Білий дім з чорними подряпинами. Хто надсилає «листи щастя» про гроші для Трампа і як протидіяти деструктивній політиці

Трохи передісторії. Чому ця стаття має таку назву?

 

Бо сама по собі виникла аналогія: 1972 року Україну і світ сколихнув відважний художній фільм Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою».

 

А 2025 року світ сколихнула правда про господаря Білого дому... Ось як писала про наш фільм тодішня преса.

В основі «Білого птаха...» режисера Юрія Іллєнка лежить сумна притча. Лелека був колись людиною. Бог дав їй великий мішок і попросив віднести і кинути його в прірву, лише не зазирати всередину.

 

Одначе ж допитливість перемогла — людина зазирнула, а там різне гаддя повзуче, вся нечисть світу. Чоловік кинув мішок у прірву.

 

Але прорік Бог: «Бути тобі птахом білим з чорною відзнакою. І будеш ти збирати різний бруд, поки не визбираєш». І з того часу ходить птах по болотах і визбирує різну нечисть...

 

«Ця притча виводить локальну конкретну історію на вселенський рівень. Це і є одна з особливостей українського поетичного кіно. Воно звернене до універсальних категорій і промовляє універсальними поняттями людського буття».

 

Це — оцінка з підручника «Українська історія в кінофільмах». До слова, визначенням «поетичне» українське кіно завдячує відомому польському кінокритику Янушу Газді, котрий першим використав цей термін до окремих фільмів, знятих у 1970-х роках у нашій країні.

 

В центрі розповіді кінострічки — трагедія бідної української родини Дзвонарів, яка мешкає в Карпатах неподалік румунського кордону в тяжкі часи війни та терору (1937–1947).

 

Четверо братів займаються важкою буденною господарською роботою і водночас грають у сільському ансамблі троїстих музик. Проте боротьба між українцями-націоналістами та прибічниками радянської влади забирає одного учасника гурту за іншим: Петро приєднується до Червоної армії, Орест — до УПА, а Богдан лишається вдома.

 

Однак долі братів переплітаються не тільки в боротьбі, а й у коханні. Старші троє синів закохані в доньку місцевого священника Дану. Своє серце дівчина віддає Оресту, але заміж іде за Остапа — прийшлого росіянина. Хіба не віддалася Україна «заміж» у 2019-му за... прийшлого?

 

У фільм автори вклали багато знакових символічних епізодів, філософських постулатів, національних кодових стверджень. До прикладу, блискучим є епізод про Леся Дзвонаря — контрабандиста.

 

Він переправляє через кордон годинники. І в його будинку вже ціла добірка з них. Кожен з годинників показує різний час.

 

А чому так, господар відповідає: «Щоб не переплутати, коли влада міняється. Кожен раз, щоб стрілки не перекручувати. А так: одні — по-польськи, другі — по-німецьки, треті — по-московськи».

 

І це, як образ самої України й українців, які роз’єднані, належать до різних держав, різних політичних систем, ідеологічних настанов, що часто різняться... І це біда, це трагедія для нації, яку фіксує картина.

 

«Білий птах з чорною ознакою» — перший український фільм, де йдеться про УПА. Автори дивом отримали дозвіл на зйомки і були змушені йти на деякі компроміси, аби фільм не залишився лежати на полиці.

 

Однак навіть фестивальний успіх та схвальні відгуки критиків не вберегли «Білого птаха з чорною ознакою» від подальших заборон.

 

Ідея стрічки належала Івану Миколайчуку, який раптово помер у розквіті сил у 1987 році, авжеж, «суки» КГБ допомогли... «Тіні забутих предків» увійшли до Книги рекордів Гіннесса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них 24 гран-прі) у 21 країні, включно з Італією, Грецією, Аргентиною.

 

Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві. У Радянському Союзі ж фільм на довгі роки ліг на поличку.

 

Як і «Пропала грамота» Бориса Івченка, «Білий плах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка та інші українські фільми були визнані «надто націоналістичними». 

Невипадково Білий дім згадався за аналогією назви з цим бучним фільмом 1970-х, адже тоді весь світ знімав капелюха перед володарями Білого дому за їхню прихильність справі свободи слова, демократії, вільного розвитку.

 

На жаль, усе це впало, мов засушений букет у сміттярку, взимку 2025 року, коли посаду президента США посів прибічник терориста №1 у світі, кремлівського карлика путлєра. Тому й кажу, що на Білому домі за цього політичного авантюриста і кількаразового банкрута в бізнесі з’явилися чорні подряпини.

 

Це не чорні ознаки на тулубі білого лелеки (у фільмі — метафора, в житті — банальна правда), а саме — чорні подряпини. Ну ось приклади. Поки в публічному просторі тиражуються якісь нісенітниці Трампа про умови миру між Україною та росією, мене атакують його чат-роботи (де взяли мою електронну пошту — невідомо, але вони нахабніють щодень). Думаю, що атакують не лише мене.

 

Хоча я й звертався до нашої так званої кіберполіції і перші оці ганебні листи надіслав послу США в Україні, від неї не отримав жодної відповіді (посол Сполучених Штатів в Україні Бріджит Брінк подала у відставку через збільшення політичних розбіжностей з адміністрацією американського президента Дональда Трампа, про це стало відомо 10 квітня).

 

Ну давайте поглянемо: спочатку вони писали про ідеологічну підтримку Трампа в Америці (мабуть, не звернувши увагу, що я — в Україні і моя електронна адреса закінчується на «укр.нет», тобто мені ваша патова ситуація з одіозною фігурою абсолютно фіолетова), але роботи справно надсилають щодня свої заклики підтримати цього, як на мою думку, псевдопрезидента.

 

Перші звернення — просто ідеологія. А далі підуть вимагання грошей. Або ж це наші шахраї підсіли на його «лінію» (так чому тоді не зреагували кіберполіція і Посольство США на мої звернення?), або ж справді команда Трампа просто падає у фінансову яму.

 

Ось текст листа нібито з Білого дому на мою «електронку» від 24 березня 2025 року (адреса для відповіді: contact@compaigs.rnchg.com). До речі, я написав три речення (з матюками) і відіслав на ту адресу, але РОБОТИ ж не читають і просто автоматично шлють мені надалі їхні прохання.

 

«Друг, Я не хочу вас дратувати, але це не може більше чекати. Ось 4 причини, чому мені зараз потрібна ваша підтримка: #1 Кілька штатів подають до суду на мою адміністрацію за історичні УКАЗИ ТРАМПА, підписані в перший день, тому мені потрібно знати, чи ви все ще підтримуєте мене! №2. Пожертвування прямо зараз демонструє вашу підтримку ВСЬОГО мого КАБІНЕТУ, який радикальні демократи намагаються ЗНИЩИТИ. #3 Ми запускаємо наступну ЗОЛОТУ ДОБУ Америки, і мені потрібна буде ваша підтримка, щоб це відбулося. #4 Тепер, коли демократи погрожували МЕНІ ІМПІЧМЕНТОМ В ТРЕТІЙ РАЗ, я офіційно запускаю 24-ГОДИННИЙ Бліц зі збору коштів для президента. Дайте прямо зараз, і ви будете на вершині списку! Друг: Чи можу я розраховувати на те, що ти відповіси на моє термінове прохання про підтримку, поки не пізно? Пожертвуйте 10 доларів прямо зараз, щоб ПІДТРИМУВАТИ ТРАМПА! ДАЙТЕ $10 > ДАЙ 15 доларів > ДАЙТЕ $20, 25 >ДАЙТЕ $50 >ДАЙ 100 доларів >

дякую,

Президент Трамп Фірмова фотографія Дональда Дж. Трампа»

 

Ось таке «дай-дай» шириться інтернетом, і ніхто офіційно на це не реагує. То що, правда, що Трамп збирає по 10 долярів? А тим часом соцмережі оприлюднили інформацію про одного з найближчих його помічників. 

Спецпредставник Білого дому Стів Віткофф часто їздить до росії, тому потрапив під вплив диктатора владіміра путіна — колишнього агента КДБ.

 

Диктатор країни-агресора щедро сипав компліментами, говорив з ним про бізнес, звинувачував у всьому президента України Володимира Зеленського, стверджуючи, що «якби не Зеленський, то все було б чудово».

 

Після цих зустрічей Віткофф повертався до США у чудовому настрої — йому обіцяли «прекрасні перспективи». І Трампу це подобається — він охоче вірить у подібні обіцянки.

 

На цьому тлі держсекретар Марко Рубіо та спеціальний представник з питань України Кіт Келлог закликають Трампа бути обережнішим у стосунках з путіним. Вони попереджають: не варто лізти в пащу тигру, адже, як сказала Камала Гарріс, той «з’їсть його на обід». А Стіва — вже з’їв.

 

З самого початку було зрозуміло, що Марко Рубіо вивели з Сенату, щоб зробити його міністром закордонних справ і, можливо, згодом змусити піти у відставку або усунути його з посади через конфлікт або сором. Але поки що в США залишаються люди, які дбають про національну безпеку. 

 

Що робити? Просто набратися мужності й не здаватися. Так уже було: коли сталін убивав українців Голодомором 1932–1933, саме тоді США встановили з москвою дипломатичні стосунки, вони прислали посла в СРСР, який «нічого не бачив»... і сприяв утвердженню тирана в міжнародній політиці.

 

Таке саме відбувається нині, коли помічники Трампа не бачать убивств терориста №1 у світі, які він чинить щодня в Україні... 

 

Ми вистоїмо. Історія вже піддала їхні імена ганьбі. Гань-ба!!! І як тут не згадати геніального Павла Тичину?

 

Я єсть народ,

якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила! —

а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить — я всі кайдани розірву.

Я стверджуюсь, я утверждаюсь,

бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,

як вішала моїх дочок, синів,

і як залізо, хліб та вугіль крала...

О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з’їдаюсь? — 

та, подавившись, падаєш в траву...

Я стверджуюсь, я утверждаюсь, 

бо я живу...

(1943)

 

Олександр МИХАЙЛЮТА, письменник