Нова Гвінея багата на цікавинки — цього разу дослідник та експерт із птахів Джек Дамбахер разом із колегами вирушив туди на пошуки диво-птаха рудохвостого, пише британське наукове видання IFLScience.
Та натомість команда випадково впіймала кількох чубатих пітаху — яскравих помаранчево-чорних птиць розміром із дрозда.
Вивчивши знахідку, дослідники відпустили пернатих, а ті, перед тим як полетіти, пощипали пальці непроханих гостей.
Пластирів ніхто із собою не мав, тож скористалися старим добрим методом і просто послинили ранки. Це було не надто вдалою ідеєю; все ж таки мама мала рацію, коли казала не пхати брудні руки до рота.
Незабаром у всієї групи почало щипати вуста, а в декого навіть дійшло до повного оніміння ротової порожнини. Симптоми тривали від кількох годин аж до наступного ранку, і, на щастя, на цьому все закінчилося.
Тоді Джек з командою звернувся до місцевого гіда по пояснення.
Почувши про зустріч із чубатим пітаху, чоловік геть не здивувався: «А, так це наші сміттє-птиці, — сказав він. — Від них немає жодної користі. Навіть у їжу не годяться».
Така відповідь не задовольнила цікавість дослідників, тож почалося велике дослідження. З’ясувалося, що отрута міститься саме в пір’ї птахів, яке чіпали, поки вивчали неочікувану знахідку.
Після того як команда зализала рани, залишені обуреними пітаху, отрута потрапила до ротової порожнини. Нею виявився стероїдний алкалоїдний нейротоксин, і він дійсно має сильну дію.
«Спочатку він може викликати поколювання, відчуття оніміння. Та у великих дозах призводить до паралічу, зупинки серця та смерті. У перерахунку на грам це одна з найбільш токсичних природних речовин, що відомі», — зазначає IFLScience.
Але як пір’я чубатих пітаху стає отруйним? Усе через їхню дієту, що переважно складається з токсичних жуків Choresine pulchra, або нанісані.
Отрута накопичується в тканинах пташки, що безпечно для неї, проте смертельно для рептилій, які часто намагаються поласувати пітаху або його яйцями. Навіть забарвлення птаха непрозоро натякає: «Краще не займай».
Та якщо це не зупинить хижака, завдяки Джеку Дамбахеру та його колегам ми знаємо, що станеться далі.
Олеся МАЗУРКОВА