Генераложерка: на чий млин ллє воду нардепка Мар’яна Безугла

Пропонуємо серію статей Володимира Цибулька про перешкоджання політиків Силам оборони України.

 

Звичайно, увага в першу чергу звертається на дії нардепки Безуглої.

 

Але це лише надводна частина айсберга. Злочини проти війська  дуже часто замасковані або під недбальство, або під особисту дурість індивіда, але це не применшує руйнівну дію системних зусиль п’ятої колони на підрив обороноздатності країни.

 

Дослідження фіксує мережеву роботу як російських ЗМІ на поширення  руйнівних наративів, так і залучення міжнародних видань в інтересах агресора. Але на початку ланцюжка — українські політики.

 

Коли Безугла, як п’явка, вп’ялася в генерала Залужного, інколи хотілося жартувати про сексуальну невтоленість згаданої пані або вдатися й до не менш сальних армійських жартів, але, коли її зусиллями все ж головкома витиснули не лише з посади, а й зі Збройних сил, стало зрозуміло, що в Безуглої є своя роль і місце у структурі влади.

 

Вона дуже чітко грає роль «скаженої гармати», котра під час шторму зірвалася з кріплень і руйнує не все довкруг, а все, що пов’язане з формуванням довіри до ЗСУ.

 

Свого часу, у травні 2024 року, Володимир Добров у виданні «Факти» дуже чітко прописав ситуацію довкола Безуглої, звернувши увагу на дивну сліпоту контррозвідки щодо дій нардепки.

 

Цитата: «Якщо вбити у пошук соцмереж або гугла «Мар’яна Безугла», найпоширенішим словом у видачі, напевно, буде «знову». Знову дискредитує військове командування. Знову конфліктує з військовими. Знову потрапила у скандал. Знову, знову, знову...

 

За останні місяці тільки лінивий не коментував висловлювання та публічну діяльність народної депутатки, називаючи її шкідливою чи навіть ворожою.

 

Але позицію не висловлювали компетентні служби — Державне бюро розслідувань та Служба безпеки. Їхнє мовчання, очевидно, сприймається Безуглою як карт-бланш». 

 

Банкову дуже непокоїв височезний рівень довіри до ЗСУ як інституції, а особливо до генерала Залужного як головнокомандувача. Оточення Зеленського зов­сім не хотіло чути політологів, котрі вказували на те, що саме Залужний є запорукою збереження високого рівня довіри до Зеленського, а зовсім не навпаки, як твердило його захлане оточення. 

 

Тож системна атака на Сирського спочатку видавалася якимось ментальним збоєм у Безуглої, адже ще не висохло чорнило на указі на призначення Сирського, як раптом на Банковій почали щось підозрювати, бо довіра до Зеленського навіть не думала повертатися, а у військах почувалися доволі пригнічено через відставку головкома Залужного.

 

Сирському, попри все, стало складно налагоджувати свій стиль управління, особливо коли з-за спини сичала Безугла. Вона почала системно атакувати генералів, котрі в перші дні війни втримали російський наступ.

 

Навіть не підозрюючи, що військова корпорація — це не куми, свати, брати, а так часто було з мирних часів, коли військо було бідненьким і нічим не відрізнялося від будівельної контори.

 

І що парадоксально — саме Сирський вважається безпосереднім командувачем оборони Києва, за що отримав Героя, а також керівником Харківської операції.

 

Про це пише Добров у цитованій статті: «Наприклад, остання «резонансна» заява нардепки стосувалася призначення генерала Василя Зубанича заступником генерала Олександра Тарнавського на Південному напрямку.

 

Безугла критикує за це призначення головкома ЗСУ Олександра Сирського. Одна з її претензій до Зубанича полягає в тому, що він нібито «валив оборону Харківщини у 2022 році».

 

Варто зазначити, що Харківський контрнаступ по праву визнаний світом однією з найвдаліших військових операцій і увійде до підручників. По-друге, ще чотири місяці тому Безугла записувала Харківську операцію до активу Сирського, називаючи її «його авторським проєктом». 

 

Сама Безугла як член парламентського Комітету з нацбезпеки і оборони, маючи певні службові можливості перебувати у військах, умудрялася зливати у своїх соцмережах чутливу інформацію.

 

Це взагалі фірмовий почерк команди Зеленського і навіть його самого. Згадаймо хоча б історію з потребою у військах додаткової мобілізаціі пів мільйона українців, яку нібито вимагав головком Залужний.

 

Навіть якщо така потреба є, то про це не теліпають язиком під час війни. Ось типовий зразок подачі інформації, як її згадав Добров у своїй статі: «Другий закид Зубаничу — провальне, на її думку, командування ключовим напрямком Південного контрнаступу в 2023 році.

 

При цьому 3 червня 2023 року, за лічені дні до початку того ж контрнаступу, Безугла опублікувала селфі з підписом: «Південь. УР-77. Заряджені». На це звернув увагу ветеран АТО Олексій Петров.

 

Цим постом, за його словами, нардепка розкрила ворогові всі карти: напрямок контрнаступу, намір створювати проходи у протитанкових мінних загородженнях, адже УР-77 — це самохідна машина для розмінування, і вона, за її дописом, точно не одна».

 

Саме за це в умах бага­тьох експертів поселилася думка, котра потім підтвердилася системним аналізом. Кожна медійна подача Безуглої була очікуваною з боку російських медійних мереж у світі, фіксувався чіткий стан речей — поширення кожної інформаційної подачі Безуглої відбувалося одразу на десятки країн, і це були місцеві медіа не лише ворожих до України держав.

 

Особливо ця розкрутка деструкціі Безуглої проявилася в трагічну мить загибелі українського пілота Олексія Меся, котрий пілотував F-16 і загинув через збиту ним аж занадто близько на зустрічному курсі ворожу ракету.

 

Тоді Безугла запустила огидну брехню про те, що літак був збитий дружнім вогнем з комплексу Patriot. 

 

І ще був просто ядерний удар по репутаціі ВПС і по пам’яті висококласного пілота, підполковника Меся. Українська контррозвідка жодного разу не поцікавилася мотивами дій самої Безуглої. Але раджу переглянути лише короткий рефренс публікацій міжнародних медій з приводу втрати першого українського борта F-16.

 

Euronews (Франція): «Українська служба «Голосу Америки» з посиланням на неназваного представника ВВС України повідомляє, що «розглядається кілька версій, зокрема дружній вогонь з боку українських ППО, технічна несправність і помилка пілота».

 

Щодо неї, то начебто підтверджує тезу про дружній вогонь народний депутат України Мар’яна Безугла: «За моєю інформацією, F-16 українського льотчика Олексія «Риби-місяця» Меся був збитий зенітно-ракетним комплексом Patriot через погану координацію між підрозділами».

 

Phapluat (В’єтнам): «Заступник голови Комітету з питань національної оборони українського парламенту, конгресвумен Мар’яна Безугла заявила, що винищувач F-16, який розбився в Україні, внаслідок чого загинув головний пілот Києва, міг бути вражений ракетою з системи Patriot».

 

Novosti (Сербія): «Американський F-16 в Україні був збитий американською ракетою «Петріот», повідомила заступник голови комітету Ради з питань оборони Мар’яна Безугла».

 

Air & Space Forces Magazine (Сполучені Штати Америки): «Що стало причиною аварії, невідомо. Українські військові заявили, що проводять розслідування. Народний депутат України Мар’яна Безугла заявила, що інцидент міг бути випадком дружнього вогню. F-16 Moonfish, імовірно, був збитий іншою зброєю американського виробництва, зенітно-ракетною системою Patriot, «через відсутність координації між підрозділами», — написала Безугла в соціальних мережах. Жодних доказів цієї теорії поки не надано».

 

Dnevno (Хорватія): «За словами депутата Верховної Ради України, члена правлячої партії «Слуга народу» Мар’яни Безуглої, втрата українського винищувача F-16 стала результатом «дружнього вогню».

 

Observator (Румунія): «Удар для української армії, який підтвердив першу втрату літака F-16, що розбився 26 серпня. Під час інциденту також загинув один із його небагатьох пілотів такого літака. У ньому стверджується, що літак розбився, коли наблизився до російської ракети під час авіаудару в понеділок. Однак скандальний український депутат стверджує, що літак збили помилково з системи Patriot».

 

Los Angeles Times (Сполучені Штати Америки): «Звільнення відбулося в той же день, коли Олещук різко критикував депутата, який є заступником голови комітету Верховної Ради з питань оборони, за її заяви про те, що F-16 був збитий зенітним комплексом Patriot. Україна отримала невстановлену кількість систем американського виробництва.

 

Мар’яна Безугла послалася на неназвані джерела для своєї заяви та вимагала покарання винних у помилці».

 

Le Point (Франція): «Дружній вогонь або уламки. Депутат, яка дуже критично ставиться до останніх рішень українського командування, накинулася в лоб на Миколу Олещука, критикуючи «культуру брехні». «Я вас запевняю, що вже йде детальний аналіз, ведеться слідство. Треба чітко розуміти, що сталося, які обставини, яка відповідальність. І це буде зроблено!» — відреагував останній, звинувативши Мар’яну Безуглу в дискредитації «американських виробників зброї, головного союзника України», і в тому, що вона грає на руку російській пропаганді».

 

Інколи хочеться Мар’яну Безуглу порівняти з самкою богомола, тільки ж тут ні про яке фізичне спарювання не йдеться, а йдеться про політичне. Схоже, на Банковій розуміють деяку свою вторинність на тлі ЗСУ, бо для простого українця саме ЗСУ і є тепер синонімом держави.

 

Політична вертикаль тепер, по суті, в уяві простого громадянина перетворилася на зграю паразитів, яка нищить закон у державі і перешкоджає військові перемогти ворога. Питання одного з військовиків просто вбиває своєю відвертістю: 

 

— Хто для нас сьогодні більша небезпека — ворог чи українська влада? Тільки от ворог для нас зрозумілий, а влада видається зараз підлішою від ворога!

 

І тут місія Безуглої є просто квінтесенцією підлості Банкової по відношенню до свого війська. Спочатку Безугла зжирає головкома Залужного, але слова захоплення призначенням Сирського досить швидко розсіялися, і почалося наступне, це вже із The Sydney Morning Herald (Австралія): «М’ясний генерал, «совок», Бахмутський м’ясник...

 

Багато неприємного говорили про Олександра Сирського, коли він у лютому змінив Валерія Залужного на посаді головнокомандувача Збройними силами України.

 

Він був надто консервативним, надто контрольованим, надто готовим витрачати життя своїх чоловіків — перш за все, деякі українські солдати бурчали, — надто радянським.

 

Тепер сміливе вторгнення 59-річного чоловіка в Курську область Росії змінило цю точку зору — до певної міри.

 

Замість того, щоб докоряти йому за впертість, відсутність фантазії та жертвування життями заради безглуздих тактичних здобутків, його хвалять за планування та виконання однієї з найбільших, найсміливіших і на сьогоднішній день найуспішніших несподіванок війни.

 

Але цей сміливий, ретельно організований і надзвичайно ризикований гамбіт викликав і захоплення, і тривогу.

 

Мар’яна Безугла, український депутат, цього тижня назвала генерал-полковника Сирського українським Жуковим — маючи на увазі генерала Георгія Жукова, який привів Червону армію до перемоги над нацистами». 

 

Тут уже пригадався Олексій Петров, ака «Шалений Кіт», військовий і блогер. Він згадує про цілий комплекс труднощів, з якими стикається і військо, бо це питання як морального стану, так і командування.

 

Так, ніби все суспільство заряджене на перемогу, вулиці завішані білбордами із закликами приєднуватися до ЗСУ, контактами рекрутингових центрів, комбриги, комбати, ротні та взводні цілодобово ламають голови, як залучити майбутніх спеціалістів до свого підрозділу. І тут зненацька на сцену вистрибує Мар’яна!

 

«І починає, бризкаючи слиною на всі боки, вішати генералам ярлик... м’ясника! Що в такому разі робить людина, яка ще п’ять хвилин тому шукала адресу рекрутингового центру? Питання риторичне... Якщо її хвіртку не прикриють, на питаннях мобілізації можна ставити хрест. І хтось зараз скаже: «То що, Петров? Генерали справді м’ясники?» — «Ні, — відповім я. — Справа в іншому». Так не буває: ще чотири місяці тому генералу співають хвалебні оди, а потім хе*ак — і вже... — цей м’ясник, давайте нового! Молодого! Перспективного!» — написав Петров». 

 

Для морального придушення військ абсолютно безкарний перехід представниці оборонного Комітету парламенту Безуглої на лексику ворога є безпосереднім маркером для суспільства.

 

Словами про м’ясника Безугла помаркувала все державне керівництво у ставленні до власного війська як до інституції, що заважає нинішньому політикуму досягати своїх цілей.

 

І чомусь дивним чином,через використання подібної лексики, все більше видається, що у нинішньої влади є така ж ненависть до українських військових, як, власне, й у ворога. І це вбивчий висновок щодо влади.

 

Вона чужа для українського війська і для народу. Вона, нинішня влада, лише була певним інструментом помсти за відсутність дива від влади попередньої, але, як свідчить старовинна приказка, — пусти свиню під стіл... 

 

Володимир ЦИБУЛЬКО