Холодомор під час війни

«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. 

 

Юрій КАСЬЯНОВ, захисник

24.01.2026

 

Пишуть, що Україна перебуває на межі гуманітарної катастрофи у зв’язку з російськими атаками на нашу енергетику в умовах надзвичайно холодної зими. А чому наш ворог росія не перебуває на межі гуманітарної катастрофи?.. Давайте розбиратися.

 

1. По-перше, тому що ми не ставимо собі за мету гуманітарну катастрофу на болотах і не воюємо з мирним населенням.

 

Колись, у роки Другої світової війни, британці як справжні джентльмени спочатку бомбили тільки військові об’єкти Німеччини.

 

Але після масових нальотів німецької авіації на британські міста командувачем стратегічною авіацією був призначений Артур Траверс Харріс, відомий як «бомбардувальник Харріс» і «м’ясник Харріс», який дотримувався тактики килимових бомбардувань німецьких міст.

 

Головними цілями тепер були не військові об’єкти і промислові підприємства, а німецькі робітники, їхні будинки і їхні сім’ї.

 

Тільки на Берлін за час війни було скинуто 540 тисяч тонн бомб. Місту було завдано збитків, у десять разів більших, ніж Лондону, який бомбили німці.

 

Кількість жертв союзних бомбардувань Німеччини в роки Другої світової війни оцінюється сьогодні в пів мільйона цивільних німців. Цинічна арифметика війни припускає, що ці варварські удари наблизили закінчення війни мінімум на рік і зберегли життя близько 800 тисяч солдатів союзників.

 

Ми так не діємо, тому на влаштований агресором Холодомор в Україні не відповідаємо Холодомором в росії. Або не можемо цього зробити?..

 

2. Противник атакує крилатими і балістичними ракетами, які нам просто нічим збивати, тому що гостро не вистачає зенітних ракет до західних комплексів ППО, а своїх комплексів ППО у нас досі не створено, і дрони-перехоплювачі для боротьби з ракетами не підходять.

 

Не буду задаватися питанням, де наші крилаті і балістичні ракети, які давно були обіцяні. Це суто військово-технічне питання, яке повинно було б вирішуватися фахі­вцями і яке, на жаль, стало інструментом непотрібного піару і частиною великої корупції.

 

Якби військово-технічними оборонними завданнями займалися профільні фахівці, а не піарники і «волонтери», які окупували вуха перших осіб держави, у нас давно б були і балістичні, і крилаті ракети, і зенітно-ракетні комплекси ППО.

 

Ну і, звичайно, красти треба менше.

 

3. Створити ефективний захист від «шахедів» насправді не так важко: шахеди — досить проста повітряна ціль, типу літаків Першої світової війни. Виявляються легко, летять повільно, практично не маневрують у польоті.

 

Збивати їх можна зенітною артилерією, пілотованими літаками і вертольотами, причому цілком достатньо недорогих спортивних машин для цієї мети, дронами-перехоплювачами і зенітно-ракетними комплексами, оснащеними недорогими зенітними ракетами без головки самонаведення, керованими по радіоканалу за сигналами радіолокатора.

 

На жаль, ставка була зроблена тільки на мобільні групи, трохи на авіацію і більше всього — на дрони-перехоплювачі, ефективність застосування яких сильно залежить від людського фактора і погоди. 

 

Знову рішення було ухвалено не фахівцями, а медійниками, «експертами», «волонтерами» і лобістами інтересів приватних збирачів дронів.

 

Я не заперечую внесок дронів-перехоплювачів у ППО країни, я постійно говорю про необхідність створення зенітно-ракетної компоненти протидронового щита, як найбільш ефективної. Робота над вирішенням цього завдання ведеться, однак це не загальнонаціональне завдання.

 

Результат цієї помилки ми спостерігаємо щоночі.

 

4. Наші далекобійні атаки не настільки ефективні, як атаки противника по наших містах і нашій інфраструктурі. І в цьому немає провини військових — СБС, ГУР, СБУ, ССО роблять все можливе, однак це знову горезвісне військово-технічне завдання, в якому технічна складова переважно визначає успіх.

 

По-перше, у нас немає ракет у потрібній кількості, при цьому поодинокі застосування тих же «Нептунів» виявилися дуже ефективними.

 

По-друге, сегмент далекобійних дронів фактично монополізувала одна приватна компанія, яка лобіює свої інтереси, нав’язує свої можливості і свої концепції, тому ніякої реальної конкуренції ідей, тактики, моделей дронів немає. Тому наші дрони не долітають до москви.

 

По-третє, концепція ППО противника радикально відрізняється від нашої. Ворог застосовує в боротьбі з нашими дронами і мобільні групи, і вертольоти бойової авіації, і дрони-перехоплювачі, проте центральне місце в протидроновому щиті ворога займають зенітно-ракетні комплекси типу «Панцир».

 

У чому особливість цього ЗРК? У тому, що ракети «Панцира» не мають головки самонаведення, фактично це радіокеровані реактивні снаряди, які дуже дешеві — вартість порівнянна з вартістю дронів-перехоплювачів. 

 

Людський фактор — кваліфікація пілота, його втома, а також фактор погоди зведені у «Панцирі» до мінімуму — він працює фактично автоматично, цілі виявляє локатор, і він же керує ракетами під час атаки. 

 

Радар практично не залежить від погоди, ракета теж. Ракети перебувають у постійній готовності, при цьому одночасно можуть обстрілюватися десятки цілей з високою ймовірністю ураження — понад 95% для тихохідних дронів.

 

Для того, щоб дрони могли подолати ППО противника, побудовану на основі ЗРК «Панцир», вони повинні бути фактично невидимі на екранах його радарів і летіти дуже низько — близько 40 метрів. Я кажу це не як медійний «експерт», а як офіцер, який планував і проводив успішні атаки по москві.

 

Великі далекобійні дрони, які так любить наше військово-політичне керівництво і наші обивателі, оснащені «потужною» бойовою частиною і які коштують шалених грошей, не можуть подолати ППО москви та інших російських міст, для захисту яких застосовуються «Панцирі».

 

Такі дрони, як і шахеди, легко виявляються радарами, не можуть літати дуже низько і без проблем збиваються «Панцирами». 

 

Тому Холодомор ворогу не загрожує.

 

Для вирішення складного завдання подолання ППО були розроблені спеціальні дрони з малою радіолокаційною помітністю, здатні літати на наднизьких висотах і на велику дальність.

 

Наприклад, наші дрони «Спис», які багаторазово довели свою здатність долітати до самого центру москви.

 

Однак пан Дейнеко став на захист москви краще за будь-який «Панцир» — він просто ліквідував підрозділ, виробництво і дрони, скоївши акт державної зради.

 

Ви запитаєте, а навіщо нам дрони, які можуть подолати щільну ППО ворога, але з невеликою бойовою частиною?.. А я запитаю вас, навіщо нам дрони з великою бойовою частиною, але які збивають ворожі ракети ППО?..

 

Зараз на фронті повсюдно використовуються дрони з бойовою частиною 0,5-1,0 кг, і, як всі бачать на відео, вони дуже ефективні. В операції «Павутина» використовувалися такі ж дрони з малою бойовою частиною — і вони прекрасно спалювали ворожі бомбардувальники.

 

Дрони з малою бойовою частиною, але які можуть подолати ППО москви (або інших міст), можуть бути націлені на ці самі «Панцирі», радіолокатори, штаби, енергопідстанції та інші важливі неброньовані об’єкти.

 

А головне — якби щоночі українські дрони прилітали в лігво звіра, то наші позиції, позиції України на світовій арені, в очах партнерів, Трампа, на переговорах — були б набагато сильнішими. А обивателі боліт знали б, що йде війна, що буває темно і холодно.

Олена МІЩЕНКО, мати захисника

24.01.2026

Хоспаді дапамажи!

 

Оце, чесно, хочеться волати, як ЮВТ.

 

Зла бабушка знов погуляла соцмережами. Прогулянка, доповім я вам, таке собі задоволення.

 

Існує декілька головних тем: холод/опалення/проблеми виживання/; перемовини всіх з усіма; обстріли/наслідки; і з улюбленого — нові й нові корупційні скандали.

 

Якщо окремо читати матеріали по кожній темі, воно ніби й нічого. Люди тримаються, діляться порадами щодо життя в складних умовах блекаутів, традиційно лають владу, співчувають потерпілим, обурюються негідниками, які заробляють на крові українців.

 

Але в мене складається чітке враження, що більшість людей живе в контексті паралельних прямих, які не перетинаються.

 

Я не знаю, як влаштоване мислення людини, яка пов’язує відсутність світла з нашими енергетиками, які щодня, без перебільшення, ціною власних життів намагаються повернути нам тепло, світло, воду.

 

Я не знаю, як влаштоване мислення людей, які очікують «миру», коли під час перемовин на нас летять всі можливі літаючі гівна, які виробляє недокраїна.

 

Я не знаю, як влаштоване мислення людей, які виходять на протести — проти кого?!

 

Я вам відкрию страшну таємницю: найдієвіший протест — це допомога армії. 

 

Інакше це не працює. Точніше, працює як картинка для сукабєєвої та їй подібних на російському телебаченні.

 

Я не знаю, як влаштоване мислення людей, які «раптом» довідалися, що в Україні є корупція, і з захватом переказують інтерв’ю якогось Ваганяна Бориславу Березі.

 

Тобто з 2019 року тому Ваганяну нічого не муляло, всім, хто знав про такі схеми або здогадувався, — теж, аж раптом у нас новий, бляха, патріот намалювався.

 

Тобто побудувати логічний причинно-наслідковий ланцюжок всього, що відбувається, — нє, це не наше.

 

У нас лупцюють рядових енергетиків, ліплять патріотів з гівна й ломак, от тільки про події на фронті щось геть забувають.

 

Про титанів, котиків і сонечок.

 

Я б замість гівномарафону щодня з ранку до вечора транслювала кадри життя на окупованих росією територіях і кадри стертих до фундаментів міст, куди прийшла дика орда.

 

Ну щоб було зрозуміло, яка альтернатива нас чекає у випадку, якщо частина посполитих нарешті не скерує свою енергію на допомогу армії, тим, хто страждає поряд без допомоги або хоч самим собі.

Важко нині всім без винятку.

 

Але найважче — на отій червоній лінії, де титани, котики і сонечка.

 

Не забувайте про це, будь ласка.

Степанія СІДЛЯР, радниця голови райадміністрації м. Вишгород Київської обл.

23.01.2026

Вчора у Давосі угоди про процвітання України не підписали. Процвітання не буде.

 

І от чомусь, неначе цвяшок, у мозок вбитий, згадались слова баби Катерини: «Високовчені люди, вони по землі не ходять».

 

Перекладу на зрозумілу мову. Їхні слова далекі від реальності. Часто буваю в м. Херсон. Чи то їдучи поїздом, проїхавши села Миколаївщини, Чорнобаївку, чи то автотрасою, то бачимо села знищені, хати, заклади громадського харчування, заправки чорні обвуглені. Тут би вижити, хоч якось повернутись до цивілізації, десь через достатньо тривалий час, можливе і процвітання.

 

Мирний процес, правильно хтось із високовчених назвав процес, бо росія нищить і вбиває, Україна вірить, що все скоро закінчиться, а процес іде.

 

Так, як він з першої зустрічі зблудив. Пішов у неправильному напрямку, Україну як жертву нападу поставив в однакові умови з терористом. Цінності, які ціни не мають, життя людські стали торгом, картами.

 

Часто чуємо слово «угода». Про що, за що? Навіть путін і той стверджує, що треба ліквідувати першопричину. Справді треба, і всім буде краще, всім без винятку — знищити імперію зла, всесвітнього зла.

 

Без цього знищення «мирний процес» закінчення не має.

 

Прослухала промову президента України В. Зеленського на економічному форумі в Давосі. Ніби і все правильно сказав. Але моя баба Катерина сказала би: «Тихо будь, ліпше на себе подивись».

Та не всі мали можливість ходити до бабиної школи.

 

Але якщо серйозно, то ужас що твориться на внутрішньому фронті, а він знищення держави наближує не менше, ніж російський загарбник.