Берег лівий, берег правий. У гирлі Дніпра вирішується доля Херсона, Миколаєва й Одеси

Московити, попри все, сплять і бачать, як вони знову опиняться на правому березі Дніпра.

 

Мета у них незмінна — створити там плацдарм і в подальшому сунутись на Миколаївщину й Одещину, аби в стратегічній перспективі геть відрізати Україну від Чорного моря.

 

На початку «повномасштабки» у 2022 році, нагадаю, таку спробу робили. Проте передові частини рф вдалось зупинити на околицях міста Вознесенськ, що на Миколаївщині, а згодом повністю витіснити з правобережжя Херсонщини.

 

Фактично відтоді всі потуги ворога спрямовані на контроль дніпровських островів униз від Херсона, передовсім Забича, Нестриги, Козулинського, Білогрудого, Великого Вільхового та інших.

 

І водночас рашисти практично цілодобово продовжують затято атакувати обласний центр, найближчі населені пункти дронами, авіацією та коригованими бомбами, знищуючи соціальну та комунальну інфраструктуру.

«Варто розуміти, — пояснив «УМ» керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», капітан 1-го рангу запасу Павло Лакійчук, — що дніпровські острови — це, приміром, не острів Зміїний у морі.

 

Це проміжки суходолу між різними гирлами все того ж Дніпра. Тому важливо, хто яке гирло контролює. Чим ближче ми до їхнього берега, тим нам краще. План росіян — звести нейтральну смугу до ділянок Дніпра біля самого нашого берега і контролювати все інше.

 

Гадаю, поки не йдеться про стратегічну чи навіть оперативну десантну операцію росіян із форсування, а от що стосується тактичної — цілком можливо. Але цим не вирішується питання широкомасштабного наступу на цій ділянці фронту.

 

Однак я дуже сумніваюсь, що у найближчих воєнних планах росіян є форсування Дніпра. Їм же потрібно якось важку техніку, боєприпаси на правий берег переправляти, безперебійну логістику налагоджувати. І таким чином наражатись на наші удари із землі і повітря».

 

Павло Лакійчук вважає, що наразі рашисти вирішують ключове для себе завдання — геть не допустити відновлення українського судноплавства, точніше — роботи Херсонського і Миколаївських портів. Мовляв, там не має бути жодних проявів економічної і зовнішньоекономічної діяльності поготів, а лише суцільна зона напруження, причому аж до Одеси.

 

Саме з цією метою торік кремлівські очільники заявили про створення в структурі Чорноморського флоту Дніпровської флотилії. Планувалось, що в штаті флотилії буде не лише бригада річкових катерів, а й повноцінна бригада морської піхоти, армійська авіація, тобто підрозділ гелікоптерів.

 

Проте реально росіяни «народили» лише дивізіон катерників. Він своєю чергою, за інформацією речника нашого військового флоту Дмитра Плетенчука, з потугами обзавівся трьома категоріями плавзасобів — тим, що «запихнули» в нього із севастопольської 810-ї окремої бригади морської піхоти, «віджали» у звичайних херсонських рибалок, а також отримали за цільовим призначенням із фондів російського ВМФ.

 

В останньому випадку йдеться про катери «Раптор», «Грачонок», «Тунець», які доправили по суходолу на Херсонщину через окупований Крим.

 

Та, з урахуванням навігації на Дніпрі, ніхто ворогу не дасть спокійно працювати ні на річці на її дельті, ні на лимані, ні у прибрежній морській зоні, упевнений Дмитро Плетенчук: мовляв, усе підряд буде банально знищено простими «мавіками».

 

Утім не тільки безпілотниками. 20 серпня наше ГУР повідомило, що їхній підрозділ здійснив унікальну атаку в районі Залізного Порту: дрон з лазерним підсвічуванням навів ракету повітряного базування на катер, вірогідно, саме Дніпровської флотилії ЧФ. У підсумку жоден з п’яти членів його екіпажу і десанту не вижив.

Ситуація на Херсонському напрямку, як констатують наші військові й у тутешній обласній військовій адміністрації, залишається складною і напруженою.

 

Через постійні обстріли у громаді змушені піти на евакуацію жителів прилеглих до Дніпра селища Інженерне, Комишанського, Садівського та Антонівського старостатів, мікрорайонів Корабел, Янтарний-1 і Янтарний-2.

 

Час від часу ворог то збільшує, то, навпаки, зменшує кількість штурмових дій на дніпровських островах. Щоправда, останнім часом обмежується одним-двома, уточнив для «УМ» речник Сил оборони півдня Владислав Волошин.

 

«ВОПів (взводних опорних пунктів. — Ред.) у росіян там немає, — далі продовжив пан Владислав. — Як їх обладнати, коли де не копнеш — вода. Завозити землю, будматеріали на острови неможливо. Там лише спостережні пости максимум з двох осіб. Ховаються росіяни як тільки можуть, приміром, накриваються плащами. Але піднімається у небо дрон і лупашить по всіх підряд. Узагалі 99% бойових епізодів — це удари дронів, а саме нічних бомберів, FPV та інших. Переправляється ж ворог на острови на цивільних човнах. На човні здебільшого 5 осіб: керманич, стрілець із протидроновою рушницею, РЕБівець і два бійці, яких доправляють на острів чи забирають звідти під час ротації».

 

За словами Владислава Волошина, також постійно триває контрбатарейна боротьба. Щодня наші бійці знищують 12-15 одиниць артилерійського озброєння, броньованої техніки рашистів на лівому березі Дніпра. 

 

Щодо живої сили противника, то на даному напрямку, скажімо, на Кінбурнській косі облаштувались 37-й десантно-штурмовий полк і 80-та окрема мотострілецька бригада 14-го армійського корпусу Північного флоту.

 

На західному узбережжі Дніпрово-Бузького лиману окопався один з батальйонів 61-ї бригади морської піхоти все того ж Північного флоту. Решта батальйонів бригади раніше були відправлені на так зване відновлення в район мису Чауда в Криму. За деякою інформацією, звідти їх перекинуть вже на Запорізький напрямок. 

 

Зона відповідальності 24-го, 26-го і 28-го мотострілецьких полків (МСП) 70-ї мотострілецької дивізії все того ж 14-го АК — Тендрівська коса. А безпосередньо «зарилась» уся ця піхота навпроти острова Білогрудень, у районі Олешківських пісків.

 

На півночі ж Олешок проходить розділова лінія між 14-м АК і 18-ю загальновійськовою армією Південного військового округу рф. Там, зокрема, розташовані її 44-та окрема мотострілецька бригада, 3-тя козацька розвідувально-штурмова бригада «Конвой» і 10-та розвідувально-штурмова бригада «Дон».

 

До речі, на тимчасово окупованій Херсонщині російські військовослужбовці спалюють свою техніку, щоб елементарно зірвати вихід на визначені бойові позиції.

 

Причиною стали великі втрати та жорстокі накази російського командування, поінформував нещодавно на своєму телеграм-каналі партизанський руху «Атеш». Особливо «відзначився» вищезгаданий 24-й МСП — там зросла «сезечешників» і відмовників.

 

«До цього призвели жорстокі накази командування, через які підрозділ зазнав великих втрат, а солдатів було кинуто на позиціях без забезпечення засобами РЕБ для протидії українським дронам», — констатували наші партизани. 

 

Олександр КОНДРАТЮК