9 листопада на електронному майданчику аукціонів Prozorro з’явилося оголошення про продаж... Леніна.
«Бронзова фігура В. Леніна, у повний зріст, маса — 2680 кг. Фігура в задовільному стані, механічних пошкоджень немає, присутні сліди від фарби. Стан у цілому відповідає строку експлуатації. Є окремі дефекти, що суттєво не впливають на експлуатаційні якості — окислення поверхні, окремі потертості, ерозія (викришування) окремих дрібних деталей.
Стартова ціна лота — 320 500 грн без ПДВ», — йшлося у заявці.
А вже у понеділок, 17 листопада, лот був проданий більш ніж удвічі дорожче.
Голову вождя витягли з петлі в останній момент
Бронзову фігуру на аукціон виставив виконавчий комітет Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
«Україна молода» зацікавилась цією новиною, відтак зв’язалися телефоном з керуючим справами виконкому селищної ради Віктором Пархоменком. За його словами, одразу після оголошення аукціону потенційні покупці вишикувалися в чергу.
— Звісно, ми не бачили кількості бажаючих придбати раритетний пам’ятник. Про це дізналися вже по завершенню аукціону, але за вказаним в об’яві номером дуже багато людей телефонували, — повідомив Віктор Пархоменко. — Цікавилися переважно технічними характеристиками лоту.
Перша спроба Великобагачанської селищної ради продати через Prozorro пам’ятник вождю російських революціонерів як витвір мистецтва не увінчалась успіхом. Тоді не знайшлося покупця, тож, за правилами електронних торгів, ціну лоту зменшили вдвічі.
Саме цей факт, на думку пана Пархоменка, й спричинив нинішній ажіотаж навколо незвичного лота. На нього, як стало відомо, подали заявки аж 13 учасників. У ході торгів раритетний пам’ятник був проданий «з молотка» за 742 360 грн. При цьому незалежний експерт оцінив його у 640 200 гривень.
Переможцем аукціону стало харківське підприємство ТОВ «Врємя 2050» (власник Роман Кириленко), яке займається обробленням металевих виробів, оптовою торгівлею та брухтом.
Чим цікавий покупцеві бронзовий Ленін, можна лише здогадуватись, а ось керуючий справами виконкому селищної ради не приховує, що виставити «мертвий вантаж» на аукціон місцеву владу змусила фінансова скрута. Виручені кошти, таким чином, поповнять місцевий бюджет.
До речі, цікава історія демонтажу пам’ятника у Великій Багачці. Зняти з постаменту його вдалося лише з другої спроби. Перший раз, на початку квітня 2016 року, цьому завадили депутати обласної та районної рад (тоді селище мало статус райцентру) від партії «Відродження».
Вони, що називається, витягнули голову вождя з петлі в останній момент, стягнувши з постаменту готову до роботи болгарку й вийнявши ключі запалення з кабіни автокрану, який мав піднімати монумент. Це було якраз на Благовіщення.
«На це свято гріх працювати», — аргументували вони зупинку демонтажних робіт.
Роками лежав в ангарі, зростаючи в ціні
Та все ж на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» через півтора місяця пам’ятник Леніну було демонтовано.
Це доставило робітникам неабияких труднощів. Адже виявилось, що бронзовий вождь був скріплений наскрізь з постаментом анкерною конструкцією по всій довжині.
Через це він був визнаним найскладнішим в області для знесення. До того ж пам’ятник стояв на центральній площі занадто близько до будівлі районної ради й при спробі демонтажу вона могла постраждати. Але все, на щастя, обійшлося.
Зберегли знятого з постаменту Леніна ті ж самі люди, які були проти його знесення. Колишній голова райради пропонував продати знесений пам’ятник на метал. Бронзу в ті часи приймали по 65 гривень за кілограм, тож можна було б уторгувати 171 тисячу гривень.
Але опоненти голови домоглися голосування районних депутатів на своїх умовах: узяти демонтований пам’ятник на баланс і передати на відповідальне зберігання шанованій у районі людині — голові Ради агровиробників Володимиру Журавлю.
Відтоді знесений з п’єдесталу бронзовий Володимир Ілліч чекав своє долі в ангарі сільгосппідприємства «Великобагачанське». Згідно з договором, зберігання було безоплатним.
«Нехай лежить пам’ятник подалі від людських очей, можливо, з роками він набуде цінності не як виріб з металу, а вже культурної. А поки земля у Великобагачанському районі ще родить, то є хліб, а тому продавати не будемо. Якщо вже й хліба не буде, то тоді, можливо, й подумаємо з приводу продажу», —заявляв на той момент депутат Полтавської обласної ради Олег Діденко, який був серед тих, хто не дозволив задешево продати історію.
Ну, ось сьогодні, здається, й настали для громади скрутні часи. Причому, якби зараз пам’ятник продавали як металобрухт, то за нього можна було б уторгувати 550-650 тис. грн, зважаючи на те, що середня роздрібна вартість бронзи — 200-230 грн/кг.
Вождь іде на потреби трудящих як брухт і витвір мистецтва
Уперше в Україні аукціон з продажу скульптури Володимиру Леніну відбувся в місті Чопі Закарпатської в 2017 році, згідно з рішенням сесії міської ради. У торгах узяв участь лише один учасник. Лот він придбав за початковою вартістю.
253 931 гривня від продажу надійшли в місцевий бюджет. Це було на 100 тисяч більше, аніж якби витвір мистецтва (бронзову скульптуру) здали просто на металобрухт. Чопський Ленін мав «зріст» 4,1 м і вагу 700 кг.
Влада Слов’янська Донецької області у 2022 році спрямувала на виплату допомоги містянам за зруйноване житло 747 тис. 446 грн, виручених за продаж пам’ятник Леніну, який тривалий час припадав пилом на комунальному АТП.
На початку 2023-го п’ятиметровий бронзовий пам’ятник Леніну продали з аукціону в селищі Маньківка на Черкащині. Його виграло ТОВ «Сяйвомет» із Борисполя з пропозицією 681 тисячу та 1 гривню.
Місцева влада продавала його як металобрухт, а не як скульптуру. Швидше за все, Ленін пішов на переплавку, а всі виручені кошти поповнили рахунок місцевого КП «Комунальник», який мав борги із зарплат.
А в Гадячі на Полтавщині місцеві активісти ще в 2015 році здали знесений пам’ятник Леніну на металобрухт і на виручені кошти — понад 100 тисяч гривень — купили два потримані автомобілі Opel Frontera для бійців АТО.
Їх відремонтували та вдосконалили, установивши захисну арматуру, після чого передали в підрозділ «Айдар» та в 92-гу бригаду, в яких служили жителі Гадяча. Залишок коштів — 40 тисяч гривень — витратили на ремонт трьох списаних автомобілів УАЗ, які на Донбасі виконували функції «швидких». А ось куди зникла повністю бронзова голова пустотілого гадяцького Леніна, невідомо.
У Полтаві ж, навпаки, голова Леніна є й зберігається в обласному краєзнавчому музеї, а тулуб безслідно зник...
