У мулі він ховається, у сметані смажиться. Чому масово зникає золотий карась?

Нещодавно під час відпочинку в Сколе Львівської області я вирішила прогулятись до озера.

 

Сяяло сонце, кумкали жаби, неподалік рибалили хлопці.

 

Я роздивлялася пуголовків на моріжку, що збилися купкою, ховаючись від риби, аж раптом один із малих рибалок радісно заверещав: «Очманіти, карась! Пацани, карась!!!»

 

На гачку дійсно борсалася чимала рибина, над якою щасливо стрибали хлопці. День видався на славу, не знаю, правда, чи пійманий карась був такої ж думки.

 

Пізніше я прочитала, що в Україні масово зникає золотий карась, та не спішіть винити молодих рибалок — проблема в іншому.

 

Про це інтернет-виданню «Телеграф» розповіла  Юлія Куцоконь — іхтіологиня Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України.

 

З її слів, ще минулого століття цей вид процвітав у наших водоймах.

 

«...Коли вже створили водосховища, почали у 50-60-х роках масово завозити карася сріблястого, який і до цього був, але, скажімо так, у менших кількостях у нас. І ми насправді не знаємо, чи сріблястий у нас аборигенний, чи він завезений іще раніше, для Європи, не тільки для України», — зазначила вона. 

 

Експертка додала, що достеменно невідомо, чи міг сріблястий карась витіснити золотого — це лише одна з теорій.

 

Інша говорить про вподобання риби щодо місця проживання. На думку пані Куцоконь, золотий карась потребує нересту, наприклад, серед свіжозатоплених рослин.

 

Тобто якщо це водосховище, і рослини весь час перебувають під водою, вони там гниють, то йому таке середовище не на користь.

 

Іхтіологиня підсумувала, що в минулому масовий вид риби, який віддає перевагу стоячим водоймам, в Україні майже зник у багатьох річках.

 

Він є на Десні, а також у заплавних водоймах та ще деяких місцях, але в малих кількостях. Як мінімум — у Сколівському озері.

 

Олеся МАЗУРКОВА