Учені розкрили таємницю «походження» Грінча

Грінча — одного з найвідоміших лиходіїв у літературі та кінематографі — створив доктор Сьюз у 1957 році.

 

Саме з книги «Як Грінч вкрав Різдво» розпочалася історія персонажа. Проте навіть сам автор не зміг відповісти на запитання, до якого виду належить істота.

 

Дізнатися про подробиці «походження» Грінча вирішила Люсі Хайд, викладачка анатомії в Брістольському університеті.

 

Вона провела докладний аналіз і дійшла висновку, що за монстром із зеленою вовною ховається незвичайне поєднання мавпи, собаки, кішки та сови.

 

«У структурній будові лицьовий скелет Грінча поєднує в собі риси приматів і собак: коротка широка морда, високий череп і потужні щелепи», — пояснила експертка.

 

На споріднений зв’язок із совою вказують жовті очі, йому властивий нічний спосіб життя: темний час доби чудово підходить для крадіжки подарунків.

 

Що стосується спорідненості з кішкою, у Грінча курносий ніс, є великий кістковий канал, яким нерви тягнуться до схожих на вуса волосинок на обличчі, а постійне посмикування носа вказує на гострий нюх.

 

До того ж у нього довгий, гнучкий і звивистий хребет. Він має гарну гнучкість, що дозволяє йому приймати «криві» пози.

 

Не варто забувати і про те, що викрадач Різдва ходить на кінчиках пальців, спираючись на подушечки стопи.

 

Що ж стосується зв’язку з приматами, на думку експертки, про це свідчать гострі ікла для розривання їжі, міцні корінні зуби для подрібнення жорсткіших святкових страв та різці, пристосовані для поїдання пирога. Також у нього міцна й трохи опукла щелепа.