Політ за «золотом». Лижні акробати вже треті Ігри поспіль є головними медальними надіями України

У 2014 році спрацювала ставка на жіночу біатлонну збірну, яка принесла тоді обидва подіуми, в тому числі легендарне «золото» в естафеті. А на Іграх 2018-го та 2022 років, на тлі спаду та зміни поколінь у біатлоні, статус головної медальної надії взяли на себе лижні акробати, а саме — Олександр Абраменко, який двічі рятував Україну від нуля в медальному заліку.

 

У контексті олімпійських звитяг Олександра варто відзначити і тренерський геній наставника наших акробатів Енвера Аблаєва. Після того, як Абраменко перейшов на тренерську роботу і займається з жіночою командою, Аблаєв зумів виростити йому гідну заміну в чоловічій збірній. 

 

Так, цього сезону одразу троє його підопічних — Олександр Окіпнюк, Ян Гаврюк та Дмитро Котовський — входили до топ-3 етапів Кубка світу. Дмитро є лідером збірної та головною надією на п’єдестал в індивідуальних стрибках: цього сезону він уже одного разу майже ідеально виконав найскладніший для акробатів стрибок «Ураган», який і приніс йому «золото» етапу КС.

 

Якщо Котовський зможе повторити його в Італії, то точно буде претендентом на подіум, а то й на перемогу. Крім цього, в ролі чинного віцечемпіона світу наші акробати підходять до командних змагань — саме в цьому виді програми шансів на медаль чи не найбільше.

 

А от у біатлоні справи українців ідуть не так добре. Наші стріляючі лижники вже досить давно не претендують в естафетах на топ-5, а в особистих гонках можна розраховувати на високі місця лише від Віталія Мандзина та Дмитра Підручного.

 

Мандзин цьогоріч додав у швидкості, що дозволяє йому боротись за топ-20. А капітан збірної Підручний час від часу підтверджує статус чемпіона світу-2019 у гонці переслідування.

 

Сподіваємось, що така ж звитяга підкориться йому і на ОІ, але для цього потрібно якомога вище фінішувати у спринті. Дмитро робить велику ставку на заключний етап підготовки до Ігор — пропустить етап КС у Ново Место і вирушить на збір в Обертіллах, аби відпрацювати стрільбу і лижний хід в умовах високогір’я.

Ще однією потеційною темною конячкою, від якої можна чекати прориву, є скелетоніст Владислав Гераскевич, який 12-м місцем на дебютних Іграх у 2018 році, по суті, відкрив цей вид спорту для України.

 

Після цього Влад піднявся до стабільного представника топ-15 Кубка світу: торік він став четвертим на чемпіонаті світу, а в цьому сезоні найкращим поки є п’яте місце на етапі КС у Латвії.

 

На свою третю Олімпіаду Гераскевич їде в статусі прапороносця — окрім розвитку скелетона в країні, Владислав залишається проактивним у питанні висвітлення наслідків агресії РФ, публічно виступаючи проти послаблення санкцій проти росіян і їх повернення до міжнародних змагань.

 

«Бути прапороносцем України — це неймовірна честь. Бути прапороносцем у часи, які ми маємо зараз — у часи війни, — в десятки разів більші відповідальність та честь. Готуюсь, аби на змаганнях показати свій абсолютний максимум», — заявив скелетоніст.

 

До темних конячок із перспективою прориву можна віднести також сноубордистку Аннумарі Данчу та фристалійстку Катерину Коцар. Віцечемпіонка світу-2019 Данча відібралась на свої п’яті Ігри в паралельному слаломі-гіганті. Цьогоріч Аннамарі продемонструвала свій найкращий результат у кар’єрі на рівні КС: у Давосі вона фінішувала четвертою, а в Банско — восьмою. 

 

Натомість Коцар принесли Україні першу в історії олімпійську ліцензію в бігейрі та слоупстайлі. Коронним видом Катерини є саме бігейр — у 2023 році вона була п’ятою на ЧС, а цього сезону виборола першу медаль України в історії виступів на КС.

 

Також варто відзначити прогрес протягом цього олімпійського циклу наших саночників, які, як і біатлоністи, завоювали 10 ліцензій. Лідери збірної Андрій Мандзій та Антон Дукач регулярно заїжджають до топ-15 на етапах КС та виграють медалі на змаганнях нижчого рівня — Кубку націй. Аз в командній естафеті наші саночники взагалі стали п’ятими на ЧЄ, а торік — виграли історичну «бронзу» етапу КС.

 

Водночас у фігурному катанні, яке раніше зусиллями Оксани Баюл та пари Грушина/Гончаров принесло нам дві медалі, Україну представить лише Кирило Марсак, який і здобув єдину неіменну ліцензію. На ЧЄ, який пройшов минулого тижня в Англії, Кирило з особистим рекордом кар’єри став восьмим — це топрезультат України за 26 років.

 

Загалом же останні результати українців у зимових видах демонструють, що, попри війну та відсутність умов для тренувань удома, наші спортсмени гідно конкурують на світовому рівні, і це в поєднанні з фартом може принести нам як мінімум одну нагороду на ОІ-2026. 

 

Також не варто забувати, що Олімпіада — це місце проривів та сенсацій. Коли Абраменко тріумфував у 2018 році, не всі вірили саме в «золото» — можливо, комусь з українців удасться здивувати світ і цього разу.