Мобілізація чоловіків 50+. Які особливості служби військовозобов’язаних старшого віку    

— У віці 50+, звісно, переважна більшість людей навряд чи можуть штурмувати ворога або виконувати інші бойові завдання, що вимагають значних фізичних навантажень, — каже Роман Істомін. — Тому їх зазвичай розподіляють у підрозділи забезпечення, вищі військові навчальні заклади, ТЦК та СП та інші тилові підрозділи. Водночас вони, як і молодші, не чекаючи мобілізації, можуть підписати контракт, самостійно обравши собі посаду й підрозділ. У тому числі й зі штурмовими бригадами.

 

— І багато серед п’ятде­сятирічних контрактників?

 

— Досить-таки багато. Принаймні якщо говорити про рекрутинг саме через ТЦК та СП. Сьогодні ж цим займаються також рекрутингові центри в командуваннях різних родів військ і сил ЗСУ, рекрутингові підрозділи бригад, центри рекрутингу української армії при ЦНАПах. Є ще онлайн-сервіс Міністерства оборони. Але, звісно ж, у мене їхніх даних немає.

 

— Щодо мобілізації чоловіків 50+, то їх побільшало чи поменшало у порівнянні з початком повномасштабного вторгнення?

 

— Порівнювати мобілізацію сьогодні з початком російського вторгнення в 2022 році в принципі некоректно — це два різні процеси. А от якщо порівняти 2024-й і 2025 роки, то кількість мобілізованих чоловіків за 50 приблизно однакова. 

 

— Цікаво, який відсоток мобілізованих старшого віку не проходять військово-лікарської комісії?

 

— ВЛК проходять всі! Якщо маєте на увазі, чи часто військово-лікарська комісія визнає їх непридатними до військової служби, то не набагато частіше за молодших чоловіків. Так, у цьому віці багато хто має проблеми зі здоров’ям, але вони не настільки серйозні, щоб люди не могли виконувати обов’язки військової служби. Зазвичай ВЛК дають висновок про придатність до підрозділів забезпечення.

— Серед людей старшого покоління багато ухилянтів?

 

— Я не вважаю, що бажання ухилитися від обов’язку захищати свою країну від російських окупантів залежить від віку. Це залежить від виховання, розуміння свого обов’язку перед країною, в якій виріс, розуміння, хто ворог і що буде, якщо ми, не дай Бог, програємо цю війну… В українському війську чимало людей, яким понад 50 років і які добровільно стали на захист Батьківщини. Часто вони воюють пліч-о-пліч зі своїми дітьми. Тож справа, очевидно, не у віці.

 

— Розкажіть, будь ласка, про історії, коли батьки служать разом із синами. 

 

— Вони непоодинокі. Для прикладу зішлюся лише на родини військовослужбовців ТЦК та СП, про яких ми писали на своїй офіційній сторінці у фейсбуці.

 

У Хоролі проходить військову службу в ТЦК та СП 47-річний штаб-сержант В’ячеслав Сельвич. Був бойовим медиком у 77-й бригаді ДШВ, а після поранення перевівся до нас. Його син продовжує службу в 46-й бригаді ДШВ. Хлопець пішов на фронт добровільно на початку повномасштабного російського вторгнення, у 22 роки, й невдовзі вже командував взводом.

 

Син старшого сержанта Григорія Степаненка з Лохвиці, якому нині 56, командує відділенням в одній з механізованих бригад ЗСУ. 24 лютого 2022 року вони обоє прийшли до ТЦК й після мобілізації разом близько року служили в ньому. Згодом їх перевели у різні бойові бригади. Внаслідок численних контузій стан здоров’я батька погіршився, тому ВЛК визнала його придатним до служби у тилових частинах.  

 

Доброволець Анатолій Небоян з Миргорода став до війська у 48 років, у перший день повномасштабної війни, і з того часу не знімає пікселя. У складі зведеної стрілецької роти ТЦК воював разом зі 110-ю бригадою, пізніше — з 59-ю. Отримав численні контузії, обмороження пальців рук і ніг… Після лікування і реабілітації його перевели у Миргородський ТЦК та СП. Його син продовжує воювати.

 

У молодшого сержанта Віктора Дроздова з Великої Багачки воюють два сини. Молодший, до речі, повернувся з Польщі, де жив до того два роки. У Віктора на фронті також два брати і два зяті. Сам він став на захист Батьківщини у 50.

— Пане Романе, що ви думаєте про зниження мобілізаційного віку?

 

— Мобілізаційний вік визначено чинним законодавством України. Саме держава визначає, хто з її громадян потрібен у тилу, а кого потрібно мобілізувати до війська. ТЦК та СП лише виконують свої функції у межах чинного законодавства за допомогою інструментів, які надає їм держава. 

 

— По-вашому, чи дійде до мобілізації жінок?

 

— Станом на тепер обов’язковому військовому обліку підлягають лише жінки медичних та фармацевтичних спеціальностей. Я маю певний сумнів, що це саме те поповнення, яке конче потрібне Силам оборони і яке змінить хід війни. Відповідно, перш ніж проводити потенційну мобілізацію жінок, потрібно вносити зміни до чинного законодавства України. 

 

Незалежно від того, чи будуть законодавчо прийняті рішення про мобілізацію жінок та зниження мобілізаційного віку, ми продовжуватимемо виконувати свої завдання, які ставить перед нами держава.

— У соцмережах доволі часто з’являються відео силової мобілізації. Хто, на вашу думку, стоїть за поширенням такого контенту?

 

— Його створюють і поширюють громадяни нашої країни. Одні з них ухиляються від військової служби, потім чинять спротив під час адміністративного затримання, а інші знімають це на відео і поширюють з маніпулятивними підписами.

 

Я не бачив жодного такого відео з чесним підписом. Скажімо, таким: «Ось Іван, він не захотів іти захищати свою країну добровільно, не захотів прийти до ТЦК і мобілізуватися в обов’язковому порядку. Тепер його затримує поліція, бо він порушник.

 

А Іван, негідник, ще й чинить спротив поліціянтам під час виконання ними своїх посадових обов’язків, намагається вирватися і втекти. Йому бризнули в обличчя сльозогінний газ, щоб припинити це безчинство і запхали в машину. Молодці поліцейські, так тримати!».

 

А під відео ще й коментарі: «Соромно бути таким, як Іван», «Не будь Іваном, не доводь до силового затримання, приходь до ТЦК сам! А ще краще — не чекай на повістку, а вже зараз підписуй контракт». Ну, от жодного такого підпису до подібного відео не зустрічав. Хоча по суті це ж правда!

 

Тим часом близько 20 відсотків України вже окуповано російською ордою. І ця площа, на жаль, постійно збільшується. І це ж не просто цифра — це знищені українські міста й села, зруйновані людські долі, море страждань і горя, які несуть російські війська. Чи потрібно це зупинити? Однозначно так! А чи можна стримати орду без поповнення свого війська? Однозначно ні.

 

Так, мобілізація в цивілізованій країні не повинна б набувати таких форм. У цивілізованій країні чоловік мав би отримати повістку й прийти до ТЦК та СП у визначений термін з речами, пакетом медичних документів тощо. Спокійно мав би пройти ВЛК, отримати пару діб на збори і прибути на відправку до навчального центру. 

 

Але у нашій цивілізованій країні багато чоловіків ухиляються від обов’язкової служби за мобілізацією й відмовляються від добровільної служби за контрактом. Тож застосовування примусу — це вимушений крок, на який державі доводиться йти. 

— Яким чином розслідуються реальні випадки застосування сили ТЦК?

 

— Якщо правоохоронці виявляють протиправні дії з боку військовослужбовців ТЦК та СП, вони їх розслідують. Лише правоохоронні органи мають повноваження визначати законність чи незаконність дій військовослужбовців.

 

Якщо ж звинувачення у «незаконній мобілізації» лунає з соціальних мереж або адресується Уповноваженому ВР з прав людини, то це лише висловлення людиною особистого ставлення до конкретного випадку. До рішення суду, який скаже, були вчинені протиправні дії військовослужбовцями ТЦК чи ні, будь-які оцінки окремих громадян у соцмережах вважаються лише їхньою особистою думкою. 

 

— Яких помилок громадяни найчастіше припускаються при спілкуванні з військовослужбовцями ТЦК?

 

— Вважаю, що цивільні громадяни часто не розуміють або забувають кілька важливих моментів. По-перше, що перед ними стоїть чинний військовослужбовець Збройних сил України. По-друге, що він виконує свої службові обов’язки, наказ тощо.

 

По-третє, і це головне, — він не винен у тому, що на Україну напали росіяни, що «депутати не воюють», що «нехай спочатку діти багатих ідуть воювати», що громадянин не оформив собі відстрочку, що не взяв із собою документів, що не бачив повістки поштою, не знав, що у розшуку і ще багато чого. Військовослужбовець ТЦК у цьому всьому не винен!

 

Замість того, щоб звинувачувати військового у чомусь, нехай громадянин ввічливо привітається. А якщо дуже цікаво — поцікавиться, який бойовий шлях він пройшов. Я більш ніж упевнений: після почутого цей цивільний змінить свою заздалегідь підготовлену негативну думку про воїна.