Після кількох місяців зборів українські біатлоністи офіційно відкрили новий сезон на рівні Кубка світу.
Цьогорічний змагальний триместр особливий — головним мірилом успіху стане Олімпіада-2026, яка стартує в Італії вже через два місяці.
Наші тренери працюють над тим, аби їхні підопічні вийшли на пік форми саме під ОІ, але перші результати КС наразі не вселяють багато оптимізму.
Як і в попередні роки, новий сезон відкрився класичними та змішаними естафетами. Українські «стріляючі лижники» раніше виборювали найбільше світових нагород саме в командних гонках, чого вартує лише «золото» естафети на Олімпіаді-2014 в Сочі.
Однак ці феєричні успіхи вже далеко позаду — нині нашим біатлоністам для постійної боротьби за топ-5 не вистачає ні стабільної стрільби, ні швидкого лижного ходу.
Цю тенденцію підтвердили й естафети в Естерсунді. Жіноча командна гонка ледь не перетворилась для підопічних Миколи Зоца на антирекорд.
За відсутності лідерки збірної та головної її надії на високі результати Юлії Джими (олімпійська чемпіонка продовжує заліковувати травму пальця, яка заважає їй стріляти) тренерський штаб вирішив ризикнути — перший етап естафети бігла абсолютна дебютантка КС Валерія Дмитренко.
Дебют Валерії для новому рівні вийшов, м’яко кажучи, невдалим: використавши чотири додаткові патрони, Дмитренко-старша програла ходом лідеркам майже дві хвилини, позбавивши команду шансів на високі позиції.
«Зараз на душі розчарування. Нема нічого позитивного, якщо чесно. Я бачу, що не тільки я команду підвела, є багато дівчат, які не виправдали очікувань», — емоційно прокоментувала свій виступ біатлоністка.
На наступних етапах відставання лише зростало, а Україна була близькою до антирекорду: до останньої стрільби Олександри Меркушиної збірна йшла аж на 18-й позиції.
Але завдяки двом чистим і дуже швидким рубежам від Меркушиної-молодшої команда таки зуміла піднятись на 15-те місце.
За схожим сценарієм розвивалась і чоловіча естафета. Як і в попередні роки, розпочинав її Артем Тищенко, який зазвичай не славиться швидкісним лижним ходом, але компенсує це снайперською стрільбою.
Однак цього разу Артем почав «мазати» із самого початку: він заробив аж два штрафні кола, передавши естафету лише 19-м із відставанням у понад дві хвилини від лідерів.
На наступних двох етапах ситуація не надто змінилась: Віталій Мандзин «заробив» ще одне коло штрафу, а Богдан Цимбал хоч і відстрілявся чисто, збільшив відставання майже до чотирьох хвилин.
На цьому тлі маленьке диво вдалося нашому капітану Дмитру Підручному: чемпіон світу 2019 року на останньому колі ходом став другим найшвидшим біатлоністом, вирвавши для команди на фотофініші більш-менш достойне дев’яте місце.
Зважаючи на наявність у збірній визнаних лідерів Джими і Підручного, логічно було б на ОІ зробити ставку з надією на медалі в одиночній змішаній естафеті саме на цей дует. Утім Юлія поки не готова відкривати сезон, а Дмитру перед Іграми варто набирати залікові бали на КС. Тому в Естерсунді сингл-мікст бігли Антон Дудченко й Олександра Меркушина.
У гонці, де критично важливою є точна і швидка стрільба, саме робота на рубежах наших біатлоністів і підвела: одне коло штрафу та 11 додаткових патронів не дозволили піднятись вище 12-го місця.
А в класичній змішаній гонці все пішло ще гірше: два кола штрафу від Анастасії Меркушиної разом із загальнокомандним повільним лижним ходом призвели лише до 18-го місця — це найгірший результат України у змішаній естафеті на рівні КС.
Таким чином, чи не єдиним позитивом стартових гонок КС став виступ Дмитра Підручного, який укотре довів, що за умови чистої стрільби може лижним ходом нав’язувати боротьбу лідерам світового біатлону. До того ж, Дмитро знову підтвердив, що його програма індивідуальних тренувань з Юраєм Санітрою дає результат.
Те, що загалом у збірної наразі не все йде так, як хотілося, визнав і тренер жіночої команди Микола Зоц. «Різні естафети вийшли у нас на цьому етапі. Щось вийшло, щось — ні, це частина нашої роботи перед Олімпіадою», — резюмував Зоц.
