Сумка спереду висить, в ній дитя мале сидить, або Кенгуродичі: близькі та не дуже

Знахідки вчених не перестають дивувати: сьогодні зануримося в густі ліси Нової Гвінеї та Австралії, аби на власні очі побачити таких різних і водночас подібних сумчастих — кенгуру.

Дослідники Університету Фліндерса відкрили новий вид давніх сумчастих ссавців з родини кенгурових, які жили на австралійських землях мільйони років тому, повідомляє сайт sat.net із посиланням на науковий журнал Alcheringa.

 

Новий вид лісових валабі отримав назву Dorcopsoides cowpatensis. Науковці знайшли скам’янілі рештки в районі пагорба Коупат на станції Алкута в південній частині Північної Території.

 

Розміром ссавець виявився меншим за своїх пухнастих родичів і мав відмінну будову зубів та скелета — достеменно невідомо, чому. Можливо, частковою причиною стало більш сухе середовище існування.

 

Домівкою сумчастого були низькорослі чагарники й невеликі ліси навколо майже пересохлих струмків і озер. Тварина швидко стрибала на короткі відстані, переміщуючись між густою рослинністю й відкритими ділянками для пошуку їжі — листя, плодів та грибів.

 

Міцний вигнутий хвіст слугував додатковою опорою під час неспішних прогулянок серед чагарників.

 

Науковці зазначають, що відкриття Dorcopsoides cowpatensis дає ключ до розуміння того, як вид адаптувався до кліматичних змін і різноманітних австралійських ландшафтів.

 

А менш ніж рік тому його найближчий родич нарешті попався на камеру дослідників.

Деревний кенгуру Беннетта відомий своїм потайним способом життя у густих тропічних лісах Австралії та Нової Гвінеї.

 

Він майже не спускається з верхівки дерева, де харчується ліанами й листям.

 

Та й активність проявляє лише вночі, це ще більше ускладнює роботу дослідникам.

 

Сьогодні відомо, що 12 з 14 видів деревних кенгуру занесені до списку тварин, що перебувають під загрозою зникнення, проте дані вчених дуже обмежені — усе через спритність цих сором’язливих дереволазів.

 

Але люди не були б людьми, якби не знайшли можливість зазирнути в особисте життя диких тварин: у своїх дослідженнях науковці успішно використали... теплові дрони, розповіла британська газета Daily Mail.

 

Ідея полягала в тому, що теплокровних тварин можна буде побачити на тлі прохолодного лісу, і навіть густе листя не стане на заваді. Тож учені провели три польоти безпілотників в обсерваторії тропічного лісу Дейнтрі — Кейп Тріб’юлейшн — вранці та ввечері.

 

Менш ніж за годину пошуку їм вдалося помітити шість деревних кенгуру Беннетта: серед них були поодинока тварина, пара і група з трьох. І це чудовий результат, бо звичайні наземні стеження часто забирають кілька ночей, щоб виявити одну тварину.

 

Завдяки такому нестандартному рішенню дослідники виявили, що деревні кенгуру Беннетта прекрасно почуваються у низинних тропічних лісах мису Трібулейшн. Дослідження планують проводити постійно, аби більше дізнатися про цей вид.

 

А поки сучасних деревних кенгуру вивчають за допомогою новітніх технологій, їхні далекі родичі досі відкривають нам свої таємниці, вже у вигляді скам’янілостей.

І знову австралійські науковці з Університету Фліндерса зробили цікаве відкриття — вони описали новий вид давнього родича кенгуру, який колись жив на території Нової Гвінеї. І йдеться не про маленьку тваринку, а про справжнього велетня, що мешкав там близько 50 тисяч років тому.

 

Перші його останки знайшли ще у 1983 році в провінції Чимбу — це були кістки щелепи та зуби, вік яких оцінили у 20-50 тисяч років. Але лише нещодавно науковці знову детально вивчили ці скам’янілості й дійшли висновку, що мають справу з окремим видом. Так з’явилася назва нового «стародавнього мандрівника» — Nombe nombe.

 

За знахідками визначили, що ця тварина була кремезною, з потужними щелепами й сильними жувальними м’язами. Така будова допомагала їй ласувати чагарниками, якими рясніли гірські тропіки.

 

Вчені припускають, що Nombe nombe походив від спільного предка з австралійськими кенгуру. Кілька мільйонів років тому, коли Австралія й Нова Гвінея були з’єднані «сухопутним мостом», ці тварини вільно переселялися з континенту на острів.

 

Згодом перешийок зник під водою, і новогвінейські кенгуру опинилися відрізаними від своїх австралійських родичів. Саме тоді вони почали еволюціонувати по-своєму, пристосовуючись до життя в тропічному високогір’ї. 

 

Олеся МАЗУРКОВА