Залужножерка. Українці бачать у війську єдину опору держави — і це проблема для Банкової

Якщо дивитися на кампанію, котру Банкова розгорнула проти Залужного, то тут можна спостерігати два паралельні треки: спробу перетворити Залужного на політичний актив Зеленського і ревізію власного рішення щодо невдалої ставки на Залужного як слабкого лідера для війська, завданням якого було хаотизувати управління. 

 

Залужний виявився несподівано для Банкової вірним військовій корпорації генералом, а до того ж дуже здібним комунікатором. Особливо з міжнародними партнерами.

 

Вони раптом виявили, що Залужний має прямі канали комунікацій як з командуванням НАТО в Європі, так і безпосередньо з на той час головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі.

 

За лічені тижні до відставки, а саме 17 січня 2023 року, генерал Залужний публікує мінімалістичне повідомлення: «Сьогодні в Польщі відбулася моя перша особиста зустріч із головою об’єднаного комітету начальників штабів США генералом Марком Міллі».

 

І, схоже, це вже стало остаточним пунктом неповернення для Банкової. По суті, влітку 2021 року Банкова ставила на Залужного як на слабку ланку. Їм здавалося, що генерал, котрий все офіцерське становлення провів у віддалених від столиці гарнізонах, не в стані буде підпорядкувати собі столичний генералітет, а ще й особливо тих, у чиєму підпорядкуванні він ще недавно перебував.

 

Інколи варто читати фейсбук Безуглої, адже вона дуже часто викладає інформацію, корисну не лише розвідці агресора, а й аналітичний спільноті союзників. Ось як вона описує перипетії з призначенням генерала Залужного на посаду Головкома.

 

Схоже, що в агресора це призначення розглядалося ще й як фактор змагальності військових шкіл України і РФ. Важливим фактом є те, яку роль відіграв у цьому призначенні Арестович.

 

Цитата з ФБ Безуглої від 15.06.2024: 

 

«Отже, почнемо з 2021 року. Ми на порозі повномасштабного вторгнення, хмари згущуються, але лише попередньо і невизначено. У президента наростає занепокоєння, що армія у хронічному застої і не зможе підготуватися до наступної динаміки подій, і що Хомчак — це не варіант, а конфлікт Ггловкома Хомчака та міністра оборони Тарана дійшов до абсурду.

 

Він приймає рішення знімати обох і дати поштовх реформуванню війська. Вибирати є мало з кого, у фінальний список потрапляють чотири кандидати: класики з освітою у вищих навчальних закладах росії Наєв та Сирський і нові, навчені Україною, генерали Залужний та Мойсюк.

 

З цієї четвірки формується фінальна гібридна команда, яка буде вершити наші долі під час повномасштабного вторгнення. Глава держави вирішує віддати перевагу навченим Україною, а підсилити їх класиками. До того ж, наскільки пам’ятаю, Сирський не горів бажанням стати Головкомом, а Наєва не взяли.

 

Ми отримуємо конфігурацію: Залужний, комунікабельний генерал з великою кількістю прогресивних ідей без бойового досвіду, але зі знанням штабів, стає керівником української армії, його заступником роблять представника культури десантників, бойового Мойсюка, який за годину (так в оригіналі) української-російської війни пройшов шлях від комбата до генерала.

 

За Командування Об’єднаних сил (всі питання застосування ЗСУ) залишається відповідати Наєв, а за найбільший компонент української армії, сухопутні війська — Сирський (з 2019 року). Хомчака відправляють на склад до РНБО, а Тарана — послом, що надалі стане традицією.

 

На мою скромну думку, таке гібридне рішення заклало підвалини чисельних конфліктів поколінь, поглибило внутрішній поділ армії на сферу впливу та фракції, стало фактором формування тієї ситуації, в якій ми опинилися зараз, хоча тоді виглядало очевидно логічним. Водночас воно призвело до низки непередбачуваних перемог.

 

Зазначу, що Залужного на Головкома тоді в офісі президента порадив досить ексцентричний Арестович, але парадокс у тому, що класова система нашої армії, яка практично не зазнала змін, незважаючи на вторгнення 2014 року, взагалі не могла породити подібні асиметричні ідеї змін та соціального ліфту.

 

Це не єдиний випадок, коли пропозиція громадянського, знаного з внутрішньою кухнею Сил оборони, виявлялася найсвіжішою. Отже, Олексій згадує Залужного та, заручившись підтримкою заступника Єрмака Машовця, лобіює його у шорт-лист. Ми отримуємо конфігурацію лідерів ЗСУ.

 

Проте революції не відбулося. Залужний, незважаючи на прогресивні ідеї, не робить радикальних реформ, швидко занурюється в кулуарщину, все ж таки даючи змогу розвиватися хоча б стартапам, що потім і зіграє свою роль». 

 

Генерала Залужного сприймали як людину компромісну і навіть несперечливу. Але на Банковій не розуміли нових відносин у війську, які збудували генерали Муженко і Полторак, за час президентства Петра Порошенка.

 

Чомусь на Банковій вперто вважали, що система субординації «я начальник, ти дурень» викоріненню не підлягає. Але схоже, що війна привчила військових цінувати професійну корпорацію значно більше, ніж про це мали уявлення неофіти української політики. 

 

Але повернімося до контактів Залужного з військовим командуванням партнерів. Ці зустрічі так виносили мізки Зеленському, що той розпорядився напхати в одну з делегацій зграю наглядачів за Залужним, і це вже збісило американців.

 

Але головне — це українці: на тлі роботи Залужного і всієї військової корпорації Зеленський з його єрмаками все більше виглядав як п’яте колесо до воза, і в Зеленського це розуміли. Тільки не могли змиритися з думкою, що саме Залужний є донором довіри українців до Зеленського, і розірвати цей зв’язок — значить запустити процес обвалу довіри до політичної влади.

 

Розрахунок на те, що Залужний провалить оборону і можна буде все списати на нього і перейти до сценарію, коли саме Зеленський врятує країну від остаточного краху і забетонується у владі на десятиліття, також накрився мідним тазом. 

 

Якщо зважити, що цитована публікація з’явилася в середині червня 23-го року і вже можна було зробити перші висновки від усунення Залужного, тож такий багатослівний пост можна розбирати на багато складових, але вся ця маячня була спробою Банкової виправдатися і, знову ж, перекласти на Залужного цілу купу власних помилок або й відверто зрадницьких дій. Розрахунок був на те, що після усунення Залужного справжню картину подій прояснити буде нікому.

 

Ось як викривила колективна Безугла події початку повномасштабного вторгнення. Цитата:

 

«Перед президентом постають складні проблеми: чи довіряти і кому — партнерам, власній армії, спецслужбам, що і як робити. Київ кишить агентами, на посаді голови СБУ друг, якого вже давно інкапсулювали і корупціонери, і росіяни, і який запевняє, що ситуація під контролем. Військові надають доповіді про підготовку, проте не вірять самі, що ті, з ким навчалися разом, будуть криваво захоплювати Київ.

 

Розвідники б’ють на сполох, частково сваряться з партнерами та піддаються цькуванню в армійському середовищі традиційного військового генералітету. ГУР МОУ робить Залужному гігантську детальну карту вторгнення, але вона залишається за шторкою у його кабінеті.

 

Доходить до того, що керівник ГУР МОУ Буданов наполягає на необхідності публічних заяв про вторгнення та виходить з комунікацією сам. Політичні фракції перебувають у наляканому стані, проте, продовжуючи інерційно хитати владу і намагаючись отримати від ситуації якісь бонуси, як би монструозно це не звучало. Власна фракція завмирає у слухняному автоматизмі, одягаючи вишиванки на День єднання та заспокоюючи населення.

 

Залужний звітує президенту, що все готово, сперечається з американцями, які наполягають, що потрібно все мінувати і копати окопи, але ж знову відмовляються надавати зброю; наш Головком ображається, що врешті-решт призводить до того, що він перестає спілкуватися зі своїм американським колегою».

 

Говориться про агентів у Києві, але не говориться про Баканова, говориться про політичні фракціі, але не говориться про те, як Веніславський верещав на Порошенка, що не треба передавати ЗСУ додаткові 50 млрд грн.

 

І найголовніше, що говориться про початок війни в час, коли сам Залужний стриножений і жодного заперечення цій картині подій надати не може. Говориться про Буданова і ГУР, але не говориться, якого біса розвідка забрана в Генштабу і переведена в структуру Міноборони.

 

Генерал Наєв дуже чітко розставив акценти, адже він напередодні вторгнення керував Операцією об’єднаних сил, найбільшим угрупованням військ, яке агресор мав оточити на Донбасі, розрізаючи територію України від Криму і Харкова в бік Дніпра чи Запоріжжя.

 

За те, що він оприлюднив відмінну від потрібної Банковій версію початку вторгнення, генерал-лейтенанта Наєва негайно відправили у війська, на якусь полковницьку посаду.

 

Ну й остаточний брехливий штрих: «Протягом першого року повномасштабного вторгнення Мойсюк виїжджав на фронт замість Головкома, який не їздив узагалі, тож весь ризик і негатив його управління сходився на заступника, а Залужний залишався ефемерним «богом», який скрізь і ніде».

 

У військах добре знали про удар ракетою, по локації перебування Головкома Залужного і НачГенштабу на Пологівському напрямку, коли обоє зазнали поранень, і до десятка офіцерів загинуло.

 

Все це трапилося в момент, коли чиновник ОП «гвалтував» мізки Головкому якоюсь тупою балачкою, розвідка противника змогла вичислити координати. Пам’ятаємо про загибель генерала Дудаєва, президента Ічкерії.

 

Чому варто весь час звертатися до усунення Головкома Залужного з посади? Щоб розуміти логіку Зеленського. Усі його політичні призначення завжди погіршували ситуацію в країні.

 

Залужного усували в розрахунку на погіршення управлінням військ генералом Сирським. Одним з мотивів призначення Сирського було те, що жодних політичних амбіцій за ним не проглядалося. І що?

 

Своїми дурацьким діями Банкова весь час політизує військовиків. І скільки б не вкидала Безугла думку про необхідність масової заміни командирів бригад чи оперативних командувань на молодих полковників, у ЗСУ не так багато генералів з навичками стратегічного планування.

 

Очевидно, що противника це дуже турбує. Тож замовлення на стратегів ніхто не відміняв. А механіка колективної Безуглої проста — Сирським ми зжерли Залужного, без участі самого Сирського, Сирського ж ми зжеремо, умовно кажучи, Драпатим без участі самого Драпатого, і цей ланцюг триватиме доти, доки триватиме Зеленський.

 

До останнього у військах жодної крихти поваги не залишилося. І Банкова зараз знову стала п’ятим колесом до воза. Українці бачать у війську єдину опору держави. У політичній вертикалі вони бачать союзника агресора. Закупівля морально і технологічно застарілих російських ядерних реакторів для ХАЕС — тому найкращий доказ. 

 

Володимир ЦИБУЛЬКО