Запашна Сакартвело: смачні рецепти страв грузинської кухні

Цю страву в різних країнах називають по-різному: консоме, бульйон, розсіл, курячий суп, але суть залишається одна — її люблять скрізь, адже вона корисна, смачна, легка в приготуванні.

 

Коли спробувала грузинську чихіртму — здивувалася: як досі не скуштувала цю надзвичайно смачну страву? Правда, з приготуванням її доведеться трошки повозитися, але це того варте.

 

Для чихіртми візьмемо 3 курячі стегна, 2 цибулини, 2 ст. л. вершкового масла, 2 ст. л. борошна, 2 ст. л. винного оцту, 3 яйця, 2 зубчики часнику, зелень, сіль та спеції за вашим смаком.

 

Спочатку з курятини, однієї цибулини та 2 л води варимо бульйон, а коли м’ясо буде готове — виймаємо його (цибулину також, її просто викидаємо), відділяємо від кістки і ріжемо на невеликі шматочки. Бульйону даємо відстоятися, а потім проціджуємо, щоб він був прозорий і чистий.

 

Тим часом другу цибулину чистимо та нарізаємо на невеликі кубики. У каструлю з товстим дном кладемо масло і на ньому обсмажуємо цибулю, потім до неї додаємо борошно, ретельно все перемішуємо і потрошки вливаємо приблизно 1,5 л бульйону, не перестаючи розмішувати, доки всі грудочки борошна не розчиняться.

 

Коли бульйон із цибулею почне булькати, викладаємо в каструлю м’ясо, вичавлюємо часник, додаємо спеції та сіль.

 

В окремій посудині збиваємо яйця, додаємо до них оцет, далі збиваємо, а тоді повільно підливаємо решту бульйону, не перестаючи збивати всю суміш.

 

Тепер у каструлю з бульйоном і м’ясом вливаємо потихеньку яєчну суміш, всипаємо порізану зелень (найкраще підходить до чихіртми кіндза, але якщо ви її не дуже любите, то замініть петрушкою, кропом) і продовжуємо розмішувати. Суп не доводимо до кипіння, щоб яйця не згорнулися, знімаємо з плити і подаємо з лавашем, хачапурі чи просто грінками.

Чкмерулі — таку курочку ви ще не куштували.

 

Здається, від одних лише назв грузинських страв починається активне слиновиділення. А від назви курчатка під часниково-вершковим соусом чкмерулі просто-таки чманієш. Коли ж спробуєте цю смакоту, то й язик проковтнете.

 

Традиційно для грузинської кухні при готуванні цієї страви використовуємо багато часнику та спецій, як-от хмелі-сунелі.

 

Отож беремо кілограм курятини (найкраще невеличке курча, але підійдуть і четвертинки), пакетик (200 мл) вершків, 1,5 ч. л. солі, 1 ч. л. хмелі-сунелі, 5-6 зубчиків часнику, кілька гілочок кіндзи (вона має надто сильний аромат і тому не всі українці її люблять, але можна замінити її петрушкою), кілька ложок олії для смаження.

 

Курятину обсмажуємо на олії до рум’яної скоринки з обох боків, а потім відкладаємо на тарілку. У цій же сковороді кілька хвилин обсмажуємо подрібнений часник, а потім вливаємо вершки, додаємо подрібнену зелень, хмелі-сунелі і трошки виварюємо цей соус.

 

Тепер сюди ж кладемо обсмажені шматочки курки, солимо їх, накриваємо пательню кришкою і тушкуємо курча до повної готовності (курятину через кілька хвилин тушкування потрібно перевернути на другий бік, щоб вона просякла соусом і ароматами приправ).

Еларджі — це вам не просто кукурудзяна каша.

 

Цю страву, чи майже цю, готують у багатьох країнах світу, правда, з деякими відмінностями. В Молдові та на Буковині її називають мамалига, в Італії — полента, а в Сакартвело — еларджі.

 

Це кукурудзяна каша з місцевим сиром сулугуні. Проте, на відміну від мамалиги (яку також готують у Грузії, але називають гомі), вже готову кашу не посипають сиром, а навпаки — кашу варять разом із сиром. Але про все по порядку.

 

Для еларджи нам знадобляться 2 склянки кукурудзяної крупи, 400 г сулугуні, сіль до смаку. Крупу промиваємо, заливаємо водою так, що рідини було на палець вище рівня каші, і варимо, постійно помішуючи.

 

Рідина буде всотуватися в крупу, а тому час від часу підливатимемо воду, але вже не холодну, а гарячу.

 

Десь хвилин через 20 еларджі буде майже готова, тоді її трішки солимо (не забуваймо, що сир сулугуні вже солоний) і всипаємо в неї натертий на грубій тертці сир, продовжуючи помішувати. Страва готова, коли весь сир розплавиться в каші. Подавати гарячою.

 

Якщо залишається трошки холодної каші еларджі, її не викидають і не підігрівають, а готують баже — кульки, обсмажені в олії. Для цього з каші робимо кульки, обвалюємо їх у борошні, потім у збитому яйці, а тоді в панірувальних сухарях і смажимо на олії до рум’яної скоринки.

Не секрет, що до м’яса дуже пасують овочі і зелень, яку в Грузії дуже люблять і додають майже до всіх страв. Також майже жодна закуска чи салат на Кавказі не обходиться без грецьких горіхів.

 

Ймовірно, ви куштували вже лобіо чи пхалі — широко відомі за межами Грузії закуски, а ми спробуємо дуже смачний, запашний і простий салат з буряка і зелені.

 

Для нього нам потрібно взяти 2 буряки, жменю волоських горіхів, одну червону цибулину, пів лимона, зубчик часнику, пів чайної ложки хмелі-сунелі, пучок зелені (кріп, петрушка, кіндза — що маєте), 2 ст. л. олії, сіль до смаку.

 

Буряк добре миємо і в шкірочці запікаємо в духовці або ж мікрохвильовці. Коли буряк вистигне, знімаємо з нього шкірочку і нарізаємо широкою соломкою.

 

Зелень миємо, висушуємо паперовими рушниками і дрібно нарізаємо; горіхи подрібнюємо ножем; червону цибулю нарізаємо півкільцями — тепер усі ці інгредієнти кладемо в одну миску, солимо, додаємо спеції, зелень, сік лимона, олію і все гарно перемішуємо.

 

Коли цибуля пустить сік, викладаємо в салатник нарізані буряки, вичавлюємо часник і ще раз усе перемішуємо — салат готовий!

Смачні гозінакі як привіт із дитинства.

 

Перше, що спадає на думку при згадці про грузинські солодощі, — це чурчхела. І її, звісно ж, готують із грецьких горіхів. Але є ще один смаколик, який багато хто з нас любив, принаймні в дитинстві, — це козинаки.

 

Мало хто знає історію їх походження, дехто думає, що це якийсь арабський чи турецький винахід. Насправді жителі Сакартвело (так грузини називають свою батьківщину) вважають гозінакі (саме так, а не інакше) своїм витвором. І готують їх тільки на Різдво і також... із волоських горіхів.

 

Для приготування гозінаків нам знадобляться 200 г горіхів, 100 г меду та 1 ст. л. цукру. Горіхи подрібнюємо ножем, але не дуже дрібно, щоб відчувалися шматочки в гозінаках, висипаємо на суху пательню й обсмажуємо їх до характерного запаху. На іншу пательню виливаємо мед і доводимо його до кипіння, постійно розмішуючи, а потім відставляємо з вогню.

 

Коли мед охолоне, пательню знову ставимо на плиту, доводимо мед до кипіння і всипаємо цукор, розмішуємо все разом, доки цукор повністю не розчиниться, а потім всипаємо горіхи.

 

Суміш ретельно перемішуємо, щоб кожен шматочок горіхів був огорнутий сиропом. Дерев’яну дощечку змочуємо водою і викладаємо горіхову масу, приплескуємо її лопаточкою, якою розмішували цю суміш у пательні, формуємо прямокутник, а потім ділимо його ножем на ромби. Коли маса застигне, гозінакі ламаємо по лініях розрізу і смакуємо.