Каштани в мило, а терен і бузина — на соки. Підприємець з Полтавщини заробляє на дикорослих рослинах

Нещодавно «Україна молода» розповідала про те, як українці заробляють на каштанах. Як з’ясувалось, цей бізнес приховує багато таємниць.

 

Тому нам, на жаль, так і не вдалося з’ясувати, як чотири гривні за кілограм зданої сировини (цьогоріч полтавські заготівельники приймали каштани саме за такі смішні гроші) перетворюються на тисячі доларів прибутку для тих, хто відправляє їх тоннами за кордон.

 

Ми намагались прослідкувати весь ланцюжок цього бізнесу: від здачі плодів на пункти прийому вторсировини до переробки і виготовлення з них якщо не ліків, то бодай косметичних засобів.

 

Шукали переробників і виробників по всій Україні, а знайшли під боком — у Решетилівці на Полтавщині.

Про те, що тут тестують переробку каштана кінського, повідомив голова садівничого товариства «Мрія» Іван Дегтяр, яке виробляє продукцію під торговою маркою «Адамівка». 

 

Адамівка — це село під Слов’янськом Донецької області, звідки підприємець релокував свій бізнес з початком широкомасштабної війни.

 

З того часу він значно розширив своє виробництво, яке було зосереджене на виготовленні яблучного соку, яблучного оцту й рідкого мила на основі натуральних олій.

 

Наразі з конвейєра невеликого підприємства у Решетилівці сходить уже понад 30 найменувань харчових продуктів та близько десятка видів рідкого мила.

 

Лише цього року лінійку продукції «Мрії» поповнили консервовані кабачки, цілі томати, кілька видів яблучних соків з додаванням моркви, гарбуза, плодів бузини та дикого терену.

 

Наступного року, якщо все піде за планом, добудують фасувально-сортувальний цех і відкриють мініресторан на виніс під брендом «Адамівка».

 

У ньому можна буде придбати продукцію протягом усього року — від томатної пасти до дикорослих суперфудів.

Наразі з конвейєра підприємства сходить близько десятка видів рідкого мила.

 

— Як і чому серед цього різноманіття з’явилися каштани? 

 

— Ідею підказали заготівельники, які здають нам яблука, — пояснює Іван. — Кажуть, каштани пропадають під ногами... Ми вирішили спробувати, адже свою місію вбачаємо у перероблянні місцевої агропродукції та стимулюванні людей до співпраці. Каштани — такий же природний ресурс, як яблука чи помідори. Різниця лише в тому, що їх не треба вирощувати: природа вже зробила свою справу. 

 

До того ж хочемо заробити на цьому самі й дати підзаробити місцевим жителям, піднявши ціну на цю цінну сировину виробничим попитом.

 

— І яку ціну ви запропонували людям?

 

— Не чотири й не п’ять гривень за кілограм, як скрізь було, а п’ятнадцять. Перекупникам вигідно якомога дешевше придбати сировину, адже при перепродажі вони мають більший навар. Ми ж — переробники і виробники. Тож і яблука цьогоріч не по 3 гривні, як інші заготівельники закуповували, а по 5–6. 

 

Щоправда, каштана кінського закупили всього 100 кілограмів. Хочемо протестувати технологію переробки й можливість використання продукту в косметичному милі. Для експериментальної партії цього достатньо.

 

— Як відбувається процес переробки каштанів?

 

— Технологія загалом нам знайома, бо схожа до переробки овочів та фруктів, що є основним напрямком діяльності «Мрії». Спочатку подрібнюємо й сушимо плоди, потім перемелюємо до стану борошна. Далі заливаємо спиртом у спеціальній ємності й нагріваємо до 60 градусів.

 

У такому стані суміш треба витримати дві доби, щоб екстрагувати есцин — біоактивну речовину, яка й робить каштан лікувальним. Потім екстракт відділяємо від жмиху, а спирт випаровуємо за спеціальною технологією й знову пускаємо в обіг. 

 

Отриманий есцин плануємо використовувати у косметичному милі або реалізовувати як окремий напівфабрикат.

— Для цього закупили спеціальне обладнання? 

 

— Ні. Наші сушарки підходять як для фруктів-овочів, так і для каштанів. Хоча останні мають специфіку — сушіння має відбуватися повільно й рівномірно, при невисокій температурі. 

Тестування показало: треба трохи модернізувати наявне обладнання. Та це навіть добре — зможемо ефективніше використовувати його в міжсезоння.

У «Мрії» поки що не займалися пошуком ринку збуту перероблених каштанів. Але впевнені, що з цим проблем не буде, адже українські дикорослі каштани цінуються у світі більше, ніж спеціально вирощені на плантаціях, бо у них мало гербіцидів і отрутохімікатів. Ці корисні плоди мають попит у Китаї, Німеччині, США, Польщі, Чехії, Болгарії…

 

— Насамперед маємо протестувати отриману сировину, — зазначає Іван. — Згодом шукатимемо покупців серед фармацевтичних і косметичних компаній. А поки плануємо додати екстракт каштана кінського до нашого «Дігтярного» мила — одного з найпопулярніших продуктів. Це мило виготовляється на основі березового дьогтю, має природні антисептичні властивості й добре підходить для людей з проблемною шкірою. Дехто лікує ним навіть геморой.

Завдяки властивостям есцину — зміцнення судин, зменшення набряків і запалень, покращення мікроциркуляції — мило стане ще ефективнішим.

 

Якщо все вдасться, вже наступного року можемо виготовити значно більшу партію «Дігтярного» мила з каштаном.

 

Єдина проблема — дефіцит берести. Бересту, тобто суху кору берези, з якої добувають дьоготь, на Полтавщині мало. Цьогоріч знайшли її аж у Чернігівській області. 

 

Днями зварили осінню партію нашого фірмового рідкого мила. На численні прохання споживачів цього разу у кожен купаж ми додали подвійну порцію парфумерної композиції.

 

Мило вийшло напрочуд духмяне, але водночас ніжне завдяки подвійному гліцерину, що лагідно піклується про шкіру. Назви говорять самі за себе: «Апельсинове», «Лляне», «Хвойне», «З чабрецем»... А вже наступного тижня з’явиться улюблене багатьма «Дігтярне» мило на основі витяжки з каштана. 

На цьому виробництві експериментують не лише з каштанами. Нинішнього літа, наприклад, заготовляли ягоди бузини. У той час, коли заготівельники платили 10–12 гривень за кілограм, «Мрія» купувала по 20, і не мала відбою від постачальників. 

 

Втім переробити бузини стільки, скільки її могли б принести з навколишніх околиць, малому підприємству не під силу. Тим паче, усі новинки мають пройти, насамперед, тестування споживачів.

 

«Споживача треба виховувати під новий продукт», — зі знанням справи зауважує Іван.

 

Він пригадує, як після релокації бізнесу до Решетилівки запустили томатний морс.

— Дуже крутий продукт — на основі концентрованого томатного соку. Але люди не знали, що з ним робити. І він не пішов. Довелось повернутися до класичної пасти «Адамівка», — говорить.

 

Тож яблучного соку з екстрактом тернового, яким завершили сезон, виготовили всього 500 літрів. Це тестова партія.

 

— Він має дивовижний смак солодких яблук із легкою терпкуватою кислинкою тернових ягід, — хвалиться Іван. — А вітаміну С в цьому напої більше, ніж у цитрусових. Та все в руках покупця. Сировини вдосталь. Люди принесуть усе, що треба — варто лише оголосити збір. 

— Але ж скільки того соку можна вичавити з дрібної кістлявої ягідки?

 

— У нас є два екстрактори: великий на 1,5 тонни і малий на 120 кг. Малий використовуємо для цінних ягід і тестових партій. Метод екстракції соку дозволяє забрати з ягоди максимум. 

Крім того, ми приготували чистий паровий екстракт терену, який плануємо випустити як окремий продукт. Він стане природним вітамінним напоєм — для підтримки імунітету та профілактики застуд у зимовий період.