На Троєщині відкрився готель із шишок та бамбука — гості у захваті

Дерев’яний будиночок для комах та членистоногих встановили в одному з троєщинських парків, розповідає телеканал «Київ24» у репортажі.

 

«Готель» має стильний вигляд. Зроблений із дерева, у формі бджолиних сот, він надійно захищений стріхою від можливих опадів.

 

Усередині сото-кімнат — найрізноманітніші матеріали: шишки, бамбук, солома, патики та ін. Усе для вимогливих відвідувачів, адже різні комахи надають перевагу матеріалам різної твердості, порожнистості тощо.

 

На кожній із семи сот закріплена залізна сітка, напевно, щоб втримати наповнення всередині та віднадити хижаків — білки та різноманітні птахи з легкістю можуть сприйняти комашиний готель як ресторан чи магазин будматеріалів.

 

Зі слів репортерки, такі готелі — це просте, але дієве рішення для підтримки біорізноманіття в умовах міста: «Цей будиночок слугує справжнім прихистком для комах. Вони тут можуть уберегтися від негоди, перезимувати, пережити несприятливі умови, а також розмножуватись».

 

Підтримувати різноманітність та чисельність комах і членистоногих — однозначно в інтересах людини. Вони — важливий елемент харчових пірамід, а також відмінні запилювачі.

 

Так, цим займаються не лише всім відомі бджоли та метелики — у світі існує близько 350 тисяч видів, які радо виконують цю роботу.

 

Адже рослини існували і до появи бджіл. Серед них — усім відома магнолія, через яку, наприклад, у столичному ботсаду імені Гришка щороку стає гучно, як у вулику.

 

Цим рослинам близько 95 млн років, і запилювали їх досить агресивні жуки родини пластинчастовусих, що гризли пиляки і залазили всередину квітки.

 

Насправді вони просто шукали їжу, а запилення відбувалося випадково. Важили вони теж немало — звичайна пелюстка цього не витримала б, тож магнолії довелося пристосуватися та відростити петали — ті самі пелюстки, лише товсті та шкірясті, аби витримати вагу жука.

 

Можливо, серед постояльців нового готелю і не знайдеться запилювачів магнолій, та підтримати життя маленьких істот у місті, де бетону більше, ніж кори, — це завжди добра справа.

 

Олеся МАЗУРКОВА