Застій енергії

Президентка енергетичної DiXi Group Олена Павленко розставляє всі крапки над і: «Що маємо електроенергію, не означає, що в нас є такий самий запас міцності, який був у 2022-му. Ми виснажуємося, але все ж таки це система, і як оптимістка думаю, що її повного знищення ми не допустимо».

 

І робить акцент на слові «система» та наявності атомних електростанцій, що дають запас міцності.

 

Повний блекаут країна вже пережила 18 листопада 2022 року і вийшла з нього протягом 2 годин, попри протокольні 4 години. Але ситуація 2026 року значно гірша.

 

Із січня Україна прямує за максимально негативним сценарієм, коли кількість атак на енергоструктуру виросла в рази в поєднанні з незвично низькою температурою.

 

Так, за весь 2025 рік тільки чотири дні не було атак по енергосистемі України. Додамо незахищеність стратегічних енергооб’єктів, великих ТЕЦ, які під землю не сховаєш та антидроновою сіткою не вкриєш.

 

«Але ніхто і не рахував, які саме найдешевші системи захисту потрібні. Вочевидь все-таки ППО», - додає Павленко.

 

У своєму виступі в Давосі президент Зеленський був відвертим: руйнівні удари рф по енергетиці Києва відбулися саме тоді, коли ЗСУ не мали достатньо ракет для відбиття балістичних атак.

 

За його словами, американські ракети закуповуються за кошти європейських партнерів, а транш за програмою PURL для закупівлі озброєння не був вчасно проплачений, через що ракети не надійшли.

 

Задум ворога зрозумілий: насамперед — відокремити Київ, який залишається критично залежним від кількох великих об’єктів генерації (практично вже відсутніх) та магістральних підстанцій, від енергосистеми країни.

 

По-друге, зважаючи на те, що електрогенерація зосереджена на правому березі, відокремити від неї райони Лівобережної України, а це 10 мільйонів людей.

 

Фахівці констатують: росіяни не дають ремонтувати об’єкти електромереж на прифронтових територіях, і тільки-но ремонтники виходять щось полагодити – прицільно б’ють дронами. Сьогодні кожен такий фахівець на вагу золота.

 

За оцінками Міненерго, для повного відновлення енергетичної галузі країні необхідно буде підготувати щонайменше 50 тисяч робітників відповідного профілю.

 

Енергетика стала ще однією зброєю агресора, якою росія свідомо вбиває українців. На жаль, захисні роботи на стратегічних енергооб’єктах розпочалися лише наприкінці 2025 року.

 

«Незахищеність енергооб’єктів — управлінська помилка», - вважає колишній очільник Укренерго Володимир Кудрицький, не вказуючи, щоправда, чия саме.

 

Він переконаний, що через таку затримку значна частина генерації залишається вразливою.

 

Втім Україна повільно, але будує іншу модель: мережу, яку неможливо знеструмити одним ударом. Щоб вистояти, нам потрібні сотні й тисячі нових об’єктів малої генерації.

 

Ніяких ракет та шахедів росіянам не вистачить, щоб покласти таку систему. Багато невеликих когенераційних установок, від яких у 2023-му відмовився ексміністр енергетики Галущенко.

 

Когенераційні установки — це такі компактні мініелектростанції, які можуть одночасно виробляти електрику та тепло з палива, переважно природного газу.

 

Вони можуть давати резервну енергію навіть тоді, коли великі енергосистеми не витримують ударів. Також їх можна сховати під землю.

 

В ЄС високоефективна когенерація вже забезпечує 12% електроенергії та 16% теплової енергії, що використовується в будинках, промисловості та централізованому теплопостачанні. 

 

Чому цей процес не пішов в Україні, що стрімко втрачає об’єкти генерації? В нинішніх умовах це питання готовності до нестандартних рішень.

 

Бо перед керівником будь-якої управлінської ланки постає питання: чи купити генератор буквально завтра, чи запустити як належить процес через Prozorro і чекати три місяці.

 

Найскладнішою залишається ситуація в Києві. У травні 2024 року Київська міська рада ухвалила концепцію «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації». Йшлося про розвиток у столиці локальних джерел комбінованого виробництва тепла та електроенергії.

 

В листопаді 2024 року в Києві з’явилася перша когенераційна газопоршнева установка потужністю 1,5 МВт. Її встановили за підтримки USAID та Проєкту енергетичної безпеки.

 

Цього ж року КП «Київтеплоенерго» визначило словацьку компанію переможцем тендера на закупівлю 15 комплектів нових когенераційних установок загальною потужністю 60,5 МВт. Очікувана вартість – 1,2 млрд грн.

 

Де-факто в Києві з 60 мВт (5 міні-ТЕЦ) на початок року змонтували і запустили 24 мВт. Розвиток децентралізованої генерації в столиці за останні роки фактично не відбувся.

 

Регіони і громади станом на сьогодні подали плани зі встановлення щонайменше 250 когенераційних установок загальною потужністю 1,1 ГВт упродовж найближчих двох років. 

 

Але урядові звіти рясніють словом «бум» - за останні півтора року введено в експлуатацію 125 МВт нових потужностей. Це, за приблизними підрахунками, 210 млн євро прямих інвестицій, що дуже і дуже мало.

 

Але якщо рахувати «поштучно», то в 2025 році тільки 71 когенераційна установка пройшла кваліфікацію в Держенергоефективності, і це на 40% більше, ніж у 2024-му (42 КГУ). Звісно, ми дякуємо за «швидку енергетичну допомогу», яка вже працює в регіонах.

 

Це понад 1 тис. 100 генераторів від Єврокомісії, Польщі, Литви, Японії та Франції, майже 80 котлів від Італії, модульні котельні від GIZ та фінансова підтримка від Швейцарії. Бізнес теж тримається на генераторах, але цей ресурс не безкінчнний.

 

Чому ж, за винятком кількох випадків, наші підприємці, розуміючи ризики та маючи фінансування, за чотири роки війни не скористалися можливостями вкладення грошей в генерацію при тому, що український бізнес - дуже адаптивний?

 

Знаєте, який шлях треба здолати, щоб отримати в Україні дозвіл на будівництво за власні гроші об’єкта малої генерації для бізнесу або для власних потреб? Олександр Соколовський, засновник торговельно-виробничого об’єднання «Текстиль-Контакт» і президент Всеукраїнського об’єднання роботодавців легкої промисловості рахує базові документи: договір оренди землі, отримання містобудівних умов, якщо об’єкт розташований на території чинного кадастрового номера, а ще необхідно пройти через сесію місцевої ради для отримання договору суборенди.

 

Це означає також пройти земельну комісію місцевої ради. А потім отримати 13 документів. Починаючи з ліцензії на виробництво електроенергії та тепла, технічних умов на воду та газ, експертизи з кожного проєкту, дозволів на початок робіт та введення в експлуатацію.

 

Нарешті потрібен договір з «Нафтогаз Трейдингом» і договір з Укренерго на підставі наказу Міненерго (який, відповідно, теж необхідно щомісяця перепідписувати у вигляді додаткової угоди)». І так по кожній окремій адресі.

 

Додамо, що процедура однакова як для великої станції, так і для невеликого об’єкта на 1 МВт. Крім того, не забуваємо, що підприємці завжди рахують гроші, а при такій кількості паперової роботи ціна об’єкта може зрости у рази.

 

Олександр Соколовський стверджує: «Зарегульованість державою цього ринку вбиває нас і нашу економіку під час війни. Усі ці бюрократичні процеси треба зменшувати, а процедури - спрощувати. Навіть якщо для когось це вигідний бізнес. Бо ми всі розуміємо, що насправді потрібно для прискорення на кожному цьому колі дозвільного пекла. А створення «зеленої вулиці» для масового будівництва малої генерації залишить тисячі «рєшал» без звичних джерел доходів. Владі потрібно лише створити умови і не заважати».