Дух, що тіло рве до бою. Репер з важкою формою інвалідності став волонтером ЗСУ

У селі Білики під Кобеляками, що на Полтавщині, з’явився новий офіційно зареєстрований волонтер — 26-річний Володимир Малуха. Кілька років тому цей юнак, який з дитинства прикутий до крісла колісного через тяжку форму ДЦП, заявив про себе на весь світ.

 

Коли його старий комп’ютер остаточно «здох», він набрався сміливості звернутися до фб-спільноти з проханням допомогти зі збором коштів для придбання нового. Комп’ютер йому був украй потрібен — щоб писати електронну музику і якось заробляти завдяки цьому собі на життя. 

 

«Десь років у дванадцять я вперше почув репера Ярмака. І так мені сподобався його речитатив, що я вирішив спробувати й себе в цьому жанрі, — розповідає Володя. — Та придумати ритмічний текст — пів справи. А ось над тим, як писати музику, задумався. Адже на жодному інструменті зі своїм неслухняним тілом я не навчуся грати, бо не можу контролювати свої рухи. Зайшов в інтернет, освоїв якісь ази створення комп’ютерної музики. Зрозумів, що можна навчитися писати таку музику в будь-якому жанрі, навіть не маючи музичної освіти. Однак читати реп складніше, ніж співати, бо для цього потрібна гарна дикція, а в мене з нею проблеми. Та все ж завдяки наполегливому тренуванню я цього навчився!». 

 

Володя взагалі — хлопець наполегливий. Він давно освоїв ходунки, завдяки чому, коли тепло, може подолати хоч пів кілометра. Й 7-кілограмову гирю, заводячи зап’ясток під ручку, пристосувався піднімати... 

 

На те прохання Володимира про фінансову допомогу звернули увагу журналісти. Про талановитого хлопця з дуже обмеженими можливостями написали ЗМІ, про нього з’явилися сюжети на телебаченні.

 

Й буквально за місяць на його першій у житті банківській картці назбиралась необхідна сума для покупки нового комп’ютера. Йому відправляли кошти люди не лише з України, а й із Польщі, Швейцарії, Канади, США. 

 

На знак вдячності тим, хто допомагав йому здійснити його мрію, Володя Малуха написав на новому обладнанні музичну композицію. 

 

Працювати за комп’ютером у хлопця виходить лише підборіддям та губами. Часто він допомагає собі носом або ручкою, затиснутою в зубах, оскільки це найбільш натреновані частини його тіла. 

З колегою по волонтерству Оленою Пастернак.

 

«Підборіддям я торкаюся тачпада (сенсорної панелі комп’ютера) й, відкриваючи на екрані нотну панель, добуваю звуки, — пояснює юнак. — Записую треки, використовуючи спеціальну програму для створення музики — секвенсор. Фрагменти деяких моїх саундтреків звучали навіть на популярних радіостанціях США».

 

Так от, репер, засновник і власник піар-агенції Володимир Малуха віднедавна офіційно став волонтером ЗСУ. Створення музики він тимчасово поставив на паузу через проблеми з операційною системою.

 

Він їх уже вирішив, але на відновлення стертих музичних шаблонів потрібно ще багато часу. Каже, зараз поки не до цього. Та й заочне навчання в Міжнародній академії управління персоналом, де юнак уже другий рік здобуває фах з кібербезпеки, забирає багато часу.

 

Навчатись заочно — отже займатися самоосвітою, бо на допомогу викладачів розраховувати не доводиться. 

Хлопець іще з початку повномасштабного вторгнення включився у благодійні збори на потреби захисників. 

 

— Спершу місцеві волонтери з громадської організації «Фронтові волонтери» на чолі з Оленою Пастернак збирали кошти на придбання одягу й лопат для фронту, — пригадує Володя. — Я передав їм близько чотирьох тисяч гривень з власних заощаджень. Згодом часто донатив для підрозділу свого двоюрідного брата та захисників з нашого села.

 

Репостив у соцмережах інформацію місцевих волонтерів про збори, просив їх підтримати. Таким чином, відправляли у бригаду, де служив брат, придбані за донати тепловізор, радіоантени, зимові куртки, штани... Закрили збір на ремонт автівки. На жаль, після тяжкого поранення брат списаний зі служби за станом здоров’я. 

 

Але ж війна триває. Тепер на фронті ось уже рік перебуває мій батько, Юрій Малуха. Його підрозділ стоїть на обороні Харківської області. Батько — слюсар за професією, тож йому довірили ремонт техніки. І мені стало надходити більше прохань від захисників.

 

Нещодавно тато попросив набір дюймових та метричних гайкових ключів з тріскачкою, дюймових головок з тріскачкою, а також шурупів і гайок. Ще не будучи офіційно зареєстрованим волонтером, я звернувся до земляків з проханням підтримати мене у зборі коштів на це замовлення, і ми досить швидко впоралися з ним: за 16 годин у «конверті» на ПриватБанку вже були необхідні 12 тисяч гривень. Маючи необхідну суму, я відразу ж замовив необхідне для батька й відіслав йому посилкою.

 

— Думаю, тато пишається тобою.

 

— Звісно. У відеозвіті, дякуючи всім небайдужим людям, котрі долучилися донатами, він подякував перш за все мені, своєму синові. А мене це спонукає ще активніше підтримувати ЗСУ. 

До речі, такої згуртованості стосовно зборів, як для батька, я давно не бачив. Сподіваюсь, моя аудиторія й надалі залишатиметься такою ж активною. 

 

— Чи існує алгоритм пришвидшення зборів? 

 

— Так. Поширення, вподобайки якраз і є алгоритмом стабільності та швидкості збору. Дуже сприяють ­цьому коментарі під дописом. Це показник його «плавання». Тобто, чим більше коментарів, тим довше і частіше допис бачать мої друзі та читачі у своїй стрічці. Прошу також ставити коментарі з «плюсиками» тих, хто вже скинув хоч кілька гривень на наші з пані Оленою картки. Але наголошую, що ніколи не прошу грошей у людей в особистих повідомленнях, а лише у постах (дописах).

 

— Попри складну форму інвалідності, ти заробляєш собі на життя, використовуючи можливості інтернету. Знання того, як працюють соціальні мережі, тобі допомагають? 

 

— Певною мірою так. Свого часу без жодної копійки витрат я за 25 днів розкрутив свою сторінку в інстаграмі до тисячі підписників. Тепер займаюся цим у фейсбуці. Як показує мій досвід, сторінку в цій соціальній мережі можна і за 10 днів розкрутити до 3 тисяч друзів та стабільних 200-300 вподобайок за добу під дописами. При цьо­му я нічого не рекламую. Там є певні фішки... 

 

Маючи знання з розкрутки сторінок, я відкрив власний курс, на якому навчив уже кількох людей цих алгоритмів, і вони вже успішно заробляють в інтернеті. Юнак уже отримав заявку від бійців однієї з бригад. Тоді його попередили, що потреба термінова. Це був перший офіційний збір Володимира Малухи від власного імені як волонтера. Загалом йому вдалося залучити на конкретні потреби ЗСУ близько 80 тисяч гривень.

 

— Сьогодні люди стали менше донатити, тому збори йдуть важче, аніж на початку великої війни. Тобі не страшно відкривати збори? Раптом не впораєшся?.. 

 

— Зовсім не страшно. Бо в мене є амбіції. І є довіра людей, які добре мене знають і впевнені, що я не візьму із зібраних коштів ні копійки, що всі вони підуть винятково на ЗСУ. До того ж я часто докладаю власні гроші, щоб швидше закрити збір.

 

А потім, мною рухає жага помсти кацапам. Я не прощу їм того, що у 2022-му вони вбили мого друга Вадима Жмудя — щирого та веселого ровесника, з котрим ми ходили в школу, грали у шахи, дуркували в одній компанії... І я маю щире бажання допомогти нашим захисникам вигнати ворожу нечисть з нашої землі. 

 

P.S. Володимир Малуха наголошує, що вподобайки, репости й коментарі пришвидшують волонтерські збори. Звіти він публікує на своєму ютуб-каналі. Там же можна більше дізнатися про особисте життя й громадську діяльність цього мужнього волонтера з Полтавщини.