Творчі оборонці. Пам’ять про журналіста Ярослава Шапочку у Вікіпедії та прем’єрному показі вистави «Гаага» в Амстердамі

Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» (президент — Людмила Мех) протягом року, що минає, створив низку енциклопедичних статей про творчих людей і оборонців України.

 

Серед значущих імен у нових статтях Вільної багатомовної онлайн-енциклопедії (Вікіпедії) цьогоріч з’явилося ім’я Ярослава Шапочки — журналіста, воїна-добровольця з позивним «Бриль».

 

Матеріал про нього підготував письменник-публіцист, заслужений журналіст України Сергій Шевченко, який за останні кілька років створив для Вікіпедії десятки статей, зокрема і про відомих медійників.

 

Ярослав Шапочка 2023 року, до речі, воював саме в тих краях, де Сергій народився. Солдат 2-ї стрілецької роти 207-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади ТрО і поліг на Донеччині — під Соледаром.

 

На війну журналіст пішов добровольцем разом із двоюрідним братом Олексієм. Уже на другий день після повномасштабного російського вторгнення став на захист столиці.

 

У складі свого підрозділу зводив укріплення на кордоні з білоруссю під Чорнобилем. Хотів стати оператором БпЛА, навіть закінчив відповідні курси й купив дрон, щоб тренуватися.

 

На початку березня 2023-го його батальйон перекинули у Слов’янськ на Донеччину, де він виконував бойові завдання у складі штурмової групи. На жаль, 21 березня захисник прийняв останній бій.

 

Майже два роки Ярослава вважали зниклим безвісти. Забрати тіла полеглих бійців із сірої зони, яку обстрілювали окупанти, вдалося лише через рік. І ще майже рік після цього довелося чекати підтвердження експертизи ДНК.

 

Церемонія прощання з воїном відбулася у Києві на майдані Незалежності 26 лютого 2025 року. Солдата поховали з почестями на алеї Героїв Лісового кладовища.

 

Ярослав Шапочка посмертно удостоєний ордена «За мужність» III ступеня.

 

Свого часу Ярослав був кореспондентом газети «Факти і коментарі», співпрацював з іншими всеукраїнськими ЗМІ. Як репортер висвітлював з місця подій конфлікт навколо острова Тузла, коли рф намагалася окупувати частину України 2003 року, проводив також власне розслідування щодо вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

 

Під час Помаранчевої революції разом з колегами видавав при штабі кандидата в президенти України Віктора Ющенка газету, яку роздавали протестувальникам.

Як фотомитець мав у творчому доробку високопрофесійні роботи.

 

Під час Революції гідності з командою однодумців працював над документальним фільмом про учасників Євромайдану. Проєкт залишився незавершеним.

 

«Щирий і безкомпромісний, він запам’ятався яскравими публікаціями про людей, які творили історію України XXI століття. Захоплювався фотомистецтвом, згодом також режисурою, документалістикою, був експертом у роботі з архівними матеріалами», — йдеться у статті Вікіпедії.

 

Нещодавно за п’єсою української театральної режисерки і драматургині Саші Денисової в Нідерландах відбулася прем’єра трагікомічної вистави «Гаага» про трибунал над воєнним злочинцем путіним, яку вона присвятила полеглому на війні Ярославу Шапочці.