«Світло Господнє зійшло з небес». Цього року Великдень православні й католики святкують в один день

Великдень — одне з головних свят християнського календаря.

 

Воно є символом вічного життя і перемоги над смертю, а також очищенням від гріхів.

 

Цього року Великдень припадає на 20 квітня і святкуватиметься одночасно християнами східного і західного обряду.

 

Євангеліє розповідає, що після смерті на хресті Ісуса, за тодішньою традицією, поклали в печері, вхід привалили великим каменем і поставили воїна, щоб стеріг вхід.

 

Однак на третій день камінь відсунувся і воскреслий Христос вийшов із печери.

 

Жінкам, які прийшли в неділю, щоб змастити тіло покійника миром, явився янгол, який повідомив радісну звістку. Жінки-мироносиці повернулися в Єрусалим, сповіщаючи всім: «Христос воскрес!».

 

Цими ж словами вітаються християни на Великдень, відповідаючи: «Воістину воскрес». 

Великодню передує 40-денний Великий піст (саме стільки часу Христос був у пустелі), який передбачає утримання від їжі тваринного походження і надмірних веселощів, заздрощів і лайки, закликає до стримання і роздумів.

 

Останній тиждень Посту — Страсний тиждень, де кожен день має своє символічне значення, пов’язане з євангельськими подіями. В цей тиждень люди намагаються навести лад у дворі, в домі, прибрати могили рідних на кладовищі, приготуватися до свята душею і тілом.

 

У Чистий четвер традиційно печуть паски, в Страсну п’ятницю — фарбують яйця (вони символізують кров Господню, бо в цей день Христа розіп’яли). Також намагаються завершити городні роботи, бо до наступної п’ятниці на Світлому тижні працювати на землі не рекомендується.

Зазвичай на Великдень у храмах здійснювалася святкова літургія з хресною ходою навколо храму і великодніми передзвонами опівночі. Літургія тривала цілу ніч і завершувалася освяченням великодніх кошиків з їжею, яку потім несли додому до святкового столу, щоб розговітися.

 

До кошика зазвичай клали паску, яйця, печене м’ясо або кільце ковбаси, хрін, сир. Обов’язково святили сіль або мак — як захист від нечистої сили. Останнім часом усе частіше в кошику можна побачити і червоне вино. Кошики прикрашали квітами, які потім клали до божниці.

 

Нині ж через комендантську годину і загрозу обстрілів російськими ракетами четвертий рік поспіль Великодня літургія починається о 5-й годині, а освячення великодніх кошиків — протягом дня.

Також до Великодня зазвичай писали писанки — особливо ця традиція збереглася на заході України, де існує повір’я, що «поки будуть писатись писанки, доти буде наш світ».

 

Їх дарували на Великдень із побажаннями здоров’я, кохання, мудрості і сил. На Великдень є традиція мірятися силою, в кого крашанка міцніша: в кого яйце трісне, має віддати його переможцю.

 

В понеділок існувала традиція обливати одне одного водою — у Львові до повномасштабного вторгнення навіть відводилися спеціальні місця для Поливаного понеділка.

 На сам Великдень не прийнято ходити на кладовища — це відбувається в один із днів протягом наступного тижня. В деяких регіонах це понеділок, у деяких — четвер, а в деяких — наступна неділя чи понеділок.

 

Цей день має назву «навський Великдень», гробки, Провідна неділя.

 

Ще одна з великодніх традицій — допомагати ближньому. А в сьогоднішніх умовах — підтримувати наших захисників. Бо тільки тому, що хлопці й дівчата тримають наш фронт, ми маємо змогу зустрічати Великдень і вірити в перемогу життя над смертю.

 

І нехай наші донати бережуть їхні життя і наближають перемогу. 

 

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО