзин.