Дуету сестер Турчак виповнилося 30 років: як нині живе співуча родина

Вокальний дует Галина та Людмила Турчак, заслужені артистки естрадного мистецтва України, лауреатки міжнародних і всеукраїнських конкурсів, у зв’язку з російсько-українською війною змушені тимчасово покинути Батьківщину. Нині вони проживають у Польщі й продовжують свою творчу та волонтерську діяльність.

 

Дуету сестер Турчак виповнилося 30 років, пісні в їхньому виконанні звучать українською та польською мовами. Крім того, співачки допомагають плести маскувальні сітки для фронту, беруть участь у культурних заходах, є членами журі конкурсу «Червона рута».

Вокальний дует сестер Турчак утворився після участі у Всеукраїнському конкурсі «Співуча родина», який уперше відбувся у 1994 році. Після конкурсу при Київському будинку вчителя було створено однойменний клуб, який пізніше перетворився на творче об’єднання «Співуча родина».

 

«Упродовж 25 років ми були віцепрезидентами цього об’єднання, — розповідає Галина Турчак. — Ми співали не тільки в Україні, а й за її межами: в Іспанії, Франції, Греції, Болгарії, Польщі і навіть у Сінгапурі. Так сталося, що ми знову опинилися у Польщі через повномасштабну війну».

 

Сестри не планували залишати рідну Україну. Та сталося так, що донька Галини, яка ще до війни поїхала до Польщі, попросила маму привезти з України донечку для безпечнішого життя.

 

Галина виконала прохання й повернулася в Україну. На жаль, через ворожі атаки Києва залишилися без світла та води в будинку. Це змусило все ж повернутися в Польщу.

 

Галина приїхала до Польщі саме тоді, коли святкували Різдво в школі, де навчалася онука. На святі вона заспівала українські колядки. Це чарівне виконання сподобалося не тільки українцям, а й полякам.

Співачки долучаються до волонтерства.

 

Людмила з початку перебування у Польщі мешкала у Варшаві. Завдяки своїй комунікабельності потрапила в Український дім і долучилася до театрального гуртка під керівництвом режисерки Венери Ібрагімової. Вже через місяць грала у виставі «Станція, або Розклад бажань на завтра» за п’єсою Олександра Вітра.

 

Вперше разом сестри заспівали на ретрофестивалі старих автомобілів, який проходив у місті Гура-Кальварія, в якому, до речі, народився Вольфган Мессінг. Пізніше виступали у Центрі психологічної підтримки і допомоги українцям у місті Констанцин-Єзьорна на дружній зустрічі поляків і українців.

 

З того часу і почалися їхні виступи як у Варшаві, так і в невеликих містах Мазовецького воєводства: у будинках культури «Гріф» та «Хугонувка» в місті Констанчін-Єзьорна в будинку культури району Варшави Прага-Полуднє, в концертній програмі Філіпа Боровського (раз на місяць), у центрі Єзуїтської служби біженців у Варшаві до Дня мігранта та біженця, співали українські колядки на Різдвяному святі, де пісні звучали різними мовами світу.

 

«Нас рятує пісня, — кажуть сестри. Хоч би де були — співаємо. Це піднімає настрій не тільки нам, а й тим, хто слухає, любить пісню. З піснею ми переможемо».

 

Вокальний дует сестер Турчак брав активну участь у концерті українських виконавців «Симфонія вольності» до другої річниці початку повномасштабної війни, який проходив у Торговому домі братів Яблковських у Варшаві; неодноразово виступали у школі у селищі Баньоха.

 

З великим задоволенням співали у будинку для літніх людей при Польській Академії наук. Неодноразово мали виступи у Центрі допомоги мігрантам і біженцям у Варшаві — Карітас.

«Саме у центрі Карітас ми провели презентацію фільму, створеного до 30-ліття дуету, — розповідає Людмила. — Це фільм про нашу творчу діяльність під час перебування у Польщі. На концерті розповіли про наш дует, співали пісні з тематичних вечорів, які ми проводили у творчому об’єднанні «Співуча родина».

 

Це були пісні на вірші Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, українські пісні і романси улюблених авторів, композиторів: Ігоря Поклада, Мар’яна Гаденка, Леоніда Нечипорука, Віктора Ліфанчука, Сергія Новохацького, Ольги Янушкевич на вірші поетів: Юрія Рибчинського, Олександра Вратарьова, Вадима Крищенка, Лариси Петрової, Владлена Ковтуна, Ніни Шаварської, Валентини Швежикайте»...

 

Приємною несподіванкою як для українців, так і для поляків було виконання пісні «Гей, соколи» польською мовою. У репертуарі дуету пісні «Нє спочнєми», «Вольность і свобода», «До закохання єдин крок», «Закохані серед нас»...

 

Всього в репертуарі 13 пісень польською мовою! Я, наприклад, просльозилася, коли почула «Пісню про рушник» мовою сусідньої країни, яка допомагає переміщеним через війну українцям. Аби виконувати пісні польською мовою, сестри відвідують курси з вивчення мови. Кажуть, що пісенне виконання їм допомагає її опановувати.

 

Якось у Варшаві Галина і Людмила Турчак познайомилися з представником дирекції фестивалю «Червона рута», що за кордоном, Василем Петриною. Він запросив сестер до організації і проведення відбіркового конкурсу фестивалю у Варшаві, а також членами журі. «То було надзвичайно почесно і дуже відповідально, — розповідає Галина Турчак. — Конкурс пройшов на високому рівні».

 

Не піснею єдиною живуть сестри Турчак. Окрім виступів, допомагають плести маскувальні сітки для фронту при волонтерському центрі фонду UNITERS у Варшаві, донатять на потреби воїнів на фронті, вивчають польську мову і свято вірять: Україна переможе. А ще вони мріють повернутися на рідну землю, обійнятися з рідними й близькими, співати, жити і радіти.