Там, де брід, де очерет ходить задом наперед. Показати, де раки зимують?

Одного разу в початковій школі мій клас отримав завдання — скласти питальне речення на довільну тему.

 

За день до того я прочитала історію про відважного рака, що втік від кухарів та, здолавши непростий шлях, дістався озера, якраз на зимівлю. Тож речення я склала саме на цю тему: «Де зимують раки в озері?».

 

На жаль, учителька не зрозуміла, що я конкретизувала питання, вона змусила переробити речення на простіше: «Де зимують раки?».

 

Мені так і не вдалося поділитися з класом інформацією про спосіб життя цих чудернацьких безхребетних істот, тож, аби закрити гештальт, розповім вам.

 

Насправді в озері рака можна зустріти не так і часто — він прихильник чистих річок із кам’янистим дном, де легше сховатися від непроханих гостей.

 

Удень він відпочиває у заздалегідь виритій норі, висунувши могутні клешні назовні, замість таблички «Не турбувати». А вночі виходить на полювання.

 

Рака недарма прозвали санітаром водойм — його харч переважно складається з мертвих рослин і тварин. Щоночі він лазить дном у пошуках поживи, тим самим контролюючи чистоту води та рівень вуглецю, що виділяють рештки флори та фауни.

 

Рак - не великий фанат компаній, тож більшість часу тримається на самоті. Виняток робить лише у жовтні, коли настає сезон спарювання. Його внесок у сім’ю полягає лише у заплідненні, після того він повертається у свою 35-сантиметрову нору, де зимуватиме до приходу весни.

 

У сплячку не впадає, та стає активним лише 4 години на добу. А от пані-рак не має часу відпочивати, бо слід дбати про сотню, а то й чотири сотні ікринок на своєму черевці.

 

Виношування триває трохи менше, ніж зазвичай у людей, — вісім місяців. (Якщо ви «поспішайко» — маєте з річковим раком більше спільного, ніж думали до цього).

 

Тож добродійка-рак має регулярно виходити на свіже повітря: ікринки отримують кисень через постійне надходження чистої води. Але й повинна пам’ятати про небезпеку, що чигає зовні, — така вже непроста доля майбутньої мами-рака.

 

У третій декаді травня рачки покидають ікринки. Перша линька приходить приблизно за десять днів після народження — тоді вони стають схожими на дорослих раків і починають більш-менш самостійне життя. Харчуються вже самостійно, та при негараздах усе ще ховаються під черевце мами-рака. За два-три дні починається друга линька, під час якої раченята перебувають у заздалегідь виритих норах. Після того стають повністю самостійними.

Як бачимо, раки линяють досить часто, адже постійно ростуть.

 

У такі періоди вони стають дуже вразливими, це детально розписує Хмельницький природоохоронний патруль: «Рак, що линяє, скидає не тільки свій зовнішній футляр, а й оболонку зябер, стравоходу, очей і навіть гострих зубів, призначених для подрібнення їжі. Линька може відбуватися за кілька хвилин, але іноді затягується на кілька годин і навіть діб... виповзає рак зі старого панцира голий, м’який, як масло, абсолютно безпорадний і беззахисний. Відразу після линьки раки через свою вразливість намагаються сховатися... особливо небезпечна линька для молоді, тому що маленький, м’який і беззахисний рак стає легкою здобиччю будь-якого хижака».

 

Тому в такий непростий період Держрибагентство оголосило про заборону вилову раків у більшості областей України; зокрема, на Київщині це триватиме з 15 серпня по 30 вересня включно.

 

За кожного виловленого бідолаху порушнику доведеться сплатити 3 тис. 332 гривні. Але з жовтня на вилов раків також накладається обмеження — 30 членистоногих на людину.

 

Раки — це, звісно, чудове джерело протеїну, та ми маємо з повагою ставитися до істот, котрі власними силами очищують воду, яку ми потім активно використовуємо. 

 

Олеся МАЗУРКОВА