Київські солісти з юнацьким завзяттям. Створений Богодаром Которовичем ансамбль відзначив 30-ліття

Національний камерний ансамбль «Київські солісти» до свого 30-річчя у Колонній залі імені Миколи Лисенка Національної філармонії України представив концерт-послання про спадкоємність, силу перетворень та відкритість новому. 

 

Організатори зазначають, що концепцію концерту вибудовували на глибокій повазі до натхненника заснування ансамблю — легендарного скрипаля Богодара Которовича (1941—2009), чия постать визначила не лише художній профіль «Київських солістів», а цілу епоху української скрипкової школи.

 

Основи творчості засновника стали маніфестом спільноти музикантів, яка, зберігаючи пам’ять та традиції, є сучасним творчим колективом. 

 

Кожен твір програми ювілейного концерту мав своє символічне значення та місце.

 

У першому відділі прозвучав Концерт для чотирьох скрипок, струнних та basso continuo сі мінор Антоніо Вівальді. Солісти – Дмитро Філатов, Володимир Кисельов, Тетяна Машкова, Євгенія Сіренко. 

 

Цей твір символізує витоки камерного музикування та класичну традицію, пов’язану з постаттю Богодара Которовича.

 

Свого часу італійський композитор Вівальді (1678—1741) як основоположник програмного симфонізму та сольного інструментального концерту підсумував епохальний розвиток віртуозних елементів скрипкового мистецтва, і це резонує з творчою філософією засновника «Київських солістів». 

 

Солістом виконання наступної твору — Камерної симфонії №7 Євгена Станковича для скрипки та струнних — став Дмитро Ткаченко, нинішній художній керівник «Київських солістів».

 

Він закінчив Національну музичну академію України в класі Богодара Которовича і є продовжувачем традицій його школи. 

 

Цей твір є лірико-психологічною драмою, що поєднує сучасні композиторські техніки з глибокою повагою до барокової традиції. Камерну симфонію №7 для скрипки та струнних Євген Станкович написав на замовлення Богодара Которовича.

 

Другий відділ розпочався «Метаморфозами» Ріхарда Штрауса (1864—1949) — симфонічним етюдом для 23 струнних інструментів, написаним німецьким композитором на схилі літ, в останні місяці Другої світової війни.

 

Твір символізує внутрішні зміни поколінь і мислення, філософську рефлексію про трансформацію культурних цінностей. Твір прозвучав як надія на перемогу над нападником у сучасній російсько-українській війні. Він також підкреслив, що камерний оркестр «Київські солісти» нараховує 23 інструменталістів. 

 

На завершення зіграли «Просту симфонію» — ранній твір Бенджаміна Бріттена (1913—1976). Британський композитор створив його у віці 20 років. А в його основі — музичні теми, які він написав у дитячому та підлітковому віці (з 1923-го по 1926 роки), згодом оркестровані та оброблені в єдину цілісну симфонію. 

 

Назва «Проста симфонія» несе іронічний відтінок: хоча музика звучить легко і грайливо, вона водночас має глибину та вишукану оркестровку. Твір сповнений гумору, витонченості та юнацької енергії. Це яскравий зразок неокласицизму з британським колоритом. 

 

Від початку Богодар Которович часто включав до репертуару «Київських солістів» твори Бенджаміна Бріттена. У 2004 році український скрипаль став артистичним директором BrittenKyivFestival, а його учень Дмитро Ткаченко — засновником і художнім керівником Міжнародного музичного конкурсу імені Бріттена в Лондоні.

 

Рішення завершити ювілейний концерт саме юнацькою енергією «Простої симфонії» прийшло уже після того, як було оголошено програму. І це стало абсолютно правильним налаштуванням, яке підбадьорило слухачів.

 

Диригував знаний профі Володимир Сіренко, який записав понад 50 компакт-дисків, а CD-альбом «Реквієм для Лариси» Валентина Сільвестрова номінувався на премію «Греммі» 2005 року.

 

Маестро з 2011-го по 2014-й працював головним диригентом Національного камерного ансамблю «Київські солісти». Відновив співпрацю з ансамблем наприкінці 2023 року.