У понеділок, 27 жовтня, у День української мови та писемності вкотре з 2000-го всі бажаючі писали Радіодиктант національної єдності.
Традицію започаткувала команда Українського радіо задля єднання навколо мови.
І це вже понад два десятки років щоразу — не про коми, крапки та помилки, а про прагнення бути в колі тих, хто шанує державну мову.
А ще про шану, повагу, толерантність і вміння навіть казуси перетворити на любов.
Особливо щемливою перед початком написання диктанту стала згадка 273 письменників, яких убила росія: Максима Кривцова, Володимира Вакуленка, Вікторії Амеліної й усіх достойників, які громадянську позицію та любов до України артикулювали словами.
Цього разу читала текст улюблениця багатьох — акторка Наталія Сумська. Її розхвилювали незвична роль та відповідальність. Тому швидко полилися слова: «Жити треба цікаво: читати книжки, ходити в театр, тренувати пса Патрона».
А через трохи повторилася двічі частина речення: «і приносити щастя тим, кого любимо». Рефрен аксіоми в пітьмі російсько-української війни може бути зайвим тільки надто прискіпливим до правил чи роздратованим людям.
Авторкою тексту стала письменниця Євгенія Кузнєцова. В ньому, із заголовком включно, десять разів звучало слово «треба». Оскільки стосувалося воно зовсім різного — гладити котів, збирати гриби, донатити на військо, вишукувати РЕБи і генератори, купувати сукні з лелітками, — то не видавалося примусом. Швидше, то план дій. Скажімо: «треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці».
Так і зробила — відверто озвучила своє враження від диктанту рекордсменка з написання радіодиктантів національної єдності Христина Гоянюк зі Львова. «Знаєте, я навіть боюся висловити хоч щось, щоб не сказати — дуже погано. За 26 років це перший диктант, який звалив мене наповал. Недобре прочитаний — і сам текст дурнуватий», — відкоментувала у прямому ефірі сімдесятисемилітня учасниця.
Направду, не всім могла сподобатися порада цілуватися і навіть ходити в театр та купувати сукні з лелітками у 1342-гу добу повномасштабної війни.
Коли в соцмережах почали нарікати, що рекордсменку з написання диктанту Христину Гоянюк в ефірі перервали надто різко та несподівано, голова правління Суспільного мовлення Микола Чернотицький перепросив та пообіцяв провести «окрему редакторську роботу».
Однак позитивних відгуків про радіодиктант «Треба жити!» значно більше. Мар’яна Гдакович, яка викладає в одному з львівських вишів, пише: «Радіодиктант національної єдності — проєкт живий, який не вичерпався за доволі довгу історію, він викликає незмінний інтерес і радісне хвилювання від того, що його пишуть українці всі разом у різних куточках України й по всьому світу».
Переселенка через російсько-українську війну Тамара Белякова поділилася: «Вперше в житті написала Всеукраїнський диктант Національної єдності, і, наскільки розумію, це має стати прекрасною традицією на Польському радіо для України. І попри хвилювання, це — насправді чудовий досвід!».
Ігор Пасько, режисер і продюсер, напівжартома відкоментував: «Мені здається, що текст має бути веселий і з класичного твору, бо класика не викликає суперечок і вона перевірена часом. А хоч би й «Ходить гарбуз по городу». Тут якщо і зробиш помилку, то й не страшно. І не соромно. І ти теж українець».
