Історія фатальної жінки. У Театрі Леся Курбаса відбудеться прем’єра опери «Марія з Буенос-Айреса» в постановці Євгена Лавренчука

Одному з кращих сучасних українських режисерів Євгену Лавренчуку тісно у рамках драматичного театру.

 

Можливо, це «профдеформація» після роботи головним режисером Одеського національного академічного театру опери та балету (2018–2021).

 

Хоч би якими тому були причини, а музика в його двох крайніх постановках важить не менше, аніж слова: в успішних виставі «Перед волею» (2024) за п’єсою Марка Кропивницького в Театрі корифеїв у місті Кропивницькому та «Реквіємі» (2025), який став копродукцією на київській сцені Національного будинку музики та Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

 

Тож не дивно, що вже 30 січня у львівському Театрі Леся Курбаса відбудеться прем’єра опери «Марія з Буенос-Айреса» в постановці Євгена Лавренчука, до речі, лауреата державної премії імені Леся Курбаса.

 

Maria de Buenos Aires — культовий твір, написаний у 1968 році композитором Астором П’яццоллою та поетом Орасіо Феррером. Це рідкісна опера-танго.

 

Львівська прем’єра стане першим повним сценічним її втіленням в Україні, підкреслюють постановники. І це визначає подію як мистецький прецедент національного масштабу.

 

Євгену Лавренчуку, як показали дві його попередні постановки, нецікаво режисувати класичні сюжети. Тож цього разу в його виставі сюжет лібрето уругвайсько-аргентинського поета Орасіо Феррера переплітається з мотивами роману львівського письменника Юрія Винничука «Танго смерті», а також творів співвітчизника з непростою біографією Євгена Наконечного та німецько-американської мислительки Ганни Арендт.

 

У результаті глядачі мають налаштовуватися побачити тонке мереживо красивої, епічної та водночас химерної історії Марії — Фатальної Жінки, що втілює пристрасний танок танго і є душею величного міста Буенос-Айрес.

 

Режисер стирає межі між Латинською Америкою та Європою, між Львовом і Буенос-Айресом, а загалом між міфом та історією. Хоча виставу тримають зримі паралелі зі справжнім трагедіями ХХ століття — Другою світовою війною та Голокостом.

 

Приміщення Театру Леся Курбаса — незвичайне, з круглою сценою. У 1910–1930 роках там діяв клубний заклад Casino de Paris. Тож атмосферу європейського міжвоєнного міста-метрополії варто лише «розбудити».

 

Глядачі побачать, як Марія торує свій непростий шлях — від убогого передмістя до сяйва нічних вулиць. Він стане дорогою самознищення й містичного переродження в Тінь, яка буде голосом усіх скривджених.

 

Символом початку нового життя, очищення й надії у виставі стане народження доньки, яка, поза сумнівом, також танцюватиме танго...

 

Ще на початку січня в Театрі імені Леся Курбаса зауважували, що повільно й уважно входять у світ Maria de Buenos Aires разом з Євгеном Лавренчуком: слухали його ритм, вчили іншу мову, іншу тілесність, іншу оптику. Актори освоїли іспанську, шукали правильні звучання слів та пауз між ними.

 

Констатували: «Тут важливе не лише що сказано, а як дихає фраза, як народжується рух, як танго стає не танцем, а долею. Марія — не просто героїня. Вона — міф, тінь міста, жінка і Танго водночас. Її історія — шлях з темряви до світла, з болю до переродження, з руйнування до надії. Це притча про пристрасть, фатум і другий шанс...».

 

У постановці задіяні актори Театру Курбаса: Тамарі Ґорґішелі, Микола Береза, Марко Свіжінський, Андрій Ватаманюк, Тимур Івакін, Андрій Лановенко, Максим Якимець, Данило Апет, Олег Цьона.

 

За музичний вимір вистави відповідатиме симфонічний оркестр INSO-Lviv під батутою диригента Юрія Бервецького. Драматург Антон Литвинов; сценограф Єфим Руах; художниця костюмів Міра Матчина.