Нинішня ситуація з електропостачанням — найскладніша за цю зиму, визнають у ДТЕК.
Ворог методично знищує нашу інфраструктуру, завдаючи комбінованих атак по енергооб’єктах.
До цього додалися ще й складні погодні умови, що у багатьох регіонах призвело до аварійних відключень.
Утім ситуація очікувана, як і те, що вона може ще погіршитись. І заклики столичного мера за можливості переїхати взимку на тимчасове помешкання до сіл, щоб не страждати, принаймні через відсутність тепла й води, теж не нові.
Селищний голова Опішні на Полтавщині Микола Різник цілком погоджується з Володимиром Кличком і каже, що придбати чи орендувати житло у невеликих населених пунктах, де існує розвинена інфраструктура, — оптимальний варіант для людей, котрі можуть працювати віддалено.
Громада, яку він очолює, стала своєрідним енергонезалежним островом, який буквально нашпигований альтернативними джерелами живлення. Тому тут без відключень працюють лікарня, дитсадки, школи, водозабори, а ще цілодобово випалюють гончарні вироби ручної роботи, що давно стали візитівкою селища.
Дрова потіснили газ
Газ, де його, власне, видобувають, тут почали економити давно. Хоча, правильно сказати б, не газ, а бюджетні гроші.
«Ще до початку повномасштабного вторгнення ми придбали твердопаливні котли для місцевої лікарні й почали опалювати її дровами, — каже опішнянський голова Микола Різник. — Однак були великі витрати палива і втрати тепла. Це змусило нас узятися за модернізацію приміщення: утеплити його, поміняти систему опалення. Всі роботи були виконані за рахунок місцевого бюджету. І тепер чиста економія становить близько двох мільйонів гривень на рік. Ефект колосальний! Хоча приміщення може обігріватися й газом. Але це резервний варіант».
Резервний генератор.
А напередодні нового року на навісі, під яким зберігаються дрова для опалення медичного закладу, були встановлені сонячні панелі — ще одна енергетична альтернатива. Тепер Микола Різник з усмішкою і всерйоз називає лікарню справжнім пунктом незламності.
«Лікарня — це критична інфраструктура, від світла її поки що не відключають. Але завжди треба бути готовим до гіршого, — каже. — Сонячна електростанція (СЕС) на 30 кіловат забезпечує роботу дров’яного котла й насоса подачі води, а також дає мінімальне освітлення. Загалом сюди потрібна СЕС на сотню кіловат, проте це дуже дорого для бюджету громади. Тому сподіваємось на партнерів з U-LEAD (програма співпраці між українським урядом та Євросоюзом. — Авт.). Вони мають надати решту необхідної сонячної генерації. Тоді лікарня стане повністю енергонезалежною. Тут буде світло, вода й тепло навіть за найгіршої ситуації».
Опішня буквально нашпигована сонячними панелями.
Генератори — на крайній випадок. Орієнтир — на вітряки
На двох комунальних свердловинах — у Попівці та Малих Будищах — також встановлено сонячні панелі. У похмурі грудневі дні, коли вимикали світло на чотири години, — люди залишались без води лише на дві: дві години насоси таки працювали.
У самій Опішні водозабір належить обласному КП «Полтававодоканал». Це найбільша з трьох свердловин у громаді й найпроблемніша. Хто знає, чи працювала б вона взагалі під час відсутності електропостачання, якби громада не виділяла кошти на дизель для встановлених там генераторів.
«Ми також маємо кілька потужних пересувних генераторів, — продовжує Микола Різник. — Використовуємо їх у крайніх випадках, тобто коли немає світла більш ніж добу. Вони стоять на лафетах, і ми їх перевозимо з одного старостату в інший, щоб забезпечити людям подачу води бодай на кілька годин».
Ба більше, опішняни мають навіть запасне джерело альтернативної електроенергії. Великий генератор, на 15 кіловат, також на лафеті, селищна рада придбала на випадок блекауту. Стоїть заправлений, готовий до використання у будь-який момент.
Майстри Опішнянської артілі мають можливість працювати в умовах відключення світла.
Сама ж селищна рада, де розташований і ЦНАП, користується генератором, що його подарував народ Тайваню за гуманітарною програмою.
Не виключаю, в недовгій перспективі Опішнянська громада стане першою на Полтавщині, де почнуть використовувати вітряну електроенергію. Пан Різник давно вже «приміряє» вітряки до своєї місцевості, оскільки розуміє, що за ними майбутнє, адже вони працюють стабільно. Але поки що це дуже дороге задоволення.
Тож наразі в пріоритеті в опішнянської влади — енергія сонця.
Сонячні панелі — це не про рентабельність, а про виживання
За словами голови Опішнянської громади, протягом минулого року сонячні електростанції були встановлені на 80 відсотках об’єктів соціальної галузі. На сьогодні непідключеною лишається всього одна школа.
При цьому грантові кошти на СЕС залучали лише для Будинку дитячої та юнацької творчості, що слугує хабом для підтримки внутрішньо переміщених осіб. А решта були придбані за кошти з місцевого бюджету.
На даху артілі встановлено сонячні панелі.
Микола Різник не приховує, що деякі депутати, коли навесні минулого року він запропонував виділити бюджетні кошти на придбання сонячних панелей, не одразу зрозуміли його задумки.
На той момент практично всі соціальні заклади й комунальні підприємства були забезпечені генераторами, і, здавалося, можна не надто хвилюватися про можливі перебої зі світлом. Ніхто ж не очікував, що проблема енергозбереження постане так гостро.
«Почали з дитсадків, — пригадує пан Микола. — Адже вони працюють цілий рік, і влітку, коли багато сонця, можуть реально економити кошти на електроенергії. Школи влітку не працюють, відтак рентабельність панелей не така висока. Тому ми їх спочатку не підключали до сонячної енергії. Але потім зрозуміли, що тут уже йдеться не про рентабельність, а про виживання».
Медичний заклад працює взимку за будь-якої погоди.
Закумульована сонячна енергія дійсно виручає, якщо стоїть похмура погода, каже Різник. Інвертор електростанції заряджається від сонця, якщо воно є, а якщо нема — тоді від електрики. У цей час акумулятори накопичують електроенергію, й коли світло відключають, вони видають змінний струм, придатний для живлення побутових приладів та передачі до загальної мережі.
— Комп’ютерами при цьому учні користуються?
— Основна функція СЕС — забезпечити роботу газових котлів та насосів, щоб нагріти приміщення, підтримувати циркуляцію води та дати мінімальне освітлення. Напруга в мережі дозволяє підключити також кілька комп’ютерів чи проєкторів. У повноцінному режимі школа в умовах відключень працювати, звісно, не може, бо для цього потрібно щонайменше 50 кіловат, а потужність акумуляторів — лише 12 чи 20.
На жаль, кухні не працюють — для роботи електроплит потрібні потужніші й дорожчі СЕС. Але взимку дуже добре виручають не сонячні панелі, а саме батареї.
Якраз у цей момент у телеграм-каналі з’явилося повідомлення, що в області застосували графік аварійних відключень. Пан Микола глянув у свій смартфон.
— У нас усе працює, — повідомив задоволено. — Після вимкнення світла всі об’єкти автоматично переключились на електричні батареї. Однак якщо світла не буде протягом доби, то батареї безсилі. Доводиться підключати генератори.
— Уже було таке?
— Наприкінці минулого року, коли Україна пережила черговий масований обстріл, у нас майже на добу пропали світло й вода. Заряду акумуляторів СЕС вистачило на 15-16 годин. Але тоді якраз не було сонця, вони не могли підзаряджатись.
Безплатні радіо на батарейках заради безпеки
В Опішнянській громаді мешкають 8 тисяч 200 людей, і щоб ніхто з них не випадав з інформаційного простору в години без світла, місцева влада подарувала всім незахищеним верствам населення радіоприймачі на батарейках. Понад 300 штук!
«Це цивільна безпека мешканців, — говорить Микола Різник. — Автономний радіоприймач забезпечує людям з найвіддаленіших сіл зв’язок зі світом. Люди чують сигнали повітряної тривоги, слухають новини світу й місцеві новини, в тому числі повідомлення про відключення світла, відповідно, можуть на них реагувати. Ну і музику, звісно, для настрою слухають».
Опішнянський керівник біля водозабору, де поставили сонячні панелі.
До речі, не так давно в Опішні з’явилася власна радіостанція «Опішня FM». Вона виходить в ефір з колишньої закинутої будівлі, яка після реставрації набула сучасного вигляду і також енергонезалежна. Гроші на сонячні панелі для неї виділило управління Укрнафтогазу, яке має видобувні потужності на землях громади.
Випалювання гончарних виробів нон-стоп
Та чи не найбільшим успіхом голова громади вважає те, що навіть у такі темні часи молоде комунальне підприємство «Опішнянська артіль» продовжує працювати в режимі 24/7 й тим самим презентувати всьому світу унікальні опішнянські гончарні вироби.
Без власних сонячних панелей було б неможливо, адже процес випалювання глини не можна переривати. На жаль, місцеві гончарі-одноосібники, які працюють удома, вимушені поставити ремесло на паузу. Ті ж, хто працює в артілі (її відкрили в селі Малі Будища), мають не тільки постійне світло, необхідне для виробництва продукції, а ще й модернові печі, якими легко управляти дистанційно через Wi-Fi.
«Створити таку артіль було моєю давньою мрією, — каже пан Микола. — Бо гончарних виробів у столиці українського гончарства, як віддавна називають Опішню, ставало все менше — тут практично вже не було виробництва. Формат артілі, в якій ми зібрали небагатьох майстрів, був задуманий заради відродження ремесла й популяризації гончарних виробів ручної роботи».
Вже за перший рік роботи комунальне підприємство заробило на власні потреби 1,5 мільйона гривень, з яких придбало собі службовий автомобіль. А минулого його чистий прибуток був удвічі більший.
— Відтак із бюджету на утримання цього підприємства ми витрачаємо набагато менше, — хвалиться Різник. — Тепер ідеться вже про масштабування виробництва. Сподіваємось, до цього підключиться бізнес. Це дійсно прибуткова справа, попит на продукцію просто шалений.
Сьогодні, наприклад, замовникам доводиться чекати два місяці на отримання виробів ручної роботи. На жаль, з відключенням електроенергії черга дещо зросла, оскільки альтернативної електроенергії не вистачає на те, щоб запустити велику піч.
— А хто замовники, цікаво?
— Ресторани, приватні особи, багато іноземців — поціновувачі кераміки. Купують для прикрашення інтер’єру, на подарунки, на згадку… Й екскурсанти, й ті, хто заходить на сторінку артілі в інстаграм. Громада від цього виграє, адже це податки у місцевий бюджет.
— До речі, про податки. Росіяни практично повністю знищили газовидобуток в Опішні, за рахунок чого громада раніше розвивалась…
— То було колись. Ми вже давно диверсифікували свої надходження. Простими словами, не кладемо всі яйця в один кошик, що забезпечує нам фінансову стійкість та захист від несподіваних втрат у кризові періоди. Раніше рента від газовидобутку становила приблизно 15 відсотків наших доходів, або 13-14 мільйонів гривень.
Минулого тяжкого року, коли виробництво зменшилось унаслідок ворожих ударів по промислу (хоча були й інші суб’єктивні причини), ми отримали 8 мільйонів. У загальній сумі надходжень майже 190 мільйонів гривень — це не так багато.
Головне — визначити правильні пріоритети й уміло розпоряджатися тим, що маєш.
