У зимову пору знесилений біснуватий нападник намагається влаштувати Україні енергоблокаду, запускаючи дрони й ракети на інфраструктурні об’єкти.
Безперечно, нинішній період є одним із найскладніших у повномасштабній російсько-українській війні.
Проте ми намагаємося справлятися з усіма випробовуваннями.
«Україна молода» зібрала дописи в соціальній мережі «Фейсбук» про нинішній час.
Кожній фазі – свій стабілізатор
Леся МОСКАЛЕНКО журналістка
11.01.2026
У нашому селі на Обухівщині сьогодні увімкнули електроенергію. Три з гаком доби не було.
Але, як колись казала одна наша знайома, «главноє - правільно окопацца».
Генератор, запас палива для нього, пічка-камін, яку я встановила два роки тому, хоч маю газове опалення, запас дров, які купила ще у червні, дві екофлоу.
Комбінація цього всього дає можливість жити, підтримувати тепло, мати воду в хаті й інтернет. Місцевий провайдер ще років 6 тому зробив у себе резервне живлення, й інтернет у селах є навіть без світла, якщо вткнути роутера в павербанк.
Генератор у мене практично від початку проживання в хаті, бо у нас в селі по багатьох вулицях - старі переплутані дроти, біда з перепадами напруги, вітер, дощ чи дерево впало - і світла може не бути добу і більше. Цього разу його не було три доби не через атаку, воно зникло ще вранці 8 січня після льодяного дощу.
Зробила висновок, що треба буде після зими електрика покликати і завести всі три фази в хату, бо у мене дві, а цього разу електропостачання на третій фазі з’явилося на добу раніше.
Мудрий сусід розкидав свої пристрої по трьох фазах і на кожну поставив окремий стабілізатор. А у мене дві фази заходять на один стабілізатор. Без цього, до речі, в приватному будинку теж непросто. Якщо електромережі старі, то там такі перепади напруги, що погорить техніка.
Ці всі моменти теж треба враховувати тим, хто планує перебратися в села. Доведеться розібратися в тому, як працюють всі системи. Тут ти сам собі і ОСББ, і ЖКГ.
P. S. В коментарях попросили модель пічки. Дала там відеоогляд, може, кому цікаво.
Біль в душі - то важче за холод
Ольга РОМАНЮК, директорка київської бібліотеки
15.01.2026
Сьогодні іду на роботу з надією, що буде світло після доби блекауту і ми зможемо підзарядити усі наші станції і екофлоу, щоб працював сервер. Несу в торбі дві свічки, які 16 років тому привезла з Данії і вони збереглися. Щоб хоч трохи зігрівали.
На Січових Стрільців сигналять авто з прапорами. Везуть тіло загиблого героя Артема на Майдан. Зупиняюся, стаю на коліно, поруч ще дві жінки. Мовчки витираємо сльози... Намагаюсь піднятися, - ноги роз’їжджаються в різні сторони.
Безпорадно ковзаю на колінах, бо поруч нічого, за що можна було б ухопитися.. Але таки дала собі раду... Сльози котяться, але не замерзають... Сьогодні ніби тепліше.
Біль в душі - то важче як холод. З холодом справимося. Як прийняти втрату наших хлопців?
Підходжу до повороту на Кониського, - Грушевський дивиться незворушним поглядом.
Він багато писав про втрати і про те, як народ проходить крізь них.
Проходимо і ми.
Світло зникає через ворога
Любов ЯКИМЧУК, кіносценаристка, письменниця
18.01.2026
Сиджу на кухні, де +15, і не просто сиджу — ночую тут, бо у спальні +12. Як сьогодні надворі в Парижі.
І згадую своє шкільне життя на Луганщині. У 90-х ми взимку у класах завжди сиділи в одязі, часто в шапках. Верхній одяг дуже швидко затирався об зелені парти.
У школі, мабуть, не було й 15 градусів, бо в +15 я в светрі, а не в шубі. Там було десь так, як нині в Парижі.
Якби нам тоді подовжували зимові канікули, ми б узагалі не вчилися — зими були холодні, сніжні й довгі. За всі шкільні роки пам’ятаю, може, два рази не пішли до школи.
Один раз було -30, а другий раз стояли сніги по пояс, які не встигли розчистити, тоді уроки скасували.
У 90-х світло регулярно вимикали, і ми читали при свічках, вчили уроки при свічках. Топили пічку, і вона теж давала яке-не-яке освітлення.
Зараз нашим дітям продовжили канікули до лютого. Зараз світло зникає через нашого ворога. Через нього в багатьох оселях нема опалення.
Ми виросли в холоді й темряві, але не через війну, а через складну економічну ситуацію. Таким був початок незалежності. Нам тоді казали, що світ довкола небезпечний і ворожий, що за дверима — бандити.
Наші діти теж звикають до холоду й відсутності електрики. Але тепер ми знаємо, що довкола є безліч людей, що допоможуть. Можуть підтримати, забрати до себе, коли холодно, нагодувати, дати одяг, зібрати гроші, коли прильот.
Ще пригадую, як 27 лютого 2022 року продавчиня з АТБ, що на Почайні, на подяку за її роботу відповідає: «Тільки тим і тримаємось».
Так, життя складне, але в цій темряві ми уже навчились знаходити одне одного. Ми більше не поодинці. Як ці качки на замерзлому Дніпрі.
Термін придатності чорної біди
Ірина ГОВОРУХА, письменниця
16.01.2026
Був у нас в селі досить толковий електрик. Говорив повільно, снідав винятково свіжозвареним супом, носив ватяні штани. Незважаючи на кремезність, вилазив на стовп швидше за будь-якого спортсмена й лагодив обірваний снігом дріт.
Час від часу повторював: «Не треба ніякої війни, варто відключити електроенергію – і життя зупиниться». У нас наразі повний набір: війна, холоднеча, відсутність електропостачання та води, а ми живемо й з усіх сил тримаємось за життя.
Ще на початку осені, коли наш куток нагадував глевкий гарбузовий пиріг, а сонце гойдалося огрійливе й задушевне, почалися незначні відключення світла. Його вимикали всього на три години, а я сиділа й скиглила, що це надто довго.
Знайома, почувши моє стогнання, зауважила: «Ось побачиш, скоро радітимеш трьом годинам світла на добу». Як у воду дивилася. Наразі маємо кілька годин електричного вогника й двадцять темряви, але встигаємо звернути гори.
Ось і вчора, варто було блимнути електроплиті, як насмажила налисників, зварила суп, спекла печиво «Каштан», увімкнула пилосос - і гайда по всіх кімнатах. Щоправда, у серці наскрізна діра, але її не видно під двома флісовими кофтами.
Десять років тому писала для глянцю й охоче радила, як пережити меланхолійний листопад, а заодно й лютий, що спричиняє «зимовий блюз». На повному серйозі пропонувала зварити глінтвейн з анісом та мускатним горіхом, прочитати щось атмосферне на кшталт «Маленьких жінок» чи про життя в стилі хюґе. А ще змінити щільні портьєри на штори-нитки й придбати будильник, який вміє імітувати світанок. Снідати авокадо-тостом з яйцем пашот.
Сьогодні, коли наш «лютий» тягнеться вже чотири роки, всі ті пашот, аніс та серпанок звучать дико й недоречно, оскільки на лобі ліхтар, а в руках худорлява свічка. Довкола спаралізоване небо, земля, тіла та душі.
Проте щось від хюґе все-таки можна взяти, бо скандинавці не йолопи, вони радять радіти всіляким дурничкам. Так і я... Тішуся селом та торішній кукурудзі, цятці сонця та оберемку дров, який батько заніс до хати.
Торжествую, коли є можливість прати в пралці, а не руками, читати доньці теплу історію від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Ги», покласти в склянку з чаєм літній мед. Мати цілу ніч, а не шматину, шкварчати салом, хрумкати сушкою, рипіти снігом та конструювати на шкарпетці смайл.
Мурмотати «Чуєш, брате мій», а потім слухати стрілецьку пісню голосом Квітки Цісик. Називати льодяну зиму «Піна коладою», ковтати сльози й без кінця молитися всім Маріям: і Богородиці, і Магдалині, і Єгипетській – пустельниці та аскетці.
Вірити, що все має свою довжину та термін придатності: і зашкарублий сніг, і темрява, і біда чорна.
Казати європейцям про наслідки
Віктор ТАРАН, військовослужбовець
16.01.2026
В умовах енергетичного геноциду, який росіяни ведуть проти українців, ми провалюємо міжнародну комунікацію. І це вже стратегічна проблема.
Коли Київ, Харків, Дніпро живуть без тепла й стабільної електрики через цілеспрямовані удари по енергетиці, це не має залишатися лише українською внутрішньою реальністю.
Це повинна бачити і чути вся Європа та світ. Щодня і без посередників.
Зробити це нескладно. Треба забезпечити, щоб у ключових містах постійно працювали міжнародні журналісти.
Вони мають ходити разом із людьми в темних під’їздах, стояти в пунктах обігріву, бути в лікарнях, школах, укриттях. Бачити, як виглядає зима без електрики у великій європейській країні у XXI столітті.
Це повинні бути прямі ефіри, стріми, живі включення англійською мовою з поясненням простими словами. Чому немає світла. Чому разом зі світлом зникає вода, тепло, зв’язок, медицина, транспорт.
Це не «побутові труднощі» і не «адаптація до війни». Це системна атака на цивільне виживання.
Без винесення цієї проблеми на інший рівень вона не вирішується. На нашому рівні ми можемо лише реагувати на наслідки. Рішення про додаткові системи ППО, санкції, політичний і економічний тиск ухвалюються там, де формується міжнародний порядок денний. Якщо реальність не потрапляє в цей порядок денний, то вона перестає бути терміновою для наших союзників і партнерів.
Потрібно також чесно говорити з європейцями про наслідки. Якщо енергетичний терор триватиме, частина українців буде змушена рятуватися за кордоном. Це не шантаж і не риторика. Це прогноз, який напряму випливає з логіки обстрілів і зими.
Ключовий меседж простий і неприємний: це триваючий злочин проти цивільного населення. І показувати його потрібно так само системно, як Росія системно завдає ударів. Бо без постійного міжнародного тиску вона продовжить це робити.
І тут виникає питання, на яке досі немає відповіді. Чому ми не зробили присутність міжнародних медіа в Харкові, Дніпрі та Києві щоденною, організованою і частиною оборони? Не кампанією «раз на місяць», а процесом.
Це питання виживання. І запускати це було потрібно вчора. Але ще є час побудувати систему.
Дій.Те.
Залишається бути людьми
Римма ЗЮБІНА, акторка
18.01.2026
Я часто думаю про те, що цей день може бути останнім в моєму житті.
Ми живемо в дивному світочасі, або -
в час світоруйнації
У мене є непохитне відчуття, що ця земна куля цілеспрямовано,
без відхилень, чітко по курсу,
рухається в одному напрямку - в напрямку пекла.
Щодня на цій планеті - війни, смерті, вбивства.
А біль та втрати одних континентів аж ніяк не торкаються інших континентів, у яких подібні болі й втрати.
Якби не ці людські втрати - можна було б сказати, що ми живемо в найцікавіший час.
Але ж ні.
Цікавого в болю – нема.
Що нам залишається при усвідомленні, що скоро експеримент під назвою «Земля» дістанеться фінішної дистанції?
Як не дивно,
нам, на мій погляд, залишається - бути людьми.
Адже нема вже того, за що боролося людство всі періоди свого існування, - свобода, правда, справедливість, право.
А все матеріальне,
все для хизування й самоствердження -
гроші, кар?єри, статки, вигідні шлюби, хати, машини, діаманти, шуби, шмотки -
всі ці понти -
все це не має жодного значення сьогодні.
Я не писатиму тут жодних настанов.
Я хочу спитати у вас, що ви зробили би в останній тиждень/день свого життя?
Витратили би його на срачі в соцмережах чи зізналися би в коханні?
Прочитали би книжку
чи спалили її, зігріваючись від смертельного холоду?
На що витратили би свої гроші, або останні телефонні зарядки?
На кого витратили би своє серце,
своє життя?
Чи простили би «боржникам нашим» та ворогам своїм або тим, хто зруйнував ваше життя, яке й без них уже на волосинці?
Позавчора влучило в мій дім на Протасі в Києві.
В нашому будинку, на щастя, нема жертв.
50 вікон і 5 автівок пошкоджено.
В моїй квартирі нема пошкоджень і прошу не писати про це в різних виданнях, до того ж я зараз живу за іншою адресою.
Зараз як ніколи я відчуваю те, що написала в першому реченні.
А як ви?
Як ти?
Хай агресорка замерзне
Наталка ДІДЕНКО, метеоролог
17.01.2026
Непрофесійне.
Дивлюся усі можливі прогностичні погодні моделі. Поки що нічого цікавого та нового — мороз та й мороз.
Вночі сильніше, вдень помірніше. Коротше, ви ж самі все знаєте. Дивлюся на найближчі кілька діб, дивлюся надалі, як ми кажемо, орієнтовно.
І оце хочу з вами поділитися двома картами, радісною і зловредною, хоча також радісною. Перша карта — прогноз температури повітря на ніч 25 січня, зловредна.
У нас, звісно, морозно, але на північному сході які приятні градуси! (-29) А друга карта — це прогностична діаграма для Києва. І ви вже самі розберетесь, що там з температурою повітря 31 січня—1 лютого. (Значне підвищення температури).
Моделі професійні, не сумнівайтесь.
Проте надто велика завчасність прогнозу, ймовірні які завгодно зміни-уточнення. Але як можна самій оце сидіти і на таке дивитися? Дорогі телеграм-канали та інші медіаресурси, не хапайте це на ваші редакційні прапори, будь ласка.
Це така собі суботня метеорологічна медитація для своїх.
Тексти з фейсбуку
