Нівроку виріс на «фруктовій дієті». Казуар — австралійський пернатий велетень

Побачивши цю, на перший погляд, доісторичну істоту, багато людей згадують фільм «Парк Юрського періоду». І схожість дійсно присутня.

 

Казуар звичайний — це велика нелітаюча птиця висотою до 2 метрів та вагою в 70 кілограмів. Завдяки довгим м’язистим лапам розвиває швидкість у 50 км/год і вище, а довгі кігті на кожній лапі дають змогу розпатрати жертву, як подушку.

 

Голос у казуара низький та глибокий, подібний до гулу, що видають алігатори. За описом можна припустити, що цей родич страуса тільки тим і займається, що полює на живність, та, на диво, дієта птаха складається із самих лише фруктів.

 

У дикій природі серед цих велетнів немає жодного хижака, а свої довгі лапи казуар використовує переважно для підстрибування за плодами, що висять надто високо.

 

Характер у птаха доволі сором’язливий — він надає перевагу густому лісу замість зустрічі з людиною. Та якщо комусь (не) пощастить зустріти птаха, засновник Спільноти з охорони узбережжя та казуарів Пітер Роулз радить не привертати до себе увагу.

 

«Якщо ви зустрінете казуара в дикій природі, перше, що потрібно зробити, це покласти руки за спину. Поводьтеся якомога нудніше, щоб не привернути його увагу: просто злийтеся з навколишнім середовищем. Не кричіть, не галасуйте і не махайте руками. Якщо у вас в руках їжа, покладіть її в кишеню, за спину — краще поводитися нудно, ніж виглядати як потенційне джерело їжі», — розповідає він для CNN.

 

Так, птах харчується фруктами, але він все одно не відмовиться від деруна у вашій руці. Дослідження, опубліковане 2001 року журналом Journal of Zoology, довело, що 75% небезпечних ситуацій між людиною та казуаром були через їжу.

 

Підгодівля диких тварин — загалом сумнівна ідея, надто якщо це птах розміром із дорослого чоловіка. Смаколики не зблизять людину і казуара, радше, зроблять його наполегливим і агресивним.

 

Їжі йому вистачає у лісах, які, власне, існують завдяки птахові. Щодня він з’їдає багато фруктів, кісточки яких не встигають перетравитися в шлунку, тому повертаються назад — у ґрунт.

 

Нетиповими також є сімейні обов’язки: у птахів за дітьми зазвичай доглядають обоє батьків, рідше — матусі. Але казуар розбиває усі шаблони, бо про нащадків піклується лише батько.

 

Від самиці вимагається лише відкласти салатові яйця у кількості 3-5 шт. у побудоване самцем гніздо — на цьому її внесок у сім’ю завершується. Вона далі йде їсти улюблені фрукти, а тато казуар присвячує себе дітям.

 

У цей період батько стає дуже уважним і агресивним: якщо хтось зазіхне на малечу, далеко від казуарових ніг йому не втекти. Його зовнішній вигляд — попередження про можливі наслідки. І зазвичай цього достатньо, аби птахові дали спокій. 

 

Олеся МАЗУРКОВА