«Людина повертається з війни й бачить балаган і карнавал». Харківська режисерка Оксана Дмітрієва ставить у Києві нову виставу

Текст для вистави створив Андрій Бондаренко, об’єднавши кілька творів німецького драматурга, засновника епічного театру Бертольда Брехта.

 

Переклад  віршів Брехта, які звучатимуть у виставі, здійснив харківський літератор, військовослужбовець Сергій Жадан.

 

Центральним твором постановки став «Барабани вночі», написаний Брехтом після Першої світової. У центрі сюжету — солдат, який повертається додому після того, як довгий час вважається загиблим.

 

Повернення героя видається невчасним, недоречним і створює низку психологічних та економічних проблем тим людям, які мали б радіти «воскресінню» солдата.

 

Твір Бертольда Брехта «Барабани вночі» режисерка називає «безжальним для нашої сюрреалістичної реальності».

 

«Мені взагалі здається, що Брехт зараз звучить. Оскільки саме в «Барабанах...» — найактуальніша історія: герой «воскресає» і  бачить, що всі навколо живуть своє мирне життя. Це стає шоком. І головний шок, що його близька людина не дочекалася», — коментує Оксана Дмітрієва.

 

За словами режисерки, вистава підсвітить проблеми, які роз’їдають суспільство країни, в якій триває війна, а також змусить задуматися над незручними запитаннями «до себе і до світу». Серед актуальних тем, зокрема, зміни особистості у війну.

 

«Вистава буде трошки про те, як може бачити зараз світ людина, яка повернулася з «нуля». Коли воїн приходить додому і зустрічає тут балаган і карнавал. Так само актуальними мені здаються персонажі, які вербалізують: «Наша фабрика снарядних ящиків скоро може прогоріти». Саме в цей час, заробляючи на війні, ці «хтось» обов’язково після війни перероблять свої фабрики для снарядів на щось більш прибуткове. А надважливою для мене є фраза: що буде з нами, якщо цей солдат перестане воскресати?» — каже Оксана Дмітрієва. 

 

У виставі задіяні Віталіна Біблів, Богдан Буйлук, Роман Кучерявенко, Ян Корнєв, Христя Люба, Вікторія Міщенко (Харків), Лілія Осєйчук (Харків), Андрій Поліщук, Антон Соловей. Прем’єра запланована на 13–14 вересня у Києві, 19 вересня — показ у Харкові.

 

Форма кабаре, в якій створюється вистава, спала авторам на думку після того, як Харківський театр, яким керує Оксана Дмітрієва, домовився про співпрацю з «Золотими воротами». У київського театру сценічний простір розташований у підвальному приміщенні. 

 

Оксана Дмітрієва розповідає: «Цікаво було фантазувати про перші кабаре у Німеччині. Коли у режисерів увечері були вистави у великому драматичному театрі, а потім усі спускалися в підвал і давали виставу-пародію на свої ж постановки. Тому захотілося поекспериментувати з формою. Уявити, що це така собі хуліганська територія, де матеріал звучатиме гостро і соціально». 

 

Режисерка додає, що в процесі перших репетицій зовсім несподівано почала звучати тема любові: «І це важливо. Багато любові в цій історії. У цьому балагані починає звучати така світла туга. І це, можливо, і є туга за цим нормальним відчуттям. Ми стібаємося з цивільних самих себе, по суті. При цьому ми сумуємо, оскільки «нормальністю» наше життя теж ніяк не назвеш. Мені би хотілося, щоб у нас вийшло все це показати». 

 

Про співпрацю двох театрів Оксана Дмитрієва каже: «По-перше, ми провітрюємо простір, розгерметизовуємо його. По-друге, це така дійсна рука допомоги. І це енергія новизни. Взагалі, мені хотілося б потім, щоб був якийсь постійний місточок між містами. Щоб ми могли мати базу, наприклад, у Харкові і базу в Києві».

 

Оксана Дмітрієва — головна режисерка Харківського державного академічного театру ляльок імені Віктора Афанасьєва, заслужена артистка АР Крим, лауреатка премії імені Леся Курбаса та премії Women in Arts. The Resistance (2024). Народилася у Краматорську.

 

Навчалася в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, Харківському інституті мистецтв та КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Працювала в Кримському театрі ляльок, з 2007 року — в Харківському театрі ляльок, де стала однією з ключових фігур оновлення театру.

 

Творчість режисерки вирізняється поєднанням експерименту, психологізму й соціальної критики. У своїх виставах Оксана Дмітрієва досліджує теми війни, втрати, тілесності, болю, абсурду та людяності.

 

Серед останніх постановок — «Вертеп. Музичний перфоманс» (копродукція із Львівським обласним академічним театром ляльок; «Отелло» (Театр на Лівому березі, Київ); «Буря» (за трагікомедією Шекспіра. Копродукція Національного театру імені Марії Заньковецької, Харківського театру ляльок, Київського театру драми і комедії); «Медея» (Франківський драмтеатр).

 

Під час повномасштабного вторгнення харківський театр, у якому працює Оксана Дмітрієва, грав у метро, організовував волонтерську допомогу й згодом повернувся на сцену.