Тиждень тому я завітала до кото-кафе в Києві й познайомилася з п’ятьма сонними вусанями, які не бажали нічого, крім сну в своїх котячих гніздечках.
Можливо, так на них вплинула похмура погода, а може, вони просто виснажилися від постійного контакту з людьми.
Особливо з дітьми, які, природно, хотіли погратися з котиками.
Але котики переважно зверхньо зиркали на малечу та йшли до кубелець.
Або залазили на недосяжну для дитячих рук висоту.
На щастя, в кафе були прописані чіткі правила поводження з тваринами. Їх переважно дотримувалися, хоча особисто я не помітила, щоб працівники за цим слідкували.
Та що буде, якщо гості закладу купуватимуть не каву з тістечком, аби насолодитися ними в присутності пухнастиків, а 30-хвилинну сесію, аби тварини мало не належали їм?
У The Guardian розповіли і про це. Щоправда, замість котів у кафе живуть капібари. Другий поверх непримітної офісної будівлі в центрі Бангкока — дивне місце для зустрічі з найбільшим гризуном у світі.
Проте саме тут, у невеликому вольєрі з неглибоким басейном, три капібари перебувають у розпорядженні десятків клієнтів, які заплатили за це і шаленіють від селфі зі стомленими тваринами.
Люди охоче підносять листяні ласощі до байдужих на вигляд звірів, але мало хто замислюється над дивною особливістю: а як же саме цей південноамериканський гризун опинився за 10 тисяч миль від дому, в галасливому азіатському мегаполісі?
Капібаро-кафе останніми роками з’являються по всьому континенту завдяки зростаючій популярності цих тварин в інтернеті: вони фігурують у понад 600 тисяч публікацій у TikTok.
У Бангкоку відвідувачі кафе платять 400 батів (524 гривні) за 30-хвилинну сесію пещення капібар, а також кількох сурикатів і китайських бамбукових щурів. Кафе працює 12 годин на день, 7 днів на тиждень.
На думку експертів, нова популярність пов’язана з тривожним бумом екзотичних кафе з тваринами в Азії. Тайвань був першим місцем, де в 1998 році відвідувачам кав’ярень дозволили взаємодіяти з котами. Пізніше Японія та Південна Корея популяризували спілкування з дикими тваринами — від сов до єнотів і видр.
Минулого року остання вжила жорстких заходів щодо кафе з екзотичними тваринами, запровадивши закони, які забороняють експлуатувати представників дикої фауни, якщо вони перебувають у закладах, не зареєстрованих як зоопарки або акваріуми. Але в деяких інших великих містах Азії, від Хошиміна у В’єтнамі до Гуанчжоу в Китаї, кафе з тваринами популярні як ніколи.
«Різноманітність і кількість тварин, а особливо значна кількість тварин, що перебувають під загрозою зникнення, викликають велике занепокоєння», — каже Тімоті Бонебрейк, біолог-еколог з Гонконзького університету, який вивчав зростання популярності кафе з екзотичними тваринами в Азії.
Навіть поверхневий пошук в інтернеті показує, що кафе з капібарами є в таких містах, як Джакарта, Ціндао та Ханой. Ці гризуни не класифікуються як такі, що перебувають під загрозою зникнення, вони мешкають від півночі Колумбії до півночі Аргентини, а в Бразилії їх чисельність у водно-болотяних угіддях і містах оцінюється в 1,2 мільйона особин.
Але причина, чому вони не перебувають під загрозою зникнення, полягає в тому, що їх багато в Бразилії, де вони — під захистом, пояснює Елізабет Конгдон, спеціалістка з капібар з університету Бетюн-Кукман у Флориді, і зазначає, що у Венесуелі та Колумбії вони мешкають переважно в заповідних зонах.
Міжнародна торгівля капібарами не регулюється Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, хоча експорт диких капібар, що мешкають у природному середовищі, залишається незаконним у багатьох країнах Південної Америки.
Експерти кажуть, що переміщення гризунів з Південної Америки до Азії часто пов’язане з незаконною торгівлею домашніми тваринами, причому ті самі люди перевозять види через міжнародні кордони.
«Легальні та нелегальні ланцюги постачання живих тварин сходяться в багатьох точках і часто контролюються тими самими людьми та компаніями», — каже Скотт Робертон, виконавчий директор команди, що бореться з незаконною торгівлею дикими тваринами в Товаристві охорони дикої природи (WCS).
Занепокоєння щодо зростання незаконної торгівлі, в тому числі для кафе з тваринами, спонукало членів Міжнародного союзу охорони природи (IUCN) прийняти на своєму жовтневому конгресі резолюцію, спрямовану на боротьбу з цим явищем.
«З точки зору охорони природи, глобальна торгівля домашніми тваринами дійсно вийшла з-під контролю», — каже Сью Ліберман, віцепрезидент з питань міжнародної політики WCS.
У травні поліція вилучила п’ять капібар у контрабандистів у Коста-Риці, де торгівля цими гризунами є незаконною через побоювання, що вони можуть утекти і розмножитися в дикій природі. Капібари швидко розмножуються, витримують широкий діапазон температур і мають гнучкий раціон, що складається з трав і водних рослин.
«Існує високий ризик, що вони стануть інвазивними», — каже Елізабет Конгдон, спеціалістка з капібар з університету Бетюн-Кукман.
Вплив кафе з домашніми тваринами на незаконну торгівлю дикими тваринами обмежується не лише тваринами, які проходять через двері закладу, додає Робертон, а й тим, як вони можуть стимулювати попит: «Раптом ви заохочуєте людей, що є така класна, велика екзотична тварина, яку можна погладити і погодувати. Скільки людей вийдуть із цього кафе і скажуть: «Я хочу дитинча капібари!»?».
Олеся МАЗУРКОВА
