На червень 2024 року стало зрозуміло, що усунення Залужного не дало сподіваного ефекту, коли народ мав припасти до наполеончика як до батька рідного, і між військами і Зеленським не маячили б ніякі популярні генерали. Маячив би лиш комфортний для Банкової Буданов. Йому можна.
Навіть Безугла вже заходилася вдавати, що вона не причетна до видавлювання з військ цілої когорти генералів. І там дійсно було певне число таких, на кого можна було б легко навішувати відповідальність за помилки політиків.
Комусь на Банковій здалося, що можна створити групу кишенькових паркетних генералів, замість тих, хто розпочав війну в 2014 з полковничих посад, і вважався генералами Порошенка, втім у Зеленського й без Порошенка був патологічний страх перед військовими.
Після 20 травня 2024 року Банкова відчувала, що як би «Єдиний марафон» не сикав людям в очі, але в багатьох навіть прихильників Зеленського станом на 2019 рік виникало відчуття якогось дежавю, бо Банкова навіть не спробувала скористатися Конституційним судом задля переконання українців у законності перебування Зеленського на посаді.
На обрії замаячила не лише виборча кампанія, а й діра в бюджеті на суму 500 млрд грн. Це вже згодом проявиться дивний збіг, адже український бюджет заклав кошти на війну лише на три квартали 2024 року.
Як виявилося — той самий алгоритм склався і в російському бюджеті. Єдине, що в путіна особливих проблем в переведенні коштів з однієї статті видатків на іншу ніколи не було.
Але в Україні за сумнівної легітимності і виборів, що замаячили на горизонті, можна було так залетіти в турбулентність, що й кісточок не позбирати. Враховуючи те, що ЗСУ були осердям всіх політичних процесів у країні, хоча й не займалися прямими втручаннями в політику, все ж легітимність Зеленського була напряму прив’язана до успіхів чи неуспіхів ЗСУ.
Вже в травні 2024 року було зрозуміло, що відставка Залужного і двадцяти генералів дорого обійдеться політичній вертикалі. По суті Зеленський самокаструвався в політичному сенсі. Адже у військах дуже часто на Зеленського подивлялися через фактор Залужного і гадить на піксель.
Генерал Сирський узагалі в політичному сенсі навіть не відсвічував, а тим більше уникав зайвих моментів,котрі вимагали демонструвати якісь власні погляди. Але політиків це ще більше інтригувало, адже вони відчували, що Сирського політика не дуже цікавить, особливо його особиста перспектива, але зате політиків почала тривожити корпоративна культура Сирського.
Він не поспішав виходити за рамки військової корпорації, за рамки цехової солідарності, а за обставин зміни стилю в комунікаціях, від Стилю Залужного до зовсім жорстко лаконічного стилю Сирського, політикам почало ввижатися за небагатослівністю Сирського ледь не готовність до розвороту військ в бік Києва.
Ну це вже від усвідомлення помилки з відставкою Залужного і від відчуття настороженості у військах від вивищення Сирського. Все ж певне заспокоєння щодо персонально Сирського з’явилося і в молодшого складу військ, і в старших офіцерів, бо одна із засторог щодо Сирського була саме в тому, що він запустить політиків у війська і буде біда.
Ще не засохла кров у пам’яті від страшних боїв за Лисичанськ і Сіверськодонецьк. Там, до речі на повну рисачила Безугла. Тому до Сирського була засторога саме в тому, що Сирський не мав опірності щодо так званої волі Банкової.
Коли політики можуть кинути війська у безглузду бійню без прогнозованого результату, тільки для того щоб заробити якісь політичні козирі. То ж схоже, на Банковій уже було відчуття, що Сирський в улюбленці народу не преться, але й війська в якості розхідників чи пального для рейтингу політикам не подарує. Тому 12.06.2024 виставляє дивний пост.
«Нагадую, генерал Сирський відповідав за Харківську область з літа 2022 (!) під керівництвом генерала Залужного, а з лютого 2024 під керівництвом генерала Сирського відповідає генерал Содоль, якому генерал Сирський дав поставити «своїх» на ділянки фронту: Галушкіна, Луценка, Соколова, Паласа та інших. За ці два роки нічого з фортифікацій на кордоні Харківщини не підготовлено. А от росіяни обладнують усе тут і зараз. Наш генералітет хворіє поразкою. Ідіть! Не обманюйте Президента. Звільніть місце новим командирам. Розблокуйте нашу перемогу. Без вас. Прошу, будьте патріотами — ідіть. Ви дуже і дуже замінні. Час сплинув. І заберіть свій совок. На дачі копати.
P. S. Це я ще не розказувала по Бахмут, Соледар, Кремінну. Про логістику, про навчання, про...»
Цей дивний пост саме про розгубленість Банкової. Вже згодом, 5 грудня полковник Микола Палас отримає звання бригадного генерала. Але в технології пониження довіри населення до військ працював старий вивірений принцип змішування грішного з праведним.
Найпідлішою тезою тут є не стільки теза про «своїх», про умовне військове кумовство, як відверта спроба перекласти відповідальність за невиконання фортифікаційних робіт на війскових.
Але ж гроші на фортифікаціі політичне керівництво виділяло через суперлояльних керівників ОВА кишеньковим підрядникам, і тут вже трапилася істерика, бо військові почали занадто голосно кричати про зрив фортифікаційних робіт.
Безугла точно знала про тимчасову парламентську комісію, і навіть прокачувала зручну Банковій картинку, не зважаючи на результати роботи тієї комісії. А йшлося ні менш, ні більш про розпиляні 20 млрд грн, або ж майже 0,5 млрд дол.США.
Відчуття невідворотності виборів все ж не приносило комфорту Банковій, і необхідно було запустити сценарій зниження довіри до війська, і до потенційних нових політиків, що стануть продуктом війни.
Народ вряди годи питав — де наш Піночет?, а ставати живильним гумусом для вирощування Піночета Банкова не дуже поспішала. Тож сама лише думка, що у Верховній Раді 10 скликання буде 250 Героїв України, підштовхувала до рішучих дій.
Хочете Піночета? То нате вам ТЦК, який повною мірою заміняв Піночета. Ви думаєте, що Піночет — це справедливість? Ні, в українському варіанті за задумом політтехнологів Зеленського це — ТЦК.І ніякої економіки з чиказькими хлопцями. Червень 2024 року саме в публікаціях Безуглої проявив кілька треків, котрі реалізувала Банкова, з огляду на майбутні виклики.
1) Залужний — усунутий з медійного поля, але не відпущений у вільне плавання, і є можливість перетворити його в політичний ресурс Зеленського.
2) Війська. Механізм зниження довіри до війська виявився малоефективним, тож Безугла продовжує медіакампанію.
3) Економіка — насувався час «Ч» із бюджетом.
4) Ефективна влада — 5-6 менеджерів тепер уже працювали лише на вповільнення вивалювання країни в піке. І вивалювання самого Зеленського в піке.
Але удар під дих трапився не від Безуглої, а від голови Бюджетного комітету ВРУ Роксолани Підласої. Підласа 7 червня в публікації УНН заявила: «Є певні складнощі з фінансуванням військового бюджету, тому що він фінансується лише з внутрішніх надходжень — це податки, митні збори, податки від приватизації та розміщення ОВДП. Через те, що у нас довгий час не було військової допомоги від США, Україна була змушена використовувати кошти, які були відкладені на грошове забезпечення військових, для закупівлі зброї у І кварталі 2024 року. Через це в нас до кінця року в бюджеті утвориться діра обсягом майже 5 млрд доларів. Тому ми будемо вносити зміни бюджету, щоб забезпечити усі виплати, які ми обіцяли військовослужбовцям».
Правда, сума в 5 млрд дол. США вже невдовзі виросте у заявах прем’єра Шмигаля до суми 500 млрд грн. Патріотичненько так! У гривні! І це вже на військових не перечепиш! Не навішаєш на військовиків! Це катастрофічний прорахунок саме політиків.
Та ж Підласа вже 15 липня, після зустрічі з послом Німеччини в Україні Мартіном Єгером підтвердила суму, але більш розпливчасто (400-500 млрд грн), за повідомленням Судово-юридичної газети; «Відкритим залишається питання — фінансування Держбюджету 2025 і роль 50 млрд доларів від російських активів у цьому процесі. Я звернула увагу на те, що а) Україна повинна мати чіткий дозвіл купувати зброю за ці гроші, б) частину цих грошей має складати пряма бюджетна допомога (на випадок якщо США припинять бюджетну допомогу в наступному бюджеті)».
Тож ставка на пониження довіри до військових була зроблена з холодним цинічним розрахунком. І Безугла тут працювала чітко як кривошипно-шатунний механізм. І не лише Безугла, як бачимо. Не забуваючи про незавершений гештальт із Залужним.
Після Підласої настав час Безуглої, і вже 8 липня у ФБ вона цей гештальт пробує заповнити. От такий собі букет із гнилих оселедців до уродин Залужного:
«Сьогодні день народження того, хто втратив найбільший в історії шанс на реформування нашого війська. Маючи довіру президента, народу, союзників і сотні тисяч мобілізованих громадян, не замуштрованих «совком», він просто все це «злив».
Проігнорував вторгнення, угробив надію на контрнаступ, вплутався в інтриги з генералами та політиками. Захистив дисертацію в одеського сепара, звільнився через ВЛК і став Послом. Грав разом із Сирським в «хорошого / поганого поліцейського» і зі свого боку рекомендував його як наступника.
В результаті на третій рік повномасштабного вторгнення росії ми опинилися в пастці кругової поруки генералітету, а новим людям в армії майже не дали просунутися. Нових топ-лідерів майже немає, їх не виховували і не навчали.
Система накопичила критичну кількість помилок і відстала від темпу війни. Дуже багато вмотивованих людей, які могли б її змінити, загинули. Ця людина — найбільше моє розчарування за все життя. І те, що він не поніс покарання, є ще одним розчаруванням. А так можна було?»
На думку колективної Безуглої, виявляється, не воляча впертість Залужного і педантичність Сирського врятували країну в перші тижні нападу, а довіра Зеленського. Та якби Залужний виконав усе, на чому наполягав Зеленський, ні Киів, ні Харків би не встояли.
Але найсмішне в цьому сюжеті те, що політична особина Безугла не може ніяк змиритися, що саме вона, зацьковуючи Залужного, стелила доріжку в головкоми Сирському, а Сирський виявився одного тіста з Залужним.
Але ще смішніше звучить теза про одеського «сепара». П’ять років Зеленський у владі, п’ять років Безугла у владі, і всі ці п’ять років до «сепара», який є ректором державного університету, немає жодних претензій. Державного університету.
Вже навіть після цієї публікації згадуваного «сепара» Банкова не цурається використати для чергової серії дурнуватих публікацій, коли раптом «сепар» опиняється в Лондоні, і ніхто йому, як тому ж Порошенку, не перешкодив з виїздом, щоб спробувати вкотре вдарити по рейтингу довіри до Залужного.
Але повернімося до військ. Транзитне переспрямування жовчної інформгри із Залужного на Сирського в самих військах змусило подивитися більш прискіпливо на головкома. Відчуття того, що Сирський просто на кожному моменті буде прогинатися перед Банковою заради посади, здаючи інтереси війська, змінилося відчуттям того, що хто б не був на посаді головкома, він завжди буде об’єктом тихої ненависті якщо не Зеленського, то основних політичних вигодонабувачів влади Зеленського.
І завжди буде потрібна моська, яка б обгавкувала безпричинно слона на посаді головкома. Яким би прізвище головкома не було. Залужний, Сирський, чи Мойсюк, в перспективі як того хоче колективна Безугла, чи навіть Буданов. Місце, як кажуть «прокляте»!
Володимир ЦИБУЛЬКО
