Врятувати тихоокеанського лосося. Український дослідник відновлює рідкісні аквакультури разом з індіанцями племен Туаліп

Олег Літвінцев народився в Севастополі.

 

Його завжди приваблювали природничі науки.

 

«Найбільше завжди цікавився біологією та хімією, вони легко давалися мені в школі, — розповідає Олег, дитинство якого проходило серед морського різноманіття щедрої на той час на мирні пригоди Севастопольської бухти. — Я мріяв присвятити себе вивченню природи та живих організмів, щоб у майбутньому займатися справою, корисною для довкілля і для людей, з якими жив поруч».

 

До 2014 року хлопець жив і навчався в Севастополі, плануючи там же втілити свої дитячі мрії. Аж доки Крим не анексувала росія. Родина була змушена покинути рідний дім і переїхати до Києва.

 

Олег вступив до Національного університету біоресурсів і природокористування України на факультет тваринництва та водних біоресурсів.

 

Спеціальність 207 (водні біоресурси та аквакультура) виявилася цінною не лише в розрізі його особистої мрії, що явно не збігалася з популярними освітніми трендами юристів-економістів.

 

Згодом вона допомогла швидко вписатися в міжнародну команду екологів. Втім цьому сприяла і завжди діяльна позиція нашого студента. 

 

Вже з першого курсу паралельно з навчанням він почав працювати помічником інженера-еколога в будівельній компанії. Зокрема, брав участь у розробці системи штучних водойм із природною циркуляцією води в одній із приток Дніпра.

 

«Ми створювали стабільну екосистему, яка самостійно підтримувала належний стан води за допомогою природної флори та фауни», — з ентузіазмом ділиться хлопець досвідом, що згодом допоможе йому стати цінним учасником науково-практичноі спільноти екологів у США.

 

Під час навчання в бакалавратурі та магістратурі Олег активно долучався до наукової діяльності. Брав участь у всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях.

 

Його наукові тези можна знайти у збірниках багатьох міжнародних науково-практичних конференцій, які розглядають перспективи розвитку рибного господарства та аквакультури. 

 

Розпочавши паралельно з навчанням наукову практику, сьогодні він працює у Департаменті природних ресурсів Об’єднання корінних племен Туаліп у США.

 

«Я працюю польовим спеціалістом у сфері наукового рибництва в Департаменті природних ресурсів Об’єднаних корінних племен Туаліп, штат Вашингтон. Моя основна мета — забезпечення ефективного збору та аналізу екологічних і біологічних даних у морських водах, естуаріях, річках, струмках та прибережних зонах традиційних територій племен Туаліп.

 

Ці дані необхідні для збереження, відновлення та сталого управління природними ресурсами у межах спільного менеджменту природних ресурсів штату Вашингтон. Особливу увагу в своїй роботі я приділяю видам, внесеним до федерального списку тих, що опинилися під загрозою зникнення згідно з Законом про зникаючі види (Endangered Species Act, ESA).

 

Серед них — молодь чавичі (Chinook salmon), що має ключове екологічне й культурне значення для цього регіону. Я беру участь у польових дослідженнях за допомогою методів електролову, ставних неводів, неводових обловів, проводжу обстеження нерестовищ, збір GPS-даних та оцінку якості середовища.

 

У мої обов’язки також входить ведення бази даних, перевірка екологічної інформації, обслуговування наукового обладнання й координація невеликих проєктів з екологічного відновлення. Окрім основної роботи, я є волонтерським керівником проєкту екологічного відновлення Anderson Creek — ініціативи з покращення умов для міграції та нересту лососевих.

 

Проєкт охоплює демонтаж бар’єрів, відновлення русел і координацію робіт на місцевості. Для мене це можливість зробити додатковий внесок у відновлення природної рівноваги та біорізноманіття, працюючи на стику науки, екології та громадської відповідальності». 

 

Великі мрії й амбітні плани завжди починаються з практичних маленьких кроків. Вони не одразу помітні оку, але цілком піддаються контролю сучасних вимірювальних приладів.

 

«Моє завдання тут — вивчати патерни міграції молоді тихоокеанського лосося, — розповідає молодий науковець. — У першу чергу, це саме види, що перебувають під загрозою зникнення. Беру участь у довгострокових проєктах, які допомагають відновлювати природне середовище для їх розмноження та проживання. До моїх обов’язків входить проведення польових обловів у річці Снохоміш, її дельті та прибережних водах затоки П’юджет-Саунд. Контролюємо якість води та параметрів ґрунту. Обслуговую систему сенсорів для моніторингу стану середовища, досліджую зміни донних відкладень у зонах екологічної реставрації. Тим часом збираю дані для нових проєктів і проводжу довготривалий моніторинг використання середовища після їх реалізації. Цьогоріч я ініціював і на волонтерських засадах очолив власний проєкт з модернізації водопропускної споруди, яка створювала бар’єр для проходу лосося. У межах проєкту ми замінюємо трубу на міст, що імітує природне русло струмка, важливого нерестилища для таких рідкісних видів риби, як чавича, кижуч і микижа».