Одна з тисяч

Міжнародний науково-популярний часопис National Geographic, що є офіційним виданням Національного географічного товариства США, опублікував нещодавно 25 найкращих фото, зроблених у році, що минає.

«З тисяч знімків, зроблених нашими фотографами по всьому світу, ми представляємо ті, які найбільше нас зворушили та надихнули», — зазначають у National Geographic.

Єдиним знімком у цій серії, що представляє Україну, є робота англійсько-шведської фотографки Анастасії Тейлор-Лінд під назвою «В обіймах сім’ї». 

На світлині — хлопчик Тимофій з тіткою Ольгою. 

«Поки батько Тимофія Цвєткова був на війні, рідне місто його родини поблизу лінії фронту було захоплене російськими військами, і вони втекли до села в Центральній Україні, де у них є родичі. Заспокоєний тіткою Ольгою Гринік, малюк носить футболку з тривожним написом: «Мій тато служить у Збройних силах України», — йдеться в описі до фотографії.

Як зазначили в National Geographic, жінка, яка тримає свого маленького племінника за руку, немовби шукає втіхи або хоче вберегти дитину від того, що відбувається в Україні, тобто від війни. «Оскільки російсько-український конфлікт триває ще один рік, життя стає крихкішим, ніж будь-коли», — написало видання під фото.

Аліса (ліворуч) та Анастасія.

 

Світлина, визнана однією з кращих, є частиною проєкту 5K From the Frontline («5 кілометрів від лінії фронту»), який Анастасія реалізує спільно з українською колегою, репортеркою The New York Times Алісою Соповою. Мета проєкту — фото- та відеофіксація повсякденного життя людей поряд з лінією бойового зіткнення. Інші знімки можна побачити на сайті проєкту (за посиланням). 

Анастасія та Аліса вже сім років слідкують за життям родини маленького Тимофія, яка раніше мешкала в Авдіївці на Донеччині, ще до його народження. 

Про своє знайомство з сім’єю Гриніків Анастасія розповідала в інтерв’ю виданню Bird in Flight, коментуючи першу опубліковану з ними світлину, зроблену на той час у прифронтовому місті: «Влітку 2018 року ми приїхали до Авдіївки, на Донеччину, та орендували там квартиру на кілька тижнів. Ми ходили вулицями й розмовляли з мешканцями, шукаючи героїв для нашої історії. Хтось із місцевих розповів нам, що родина неподалік має коня. А я обожнюю коней! Тож ми вирішили зазирнути і привітатися. Так почалося наше знайомство з родиною Гриніків, яке триває й досі.

Ліворуч на фото — Микола. Він працював на коксохімічному заводі в Авдіївці, який забезпечував роботою багатьох жителів містечка. Підприємство функціонувало навіть під час важких обстрілів у 2014—2015 роках, але після початку повномасштабного вторгнення припинило роботу. Тоді Коля вирішив приєднатися до Збройних сил України. Зараз він воює, де саме — не каже.

Анастасія Тейлор-Лінд.

 

Поруч із ним його дружина Ольга. Вона була домогосподаркою та піклувалася про двох їхніх дітей, Мирославу та Кирила. У лютому Коля вивіз дружину з дітьми до родичів у Полтаву, де вони живуть дотепер. Але на цій світлині вони ще не знають, що їм доведеться покинути Авдіївку. 

Фото зроблене у 2019 році. Тут родина зібралася на пікнік. Разом із ними — Олина сестра Вікторія, її хлопець та його дочка від попереднього шлюбу. Раніше вони смажили шашлики в лісі неподалік дому. Але з 2014-го ліс вважається забрудненим протипіхотними мінами і небезпечним для перебування. На щастя, хлопець Вікторії має автівку, тож вони можуть приїхати на озеро. Їм подобається ця галявина — діти й дорослі купаються, а після обіду ходять збирати гриби в іншому, безпечному, лісі».

«Життя на передовій раніше не завжди було схоже на війну. Зараз життя там переривається дуже драматичними та жорстокими й катастрофічними моментами», — зазначає фотографка. 

Анастасія фотографувала Гриніків і тоді, коли їм довелося тікати з рідного міста, рятуючись від війни. Вони вчасно евакуювались — у 2022 році їхній будинок був зруйнований унаслідок обстрілів російської армії. 

«Хоча в мене було багато планів і намірів щодо пошуку, скажімо так, «головних героїв» для історії, реальність така, що Гриніки обрали нас, — каже авторка світлини. — Ви не завжди знаєте, з ким у вас буде зв’язок. Він має ґрунтуватися на справжньому взаємному інтересі та взаємній довірі».

У Гриніків тепер є ритуал: для кожної нової сімейної фотосесії, яка зазвичай відбувається раз або двічі на рік і може тривати кілька днів, вони влаштовують пікнік, часто зі смаженою картоплею, курячими крильцями та овочами-гриль. 

Родина Гриніків на шашликах.

 

А Тейлор-Лінд привозить на такі зустрічі друковані світлини з попередніх зйомок. Зокрема, й фото їхнього будинку в Авдіївці, якого давно нема. 

На цей раз, за словами авторки, атмосфера під час зйомок була буденною. Теплого літнього дня члени родини зібралися на подвір’ї за спільним столом, на який виставили все, на що були багаті. 

Сама фотографка влітку 2023 року отримала черепно-мозкову травму внаслідок російського ракетного удару по піцерії в Краматорську, куди вона якраз заїхала перекусити. 

«Коли ти подорожуєш світом як фотограф, більшість речей поза твоїм контролем. Єдине, що я можу контролювати, це те, що я встаю вранці, беру свою камеру та зобов’язуюся вийти на вулицю і зробити фотографії», — додає Анастасія. 

Фотограф Анастасія.

 

Довідково. Анастасія Тейлор-Лінд — фотожурналістка, працює в жанрі документальної фотографії. Протягом останніх 20 років робить репортажі про жінок, війну та насильство. Вона є дослідницею Національного географічного товариства, стипендіаткою Гарвардського університету Німана 2016 року. 

Фотографує війну в Україні з 2014 року. Її світлини на цю тему були виставлені в Імперських військових музеях у Великій Британії у 2022 році.

Монографія Тейлор-Лінд «Майдан: портрети з Чорного квадрата» задокументувала Революцію гідності та була опублікована видавництвом GOST books у 2014 році. 

Авторка поетичної збірки «Одна мова» (2022 р.). 

Анастасія має ступінь магістра з документальної фотографії та поезії.