Моновиставу «Птах на горищі» за п’єсою Олега Михайлова в театрі «Сузір’я» у Києві представив Херсонський театр імені Миколи Куліша.
Постановка режисера Сергія Павлюка є мистецьким нагадуванням про долі тисяч українських дітей, викрадених та вивезених у росію і на тимчасово окуповані країною-агресоркою території.
За сюжетом, це розповідь 13-річної дівчинки з Маріуполя, яка зберігає у своєму серці Україну.
Головну героїню-підлітка російські окупанти позбавили власної домівки і розлучили з рідною матір’ю та намагаються затягнути у свій брехливий, маніпулятивний та жорстокий «русскій мір».
Однак українська дівчинка вперто тримається за свою ідентичність, мову, пам’ять про дім та рідну країну. Бо внутрішній світ неможливо окупувати, він є простором індивідуального спротиву.
Для перевиховання викрадачі відправляли дитину на захаращене горище, змушуючи дивитися пропагандистські сюжети про сучасного ірода путіна і його прислужницю машу — марію львову-бєлову.
Тож моновистава нагадує, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордери на арешт двох громадян російської федерації: чинного президента, ідеолога рашизму владіміра путіна та російської уповноваженої при президентові рф з прав дитини марії львової-бєлової — за незаконну депортацію та примусове переміщення українських дітей.
На горищі, куди дитина потрапляє за небажання співати гімн росії та щире побажання смерті путіну, вона знаходить стару відеокамеру і починає записувати розповіді про маму, бабусю, колишнє мирне життя в Україні.
Глядачі бачать на сцені емоційний монолог, що періодично проєктує зображення героїні великим планом на екран позаду. Виконавиця — Марія Шапочка.
«В цьому подвійному вигляді актриси, вживу й на екрані, можна добре розгледіти усі нюанси її емоцій і переживань, якнайкраще відчути жахливі подробиці розповіді, — констатує театрознавиця Алла Підлужна. — Спочатку Дівчинка одягнута у теплу куртку, і по мірі того, як ведеться розповідь, вона знімає з себе куртку, потім кофту, зрештою залишається у футболці. Ідеєю такого символічного роздягання показано «оголення» її душі, наголошується на винятковій правдивості того, що бачимо. Цей монолог стає криком про порятунок, у болісних подробицях сповіді проявляються злочини російської навали, і вони стають нищівними документальними фактами цих лиходійств».
Режисер Сергій Павлюк, директор Херсонського театру імені Миколи Куліша Олександр Книга та акторка Марія Шапочка.
У назві «Птах на горищі» підкреслюється метафора, яка закладена драматургом Олегом Михайловим. Українська дівчинка, яка потрапила в російську пастку, розповідає про підступність старшої дочки російської родини. Вона приманює хлібними крихтами пташок, а коли пернаті залітають через вікно, накриває їх скляною банкою. «Хочеш не хочеш, дружи тепер з нею. Поки кисень у банці не закінчиться».
«Умовною банкою росіяни «накривають» українських дітей, викрадаючи їх і примушуючи до вигаданої дружби, — резюмує Алла Підлужна. — Зрештою, й сама росія прагне «накрити» Україну скляною банкою, спостерігаючи, як вона «задихатиметься» без кисню свободи й миру. Ця пронизлива алегорія волі й спротиву безвиході, так талановито вигадана Олегом Михайловим, неодмінно буде акцентованою у виставі театру будь-якого українського міста, але саме в Херсоні вона прозвучала найвразливіше».
.png)
.png)
