Не зів’януть, але й не розкладуться. Штучні квіти — за і проти
Задовго до поминальних днів ринки України буквально розцвітають штучними квітами. >>
Буйні трави: де в Україні рай для червонокнижних рослин
19.03.2025
Брандушка.
Для тих, хто не знає: є така громадська природоохоронна організація «Київський еколого-культурний центр», яка, поміж іншого, проводить кампанії із захисту рослин, занесених до Червоної книги України, займається створенням природоохоронних територій.
За час свого існування згадане громадське об’єднання створило або розширило 588 об’єктів природно-заповідного фонду в 20 областях України.
Ми поцікавилися в директора еколого-культурного центру — заслуженого природоохоронця України Володимира Борейка, чи є на Полтавщині розуміння важливості цієї справи, чи багато на території області таких місць, де ростуть рослини зі статусом «ті, що зникають».
І от що він розповів:
«Наша команда розпочала працювати в полтавському регіоні торік навесні. І знаєте, я був просто вражений. Бо такої великої кількості місць, де ростуть рідкісні рослини, не спостерігав в інших областях. Скажімо, якщо на Київщині ми надавали охоронний статус балці, де знаходили понад 20 рослин червонокнижної сон-трави (або сон-зілля), то в Полтавській області обстежували долини, де ростуть 10 тисяч особин цієї загадкової диво-квітки. Це просто фантастика!
Або взяти таку цікаву багаторічну трав’яну рослину, як ковила. Деінде ми виявляли її на площі пів гектара — і то вже було добрим результатом. На Полтавщині ж досліджували ділянки з ковилою, які можна порівняти з Асканією-Новою. Ідеш — а перед тобою море цієї шовковистої трави. Десятки гектарів!
Окрім усього, поблизу Полтави, Лубен ми виявили місця природного поширення унікальних диких орхідей (зозулинця салепового), на деяких з них нарахували 20 тисяч цих дивовижних рослин. Досі територій з такою великою кількістю цих тендітних квіток також не бачили.
Саме на Полтавщині є й цілі ареали таких ефемероїдів, як рябчик малий, шафран сітчастий, брандушка різнобарвна тощо. Якщо на Київщині знаємо тільки два місця, де росте брандушка, то тут налічуються десятки таких місць. Невдовзі збираємося їх досліджувати.
Іще такий приклад: рослини рябчика шахового, що ростуть на болотах та біля річок на заливних луках, на Черкащині ми знайшли на 5 ділянках, на Київщині — на 4 ділянках, на Житомирщині — на 1 ділянці.
Водночас на Полтавщині виявили близько 50(!) місць зростання рябчика малого (представники цього виду дуже схожі на рябчик шаховий). Уявляєте? Тобто, за природними умовами й багатством флори, зокрема й червонокнижних рослин, Полтавщина є дуже цікавою областю»
Деякі місцеві ради зустріли ідею створення пам’яток природи багнетами
— Згідно із законодавством, на початковому етапі створення природно-заповідного об’єкта місцевого значення необхідне погодження клопотання з органами самоврядування на місцях.
— Приємно, що всі наші починання підтримує департамент екології та природних ресурсів Полтавської обласної військової адміністрації, у нас склалися добрі стосунки — це теж дуже важливо (бо з деякими відомствами, наприклад, із київським міським департаментом захисту довкілля та адаптації до зміни клімату взагалі неможливо працювати — ми з ним здебільшого судимося).
Відрадно, що й більшість місцевих рад Полтавської області йдуть нам назустріч, у багатьох депутатів є розуміння важливості охорони природи, збереження довкілля. Так, ми отримали погодження клопотань нашого еколого-культурного центру про створення ботанічних пам’яток природи десь від 15 місцевих рад.
.png)
Зозулинець салеповий.
Зокрема, Машівська селищна рада погодила клопотання про створення пам’ятки природи місцевого значення «Григорівська квіткова балка» площею 25 гектарів, розташованої поблизу села Григорівка, що входить до складу Машівської територіальної громади, для охорони таких червонокнижних рослин, як шафран сітчастий, сон лучний, горицвіт весняний, астрагал шерстистоквітковий.
Зіньківська міська рада підтримала нашу ініціативу щодо створення пам’ятки природи «Волохове» площею 32,7 гектара для охорони таких видів рідкісних рослин, як шафран сітчастий та горицвіт весняний. Мачухівська сільська рада погодила клопотання про створення пам’ятки природи «Орхідеї на луках» площею 6 гектарів біля села Плоске для охорони занесеного до Червоної книги України зозулинця салепового.
.png)
Сон-трава.
Поміж тих, хто нас підтримав, — і Новооржицька селищна рада, Лубенська, Хорольська, Решетилівська міські ради та інші.
До речі, у Новооржицькій територіальній громаді погодили вже друге наше клопотання про створення ботанічної пам’ятки природи. Першого разу ми знайшли територію, де росте 10 тисяч рослин сон-трави. Другого разу виявили найбільше місце зростання чарівного представника первоцвітів — брандушки.
Голову цієї громади Анатолія Тітенка дуже зацікавили ці куточки природи. Він сказав, що, оскільки поряд пролягає автотраса Київ—Харків, можна буде й туристів сюди привабити. Чому б і ні? Скажімо, у Західній Європі дуже розвинений зелений туризм. В Україні ж він тільки набуває популярності.
— Водночас є і прикрі винятки?
— Ну як же без них? Наприклад, Диканська селищна рада виступила категорично проти ініціативи нашого громадського об’єднання, як-то кажуть, зустріла ідею багнетами. Причому ми пропонували створити на території Диканської територіальної громади 2 маленькі ботанічні пам’ятки природи загальною площею всього 1,2 гектара (для порівняння: в інших місцях ініціюємо створення пам’яток природи площею 20—50 гектарів).
Я особисто приїжджав на сесію селищної ради, під час свого виступу переконував депутатів. У відповідь ті повелися негоже, ставили безглузді й образливі запитання на кшталт: навіщо вам це взагалі потрібно, чому ви не взяли в нас дозволу на дослідження балок, за які гроші ви сюди приїхали (як начебто за кошти путіна)?
Рябчик малий
І попри те, що двоє з тих, хто представляє місцеву територіальну громаду, — учителька біології та лісник, — нас усе ж таки підтримали, більшість депутатів не голосувала за погодження нашого клопотання.
Окрім Диканської селищної ради, проти наших зусиль зі збереження біорізноманіття виступила Полтавська міська рада. У Полтаві нас навіть до сесії міськради не допустили. Щоб зарубати добру справу під самий корінь, усе спустили до рівня бюрократичних департаментів, які згодом надіслали нам листа з відмовою. Отак нас відбрили.
Дуже прикро, бо під Полтавою є кілька цінних місць із червонокнижними рослинами. А з таким підходом міської ради ми не зможемо включити ці місця до складу природно-заповідного фонду України.
Місця зростання рідкісних рослин допомагають знаходити небайдужі люди
— Як ви знаходите ці безцінні природні об’єкти? Хто допомагає вам у заповідній справі?
— Усе дуже просто: через соціальні мережі звертаємося до людей і просимо їх надати інформацію про наявність таких місць у своєму регіоні або й вказати їхні координати з допомогою GPS. Це суто наше «ноу-хау» — жодна екологічна організація в Україні не працює подібним чином.
І багато небайдужих співвітчизників із задоволенням відгукуються, дехто навіть зв’язується з керівництвом своєї територіальної громади з метою просування рішення про підтримку створення пам’ятки природи місцевого значення.
Нерідко людей обурює те, що через розорювання пагорбів, балок, непродуману забудову з ігноруванням контексту місцевості різко скорочуються популяції рідкісних рослин. Одна жіночка аж плакала, пригадуючи, як у дитинстві збирала в балці сон-траву, потім навідувалася туди з донькою, а згодом — і з онукою.
Аж тут якісь зайди все розорали — зараз нема де й погуляти. Тобто українці на місцях дуже підтримують наші зусилля з охорони навколишнього природного середовища, зокрема ділянок зростання рослин, які зникають. На Полтавщині маємо приблизно 200 таких місць, на які вказали місцеві жителі. Це неоціненна допомога.
Мушу зізнатися: для нас навіть стало відкриттям, що стільки людей надають нам інформацію, витрачають свій час, щоб поїхати разом з нами й показати незаймані урочища, яких споконвіку не торкався плуг.
Горицвіт весняний.
— Мене здивувало те, що ви продовжували пошук ділянок, де ростуть червонокнижні рослини, навіть у зимовий період — провели понад 30 експедицій.
— Річ у тому, що місця зростання рідкісних рослин можна шукати й узимку, хоч про це мало хто знає. Наприклад, степовий злак ковилу волосисту навіть посеред снігів можна побачити: її високі стебла золотистого кольору зберігаються до наступного вегетаційного періоду.
Буває, їдеш автотрасою, береш до рук бінокль — і бачиш курган, густо вкритий заростями ковили. А от дикі орхідеї холодної пори року можна знайти завдяки їхнім плодам — сухим коробочкам відповідної форми. Тобто є секрети, якими володіють тільки ботаніки.
Так, узимку ми знайшли в деяких областях місця зростання ковили: у балках, на курганах, територіях старовинних городищ тощо. І ці місця нам показали винятково місцеві жителі. А зараз, коли почалася весна, сам Бог велів вирушати в експедиції з пошуку ділянок із рідкісними представниками флори.
Ковила.
— А чи є у вас якісь методи впливу на тих, хто не дбає про збереження довкілля, біорізноманіття?
— Ми не в змозі покарати тих же депутатів Диканської селищної ради, які не підтримали нашої ініціативи зі створення на території їхньої громади ботанічних пам’яток природи. Розумієте? Але ми захищаємо в судах ліси від рейдерів, боремося з браконьєрством.
При цьому співпрацюємо з екологічною інспекцією (я й сам є екоінспектором). Тобто все ж можемо карати людей, які цинічно порушують закон. От, скажімо, ми створили заказник у Київській області, а горе-фермери частково розорали його територію.
Тож із допомогою прокуратури нам вдалося добитися відкриття кримінального провадження. У підсумку на порушників наклали штраф. Тільки в самому Києві з нашою допомогою відкрито десь 6 кримінальних проваджень стосовно тих, хто знищує створені нами заказники. В одному судовому процесі я навіть виступаю як свідок. Відтак не можна сказати, що взагалі не караємо тих, хто творить беззаконня.
Астрагал шерстистоквітковий.
Звичайно, далеко не завжди наша боротьба є ефективною. Хотілося б, щоб ті ж депутати місцевої ради, які так завзято допитуються, за які гроші ми приїхали до них з Києва, були більш свідомими. Бо ми приїхали, щоб допомогти їм зберегти для прийдешніх поколінь оцю природну красу, що зникає. До того ж на цьому можна й заробляти.
Як відомо, у Карпатах організовують квіткові тури з відвідуванням місць зростання підсніжників, рябчиків, нарцисів. Лише за офіційними підрахунками щороку до унікальної долини нарцисів приїжджають не менш ніж пів мільйона туристів.
Тобто це працює, якщо до справи підійти з розумом, якого, на жаль, бракує деяким депутатам. Та, слава Богу, вони все ж таки в меншості. Бо більшість місцевих рад Полтавщини наші починання підтримують, і там депутатський корпус ставиться до нас із великою пошаною.
