Як Херсонщина стала кінозіркою. У «Мистецькому арсеналі» триває проєкт трьох фільмів

Простором стійкості, любові, втрат, бережливого ставлення до спогадів про український південь стала документально-містична виставка «Херсон. Степ тримає», яка проходить у залах «Мистецького арсеналу» в Києві.

 

В основу цього проєкту взято вітчизняні фільми «Українські шерифи», «Редакція» та «Вулкан».

 

Виставка є своєрідною присвятою Херсонщині — батьківщині авторів проєкту Романа Бондарчука та Дар’ї Аверченко. В експозиції відображені унікальні архіви, відео- та фотоматеріали, відзняті на теренах Херсонщини до повномасштабного вторгнення.

 

Зокрема ті, що раніше не були представлені публічно й набули особливої ваги в контексті втрат і викликів, які постали перед регіоном і країною.

 

Виставка розгортається у п’яти залах арсеналу. А ще включає залу архівних матеріалів херсонського фотокореспондента Андрія Матросова та матеріали «Архіву війни», що документують російські воєнні злочини.

 

Завершення експозиції стає зоною для особистої рефлексії після побаченого.

 

«Для «Мистецького арсеналу» зараз особливо важливо продовжувати говорити про значущі для нашого суспільства поняття, одним із яких є територіальна цілісність України. Ми пропонуємо переосмислити Херсонщину як особливий простір для кожного з нас. І віримо, що ця документально-містична подорож матиме велике значення саме сьогодні», — каже Анна Погрібна, заступниця генеральної директорки «Мистецького арсеналу» з програмних питань.

 

Три фільми — три тематичні ядра виставки в «Мистецькому арсеналі», акцентують куратори. «Українські шерифи» розкривають тему ролі громад і місцевого самоврядування. «Редакція» показує правду та постправду в політичних процесах сучасної України після 1991 року. Тоді як події у «Вулкані» — це намагання втечі від політики в дистопічній реальності українського півдня. 

 

Нині кожен із фільмів Романа та Дар’ї, всі архівні матеріали до них стали простором пам’яті про те, чого вже не існує чи майже не існує. Коли дивимося на все те на екрані – є можливість іще раз замислитися: хто, що і чому хибив? І чи можемо на новому етапі не входити у ту ж річку суспільної безвідповідальності? 

 

«Для нас це спогади юності, свідчення, яким був цей край, що саме ми втратили через вторгнення росіян і що продовжуємо втрачати, — коментує Дар’я Аверченко. — Місця, в яких, попри війну, обрали залишитися родичі й друзі. Де закопані пуповини дітей. Те, найважливіше, що хотілося б відбудувати. І куди щоночі повертаємось у снах. Ми щиро раді можливості перетворити наші архіви на цілісні твори разом з командою «Мистецького арсеналу»». 

 

Простір експозиції містить спеціально розроблені архітектором виставки Олександром Бурлакою інсталяції. Також представлені відео— та фотопроєкти, художні відео від авторської групи й понад тридцять мультимедійних матеріалів, натхненних фільмами.

 

«Ця виставка — спроба побачити південь не як маргінесію, а як важливу точку роздумів про сучасну Україну. Це дослідження — як степ: тихе, широке, вітряне, але повне голосів. Ми маємо переосмислити південь не лише як географію втрат, а як простір сили, уяви, спільнот і відновлення. Для мене як людини родом з півдня цей проєкт глибоко особистий. Бо це і робота з болем, і робота з майбутнім одночасно», — коментує Яна Барінова, керівниця проєктів з питань європейської політики та відносин з Україною ERSTE Фундації.

 

За словами кураторки Катерини Ботанової, виставка «Херсон. Степ тримає» — це запрошення побути з Херсонщиною, якої вже немає і яка ще обов’язково буде; подумати про те, як природні та культурні ландшафти формують наше суспільство, як ми можемо пам’ятати про свої втрати і звідки брати силу для майбутнього.

 

«Саме фільми допоможуть нашим відвідувачам здійснити занурення в Херсонщину, дослідивши різні виміри часу, культурної географії, історії, міфології та пам’яті. Їхній шлях починається в гирлі Дніпра, у Старій Збур’ївці, де відбувається дія документального фільму «Українські шерифи» (2015). Продовжується він вище за течією, в Херсоні, рідному місті Романа та Дар’ї, де знімався їхній останній ігровий фільм «Редакція» (2024). А завершується в Бериславі, на березі Каховського водосховища, фільмом «Вулкан» (2018), за який Роман Бондарчук отримав Шевченківську премію», — пише у кураторському тексті Катерина Ботанова.

 

І нагадує, що у всіх цих фільмах знімаються переважно непрофесійні актори та місцеві мешканці, а за героями та сюжетами в цих залах стоять цілком реальні люди та історії, впізнавані навіть для тих, хто ніколи не був на Херсонщині. 

 

«Реальні старозбур’ївські шерифи Віктор і Володя дають раду сільським непорозумінням і розслідують справу про так званий регіональний сепаратизм. Фотограф-аматор, крізь образ якого проглядає сам молодий Роман, береться відстоювати правду та справедливість у світі постправди. Дар’їн дядько Вова стає прообразом бериславського підприємця, який створює свій фантасмагоричний світ, просякнутий любов’ю до людей і навколишніх степів, коли довкола розпадається вже неживий, але зрозумілий світоустрій», — конкретизує кураторка виставки.

 

Усі ці історії дбайливо позбирали Роман Бондарчук та Дар’я Аверченко, а також Алла Тютюнник — співавторка сценаріїв «Вулкана» і «Редакції», письменниця і співзасновниця херсонської газети «Вгору».

 

«Вони закручуються у великий вир, де минуле зустрічається з майбутнім, пам’ять тримає те, що незабаром буде втрачено, а міражі виходять зі степів і стають частиною життя. Всі фільми знімали до початку повномасштабного вторгнення, коли велика війна ще була дуже далеко від Херсона, але в кожному відчутна її присутність», — нагадує Катерина Ботанова. 

 

У межах освітньої програми виставки, яка триває до 28 вересня, відбуваються кінопокази з обговореннями.

 

«Херсон. Степ тримає» — це також спроба продумати та проговорити виклики, потреби та можливості відновлення цього регіону та українського півдня загалом. З огляду на стратегічне розташування Херсонщини на кордоні з окупованим Кримом, а станом на сьогодні — на кордоні з окупованим українським Лівобережжям — бачення та сценарії відбудови цієї області є критично важливими для всієї України.