Навесні цього року я написала матеріал про рудих вечірниць — невеликих рукокрилих, — де розвінчувала міфи, пов’язані з кажанами загалом.
Але сьогоднішня героїня — вечірниця велетенська — раз і назавжди змінила мої уявлення про цих зубатих пухнастих літунів.
Як повідомляє The Guardian, журнал Science нещодавно опублікував приголомшливе дослідження, в якому розкрилася жорстока правда: вечірниця велетенська (найбільший кажан Європи) полює на вільшанок — маленьких горобцеподібних пташок із помаранчевим личком і грудьми — під час нічної міграції.
Мільярди птахів сезонно мігрують уночі на великі відстані на великій висоті, і відомо, що їхні маршрути перетинаються з мисливськими угіддями кажанів. Доктор Карлос Ібаньєс з біологічної станції Доньяна в Севільї 25 років тому вперше довів, що птахи є важливим джерелом їжі в періоди перед зимовою сплячкою (восени) і вагітності (навесні), після того, як виявив пір’я в екскрементах кажанів.
Однак інші вчені поставилися до цього скептично, і протягом наступних років Ібаньєс та його колеги встановлювали камери спостереження, військові радари та ультразвукові реєстратори, прикріплені до повітряних куль, у пошуках беззаперечних доказів.
В останньому дослідженні велетенських вечірниць дістали з гніздових ящиків на півдні Іспанії та оснастили крихітними «рюкзаками» з приладами для запису прискорення, висоти та звуку, включно з ехолокаційними сигналами. Дані виявили два випадки нападу кажанів на перелітних птахів, один із яких був успішним.
«Кажан летить у стелс-режимі, — сказала доктор Лаура Стідшольт, співавторка дослідження з Орхуського університету. — Це ніч, вільшанка не бачить, як він наближається, не чує звуків ехолокації. Кажан має перевагу».
Моторошний запис показав, що рукокрилий піднявся на висоту 1,2 км, а потім з шаленою швидкістю пікірував униз, переслідуючи свою здобич. Було помічено, що кажан ганявся за птахом, як кішка за мишею, на відстані понад 1 км, під час чого мікрофон зафіксував 21 сигнал тривоги від вільшанки.
Коли пара наблизилася до землі, пролунав останній крик пташки. Після захоплення рукокрилий завдав смертельного укусу, а подальші звуки жування, записані між ехолокаційними сигналами, вказують на те, що вечірниця велетенська пожирала вільшанку безперервно протягом 23 хвилин польоту, не втрачаючи висоти.
«Цікаво, що кажани не тільки здатні їх ловити, а й убивати та поїдати під час польоту, — каже Лаура Стідшольт. — Така пташка важить приблизно половину ваги самого кажана — це все одно, що я б ловила та поїдала 35-кілограмову тварину під час пробіжки».
Картина, м’яко кажучи, не з приємних, та коли йдеться про виживання в дикій природі, сентиментальність відіграє другорядну роль.
«З людської точки зору, мені це не сподобалося, — каже Стідшольт. — Але, з іншого боку, кажан є дуже рідкісним видом і не дуже добре почувається в Південній Європі через посухи та лісові пожежі, тому ми хочемо, щоб цей вид добре харчувався».
Раніше Ібаньєс збирав і зберігав у морозильній камері відрізані крила співочих птахів, знайдені під місцями полювання кажанів. Рентгенівська візуалізація та аналіз ДНК 11 крил показали, що кажани відкушують і викидають їх — імовірно, щоб зменшити вагу і опір. Дослідники вважають, що потім кажани розтягують мембрану між задніми лапами вперед, як мішок, що дозволяє їм з’їсти решту птаха під час польоту.
Елена Тена з біологічної станції Доньяна, головна авторка дослідження, сказала: «Хоча це викликає співчуття до здобичі, проте це — частина природи».
Олеся МАЗУРКОВА
