Смакові захоплення. Чому крокодили не їдять капібар?

Капібара — відома та улюблена багатьма людьми у світі тварина. У мережі є багацько відеороликів, де цей гризун живе своє найкраще життя: у воді, на березі — та де завгодно! А в компанії йому ще веселіше. Часто капібар можна побачити у зграї собі подібних, та іноді у пошуках «нових облич» тварини заводять абсолютно неочікувані знайомства з іншими видами. Особливо капібар полюбляють птахи, а саме їхні волохаті теплі спини, на яких так зручно відпочивати посеред водойми. А гризун і не проти — аби тільки не лоскотали зайвий раз.

Проте не всіх мешканців Південної Америки можливо приборкати, скажімо, парагвайського каймана — швидкого та смертоносного, як усі алігаторові. Тож як капібарам вдалося здобути їхню прихильність?

Ці два протилежні за натурою види співіснують біля водойм — для комфортного життя вона потрібна обом. Та якщо кайман там переважно полює, то капібара, навпаки, ховається від хижаків. Гризун може затримувати дихання до 5 хвилин та неспішно пересуватися дном — у цьому йому допомагають перетинки на всіх чотирьох лапах. Також вода допомагає капібарі регулювати температуру тіла — вона, як і наша свійська свиня, не має потових залоз, тож цьому гризуну життєво важливо жити якомога ближче до водойм. А це означає, що ділити їх доведеться з парагвайським кайманом. На диво, з них вийшли добрі сусіди, пише IFL Science.

В інтерв’ю медіа докторка Елізабет Конгдон, сертифікована експертка з капібар і доцентка університету Бетюн-Кукман у Флориді, пояснила, що в дикій природі дуже рідко можна побачити, як алігаторові полюють і їдять капібар. Це не означає, що ці гризуни ніколи не потрапляють у раціон кайманів у скрутні часи, сказала вона, але це рідкісне явище.

«Це рідко трапляється, особливо коли є багато риби та легшої здобичі, ніж капібара. Я бачила, як вони сплять поруч одне з одним у дикій природі», — розповіла докторка Конгдон IFLScience.

Головною причиною такої «дружби» є те, що капібари напрочуд добре вміють захищатися. На перший погляд, вони досить мирні на вигляд, але мають неймовірно великі й гострі передні зуби, які за потреби можуть завдати значної шкоди.

Звісно, винятком є капібарячий молодняк, яким ласують усі, кому не ліньки: каймани, анаконди, хижі птахи, ягуари та інші жителі Південної Африки, включно з людьми.

«Багато громад у Південній Америці полюють і їдять диких капібар, незважаючи на заборони в деяких країнах. Щоб зменшити тиск на дикі популяції, в останні роки з’явилися ферми цих гризунів, і цей вид, як виявляється, напрочуд добре підходить для комерційного сільського господарства», — додає IFL Science.

Але не варто сприймати спокійну поведінку капібар як належне; якщо поводитися нерозумно, можна отримати неприємний укус. Статистику про капібарячі атаки на людей ще не склали, та повідомлення ЗМІ й вірусні відео свідчать про те, що капібари все ж нападають на домашніх тварин і людей.

Бо навіть такій чемній та доброзичливій істоті може урватися терпець. 

 

Олеся МАЗУРКОВА